Особливу увагу приділяється хімічному підприємству ВАТ “Оріана”, яке виробництво своєї продукції розпочало вже досить давно. ВАТ “Оріана”- одне з найбільших забруднювачів повітряного басейну Калущини. Якщо порівняти підзвітні дані підприємства за 2004-2005 роки, то отримаємо такі результати: за 2004 рік ВАТ “Оріана” викинуло в атмосферу близько 6452,0 тон сухих речовин, 2721,0 тон хлоридів, 608,0 тон сульфатів. За 2005 рік показник значно зріс: кількість сухих речовин становить 7933,0 тон, хлоридів- 3526,0 тон, сульфатів – 1307, 0 тон.

Ще одним з найбільших підприємств хімічної галузі є Калуський калійний концерн, основна продукція якого є калімагнезія ( вміст К 20-9,5%), поліакриламід-гель технічний, який використовується для осадження багатьох домішок у хімічній, нафтогазовій галузях.

Калуський калійний концерн викидає в повітря сірчаний ангідрид, оксиди азоту, вуглеводні та інші шкідливі речовини. Дуже забруднюється навколишнє середовище небезпечними токсикантами – фосгеном, вінілхлоридом, хлористим воднем, фенолом, аміаком [47].

Підсумовуючи вище сказане, можна стверджувати, що територія міста Калуш потребує особливого біоекологічного дослідження.

При визначенні районів дослідження керувалась генеральним планом забудови міста, а також даними щодо розташування основних джерел забруднення. Для максимальної об’єктивності одержаних результатів досліджена територія була поділена за ландшафтно-географічним принципом на 5 районів: Загір’я, Центрально-міський район, Підгірки, Височанка, Північно-західний промисловий район, що відрізняються характером та інтенсивністю урботехногенного навантаження. Центрально-міський район охоплює центральну рівнинну частину міста, яка характеризується високим розвитком в соціо-культурній сфері. Головними дорожними артеріями є вулиці Лесі Українки, Долинська (Т1), М.Грушевського. Забудова є двох типів: багатоповерхова (Т2) і котеджна (Т4). Зелені насадження представлені невеликими парками і скверами (Т3). Промислових об’єктів немає.

Північно-західний район охоплює північно-західну рівнинну територію міста. Ця частина міста майже не забудована. Головною вулицею є вулиця Б.Хмельницького. Цей район є найбільш промисловий і тому найбільш забруднений, оскільки тут розміщені такі основні підприємства хімічної галузі, як: ЗАТ ”Лукор”, Калуська ТЕЦ, ВАТ “Оріана”, Калуський калійний концерн, ВАТ “Синтра” та багато інших. (Т5 і Т6).

Найвища частина міста – це район “Височанка”. Його назва походить від географічного положення, входить до Войнилівської височини. Центральна вулиця – Височанка -– починається від повороту на вулиці С.Бандери, що біля парку імені Івана Франка, і тягнеться через весь район на північний схід до садово-городніх ділянок (Т9). Зелених насадження представлені в Парку Слави (Т7). Забудова в основному котеджна (Т8).

Район “Підгірки” лежить на шляху між Калушем та Івано-Франківськом. Назва району походить від місця розташування населеного пункту – “село під горою”. Через територію району проходить одна з головних вулиць міста – Івано-Франківська (Т11). Зелені насадження представлені у невеликих скверах (Т10). Забудова котеджна, багатоповерхівок немає (Т12).

Найпівденніше всіх географічних районів знаходиться район “Загір’я”. назва носить в собі територіальні ознаки – “село за горою”. Цей район включає приміську частину міста – Хотінь, а також найбільшу за площею зону зелених насаджень – Парк культури імені Івана Франка (Т13). Головною автомагістраллю району є вулиця Львівська (Т14). Житлозабудова мішаного типу (Т15) [29].

В якості фонової території було обрано ділянку в зоні зелених приміських насаджень, близьку до території дослідження за фізико-географічними та кліматичними умовами, яка не знаходиться в зоні організованих викидів підприємств міста Калуш (Т16) .

Об’єктом дослідження було обрано ялину звичайну (Picea abies ), яка широко представлена у зелених насадженнях міста не лише в зоні комплексного озеленення, але і в декоративних посадках поблизу адміністративних будинків, готелів тощо.

Це дерево 30-45 м висотою та до 1,5 м в діаметрі. Крона пірамідальна. Стовбур циліндричний. Кора коричнево-бура, тонка. Бруньки продовгуваті, розпускаються у другій половині весни. Хвоя 4-гранна, колюча, довжиною до 3 см, темно-зелена, розташована спірально. Живе хвоя 8-12 років і, як у Ялиці, опадає поступово в осінньо-зимовий період.

Мікростробіли формуються на минулорічних пагонах з бокових генеративних бруньок у вигляді яйцеподібних жовто-червоних колосків завдовжки 15 мм. Мегастробіли утворюються на кінцях минулорічних пагонів з генеративних бруньок у вигляді вертикальних, циліндричних рожевих колосків завдовжки 5 см. Пилок з двома повітряними мішками розноситься вітром. Шишки дозрівають до жовтня, вони циліндричні, довжиною 6-16 см, діаметром 3-4 см, червонувато-бурі. Луски шишок жорстко шкірясті, ромбічні, із зазубреним верхнім краєм. Насінини яйцеподібні з загостреним кінцем, крило обернено яйцеподібне, що легко відділяється від насінини. Маса 1000 шт. насінин - 5-8 г. Насінини зберігають схожість кілька років. Розкриття шишок і розсіювання насінин відбувається з січня по квітень, цьому сприяє суха морозна погода і вітер як агент поширення.

Поодинокі дерева плодоносять з 15-20 років, у насадженнях - з 25-30 років. Перші роки ялина звичайна росте повільно, з 5-10 років і в середньому віці – швидше, зі 100-120 років – приріст падає. У 2-3-річному віці головний корінь росте вниз, потім розгалужується на кілька бічних і в 10-річному віці не вирізняється з-поміж інших. Формується поверхнева коренева система, тому ялина звичайна часто пошкоджується вітровалами. Вітростійкості сприяє утворення бічних якірних коренів.

Поширена в Європі від Піренеїв до Уралу, за винятком Британії і Північної Німеччини. Південна межа поширення ялини звичайної визначається високою вимогливістю до вологості повітря і грунту. Ялина звичайна уникає застійного зволоження, переносить поточне. До родючості грунту середньо вибаглива. Зимостійка. Але підріст пошкоджується заморозками. Чітко вираженні ранні і пізні форми. Різниця між ними в термінах окремих фаз розвитку сягає до трьох тижнів. За тіневитривалістю Ялина поступається Ялиці і Тису [21].

Рис. 2.2. Picea abies.

Всі дослідження виконані в