Росте по лісах, парках, вздовж доріг.

КРОПИВА ДВОДОМНА

(джибура, джигуха, жалива велика, жаруха, жегавка, кропива, кропива пекуча, кропива велика, кропива жалка)

Urtica dioica

Крапива двудомная

Дводомна багаторічна рослина, вкрита тонкими волосками, родини кропивових. Стебло прямостояче, до 170см заввишки, розгалужене. Листки супротивні, черешкові, яйцеподібно-ланцетні, загострені, зубчасто-пилчасті. Квітки жовто-зелені, дрібні, одностатеві, у розгалужених колосоподібних суцвіттях. Цвіте у червні-серпні. Плід – сім’янка.

Кропива дводомна росте на вологих місцях серед чагарників, у лісах, біля парканів, на засмічених ділянках, уздовж доріг.

ЧИСТОТІЛ ЗВИЧАЙНИЙ

(бородавник, волосник, гладушник, гладишник, глекопар, глисник, голова адамова, жовтило, жовто сік, зелемозень, земизово, ластовине зілля, ластовичник, маслянка, печіночник, плодисток, прозорник, простудник, ростопасти, ростопа, само зелень, сіре зілля, старовина, цинедонія, цвінталія, чистик, чистяк)

Chelidonium majus

Чистотел большой

Багаторічна трав’яниста з оранжево-жовтим соком рослина родини макових. Стебло прямостояче, до 80см заввишки, циліндричне, розгалужене. Листки чергові, перисторозсічені, зверху ясно-зелені, зі споду – сизуваті, розсіяно опушені. Квітки правильні, двостатеві, з подвійною оцвітиною, на довгих квітконіжках, в пазухах вузьких гострих приквітків, зібрані на верхівці стебла у зонтикоподібні суцвіття. Цвіте у квітні-вересні.

Плід – довга, стручкоподібна коробочка.

Латинська назва чистотілу великого – Chelidonium majus – походить від грецького “хелідон” – ластівка.

“Птенчиков ласточка-мать хелидонией лечит ослепших,

Если, как Плиний отметил, у них расцарапаны глазки” – читаємо ми в Салернському кодексі здоров’я Арнальдо де Вилланова.

5.1. Медичне використання досліджуваних видів

Овес посівний, овес звичайний

(Avena sativa)



Овес посівний вирощують як важливу кормову і круп’яну рослину. З лікувальною метою використовують неочищене зерно, крупи, борошно, солому і траву – стебла й листя зелених рослин. Траву збирають під час цвітіння рослини, солому – під час жнив. Рослина неофіцинальна. У зерні вівса є крохмаль, білкові речовини, жирна олія, вітаміни групи В, вітамін Е, холін, стерини, органічні кислоти, мінеральні солі.

Овес широко використовують у дієтичному й дитячому харчуванні. Страви з нього вживають як дієтичний і обволікаючий засіб при гострих запальних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, гепатиті, астенії, захворюваннях нервової системи та при анемії. У кліматичних умовах встановлено, що настойка зеленої висушеної рослини (трави) має заспокійливі й снотворні властивості. Також використовують овес для косметичних масок (борошно, пластівці), а відвар трави – для ванн, примочок при ревматизмі ракіші, гіпергідрозі ніг, обмороженнях, шкірних хворобах та для гарячих компресів на ділянку нирок як засіб, що полегшує проходження каменів (при нирковокам’яній хворобі). Використовують овес і в гомеопатії.

Кукурудза (маїс)

(Zea mays L.)



Для виготовлення ліків використовують кукурудзяні примочки-стовпчики. Настій з примочок кукурудзи рекомендують як сечо- і жовчогінний, кровоспинний та протизапальний засіб, а також для розчинення ниркових каменів. Застосовують у випадку жовчокам’яної хвороби, гепатиту – настій 1ст. ложки примочок на 1 склянці води п’ють по 1 столовій ложці 4-6 разів на день до їди або вживають аптечний рідкий екстракт по 30-40 крапель на чарку теплої води 3-4 рази на день до їди. З паростків пророщеного зерна кукурудзи добувають харчову олію, яка має протиатеросклеротичну властивість. Містить ситостерол, стигмастерол, жирні й ефірні олії, сомоніни, гірку глікозидну речовину, вітамін К3, аскорбінову кислоту, камедь, цукор. Кукурудзяний препарат гіпоколестерол дає позитивні результати при атеросклерозі і підвищеному вмісті холестерину в крові.

З лікувальною метою збирають кукурудзяні стовпчики пучками в період достигання плодів, починаючи з воскової стиглості кукурудзи. Сушать на вільному повітрі, у затінку, в кімнаті або на горищі, розіклавши тонким шаром.

Льон звичайний

(Linum usitatissimum)



Для лікарських потреб заготовляють насіння льону. У народній медицині використовують і траву, яка заготовляють у період цвітіння рослини.

Насіння льону звичайного належить до м’якодіючих проносних засобів – (посилює перистальтику шлунково-кишкового тракту). Препарати із насіння льону мають обволікаючі й протизапальні властивості, зумовлені наявністю в ньому значної кількості слизу. Всередину його дають при запаленні слизової оболонки дихальних шляхів, травного каналу і органів сечовиділення, при загостренні виразкової хвороби шлунка і 12-палої кишки, при харчових отруєннях. Лікувальні властивості має і лляна олія. Її приймають усередину при спастичних запорах, геморої, нирково- та жовчокам’яній хворобі, атеросклерозі, порушенні жирового обміну. Настій трави використовують як сечогінний засіб при захворюваннях нирок і сечового міхура. Свіжотовчене насіння льону використовують у вигляді припарок при фурункулах і наривах як засіб, що прискорює наривання їх. Лляну олію використовують для лікування ран і опіків (в останньому випадку її зміщують з сирим яйцем). З неї виготовляють препарати лінетол, який використовують атеросклерозу.

Яблуня лісова

(Malus sylvestris, синонім M. praccos)



З лікувальною метою використовують плоди і листя рослини. Яблука – при повній стиглості (плоди), листя після цвітіння. Плоди містять вуглеводи, пектини, органічні кислоти, каротиноїди, дубильні речовини, катехіни, флавоноїди, антаціани, ефірну олію, органічні сполуки заліза і фосфору. У листі є дигідрохалкони, флавоноїди катехіни, аскорбінова кислота. З плодів яблуні виготовляють екстракт заліза, що використовується при анемії. Чай із яблук п’ють при сечокам’яній хворобі, подагрі, ревматизмі, кашлі, катарі шлунка, колітах. Печені яблука – при хронічних запорах. Свіжі яблука вживають при гіпоцидному