Внутрішня зона прогину почала формуватися одночасно з підняттям Карпат і тому має риси геосинклінальної структури. Вона характеризується наявністю флішових товщ крейди і палеогену, представлених ритмічними чергуваннями пісковиків алевролітів і аргінітів, рідше вапняків.

Морфологічні елементи Передкарпаття почали формуватися після епохи складчості і загального підняття гір, яке настало в кінці альгацену – початку міоцену. У зв’язку з переривчастими підняттями, які чергувалися з періодами відносного технологічного спокою, рельєф набув ярусної будови – виникли різновікові поверхні денудаційного походження, розділені уступами. [3, с.54]

Сучасний рельєф Передкарпаття сформувався під дією водно-ерозійних, денудаційних, гравітаційних та інших процесів, прояв яких залежить від направленості неотектонічних рухів і літологічності будови району.

3.4. Водні ресурси

Вода – національне багатство. Вона має велике значення у житті та господарській діяльності населення. Водні ресурси Богородчанського району представлені в основному річками, потоками та озерами. В Передкарпатті найгустіша річкова сітка. У Карпатах річки мають чітко виражений гірський характер. Внутрішні води району належать до басейну основної водної артерії Заходу України – річки Дністер. Дністер бере свій початок з гори Розлуч у Львівській області і, швидко збігши по кам’янистому річищу з 900-метрової висоти, прокладає собі шлях Передкарпаттям. Річка прорізає південно-західну частину Подільської височини і стає природним кордоном між Молдовою та Україною. Головною правою притокою по території району є р. Бистриця, що поділяється на Солотвинську та Надвірнянську. Головною областю формування стоку Дністра є гірська частина басейну, основний стік проходить навесні (до 70% стоку). Це пояснюється раптовим таненням снігу, дощами, а влітку і восени – сильними зливами. Внутрішні води району все більше зазнають впливу різноманітних забруднень (стічні води промисловості і комунального господарства, стік із сільськогосподарських угідь).

3.5. Ґрунти

Земля є основним засобом виробництва в сільському і лісовому господарстві, просторовою базою розміщення і розвитку всіх галузей народного господарства.

Верхній продуктивний шар землі – ґрунти (ґрунтовий покрив) є надзвичайно тонкою поверхневою “плівкою” землі, яка в результаті антропогенного впливу зазнає значних змін. Важливе значення має раціональне використання і охорона земельних ресурсів, і, зокрема, ґрунтового покриву.

В зоні Карпатського передгір’я поширені в основному дерново-підзолисті поверхнево оглеєні ґрунти. Найбільш поширені дерново-середньо і сильно підзолисті ґрунти. За ступенем оглеєння дерново-підзолисті ґрунти бувають глеюваті, глейові, поверхнево-оглеєні. Дерново-середньопідзолені поверхнево-оглеєні ґрунти – це більшість орних земель і природних кормових угідь. За механічним складом верхнього шару, ці ґрунти пилуватолегкосуглинкові. Ґрунти майже водонепроникні. На території Богородчанського району характерним є відносно-незначний вміст у ґрунті гумусу. Слабкий стік поверхневих вод, особливо навесні та восени, потребує поліпшення водно-повітряного режиму. Гідролітична кислотність цих ґрунтів висока. Реакція ґрунтового розчину – сильно кисла. Ґрунти даної території бідні на органічні і мінеральні речовини. Внаслідок малого вмісту гумусу і низької насиченості основами ґрунти мають нетривку структуру і легко запливають під час дощу, а при підсиханні утворюють кірку. Трапляються тут і дерново-слабопідзолисті ґрунти. Вони краще гумусовані, менш кислі і мають більш сприятливий поживний режим. Буроземно-підзолисті ґрунти – утворені на висотах від 400 до 600 м над рівнем моря.

3.6. Клімат

Досліджувана територія характеризується помірно-континентальним кліматом та розташована у зоні впливу континентальних і атлантичних повітряних мас. Клімат формується під дією кліматотвірних чинників, які поділяються на космічні (радіація Сонця, випромінювання інших зірок), планетарні (загальна циркуляція повітряних мас, географічне положення території, рельєф та характер підстилюючої земної поверхні, віддаленість території від океанів і морів). Величина сумарної сонячної радіації залежить в основному від географічної широти місцевості. Богородчанський район знаходиться в межах помірного поясу. Із складових циркуляції атмосфери найбільший вплив на формування клімати мають: розташування цієї території в поясі низького тиску помірних широт і на шляху західного перенесення повітряних мас, окремі вторгнення арктичного повітря, діяльність циклонів Атлантики. У холодний період року район оточує потужний відріг Сибірського антициклону, у теплу половину року територія знаходиться під впливом Азорського максимуму. Тут наявна вертикальна біокліматична поясність, що визначає лімітуючі чинники для с/г культур і природних біоценозів. Богородчанський район відповідає помірно теплій кліматичній зоні. Сума активних температур 2200-2800(, середня температура липня +18-18(, січня від -4,5( до 4,9(. Середньорічна кількість опадів 500-800 мм, вегетаційний період – 155-180 днів. [11,с.226]

Район належить до Передгірного кліматичного району, а південна його частина до Гірського. Передгірний кліматичний район характеризується такими показниками: суми температур понад 10( дорівнюють 2200-2500(, кількість опадів за цей період 500-550 мм, а за рік – 630-900 мм. В середньому безморозний період триває 150-170 днів, вегетаційний – 190-215 днів. Весняні приморозки припиняються в середньому наприкінці квітня або на початку травня, а перші приморозки восени настають в кінці вересня. Число днів з сніговим покривом в окремі багатосніжні зими досягає 105, а в малосніжні зменшується до 60-70. Середня висота снігового покриву на полях дорівнює 10-15 см. Для гірського клімату району характерно такі показники: суми температур понад 10( дорівнюють 1600-2200(, кількість опадів за цей період – 460-600 мм, а за рік – 760-1060 мм. Середня тривалість безморозного періоду 160-170 днів, вегетаційного – 190-200 днів. Весняні приморозки припиняються в середньому в першій декаді травня, осінні – настають в середині вересня. Стійкий сніговий покрив спостерігається майже щороку. Найчастіше він утворюється на початку грудня, а сходить у першій половині квітня. Середня висота снігового покриву дорівнює в лютому 30-35 см.

3.7. Тваринний світ