Череда трироздільна

(блохи циганські, дідові вуші, дзябран, купчак болотний, купчак дикий, причепа, ріжки козі, собачі реп’яхи, собачки, стрілки, туриця, циганські вуші, чорнобривець болотяний)

Bidens tripartitа

Череда трехраздельная

Для виготовлення галенових препаратів збирають траву в період бутонізації рослини. Трава череди трироздільної містить флавоноїди (лютеолін, бутеїн. сульфуретин), дубильні речовини, червоний флобафен, вітаміни (А, С), кумарини (скополетин, умбеліферон), аміни, гіркоти, мікро- та макроелементи.

Настій трави череди трироздільної проявляє бактерицидну, жовчогінні, сечогінні, протиалергічні. протизапальні, ранозагоювальні властивості. Настоянка череди трироздільної має гіпотензивний, седативний, спазмолітичний ефект.

Галенові препарати череди трироздільної застосовують при атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, бронхіті, діатезі, гепатиті, холангіті, холециститі, нейродерміті, скрофульозі, подагрі, аритмії, неврозі, виразках, гнійних ранах. Внутрішньо - настій трави (15 г на 400 мл окропу) приймати по 2 ст ложки 4 рази на день. Зовнішньо - відвар трави череди трироздільної (ЗО г на 1 л окропу) додають до ванни (для купання дітей при діатезі). Галенові препарати череди трироздільної застосовують для обмивання та примочки при дерматитах, гнійних ранах, опіках, екземі, для миття волосся при лусці.

Горобина чорноплідна

(аронія чорноплідна)

Aronia melanocarpa)

Арония черноплодная

Для лікарських потреб заготовляють плоди у вересні - жовтні. Використовують як свіжі, так і сушені. Плоди горобини містять флавоноїди, фенолкарбонові кислоти, пектини, вітаміни, мікроелементи (J, Mb, Mn, В, Со, Си та інші). Галенові препарати аронії прояляють гіпотензивні, спазмолітичні, протизапальні, капілярозміцнюючі, жовчогінні властивості.

Застосовують при гіпертонічній хворобі, тиреотоксикозі, атеросклерозі, геморагічних діатезах, капіляротоксикозі, кровотечах, захворюваннях печінки, зобі, анемії, радіації, нервових розладах, протиотрута при отруєнні солями миш'яку. Внутрішньо - відвар плодів горобини (20 г сухих плодів на 200 мл окропу), приймати по 50 мл тричі на день. Сік аронії - по 50 мл тричі на день. Сироп плодів горобини (3 кг свіжих плодів пропустити через соковижималку або м'ясорубку, додати 2 л води, 100 г кислоти лимонної, настояти 24 години. Вичавити сік у емальований посуд. На 1 л соку додати 1 кг цукру, розмішати до повного розчинення цукру. Розлити у пляшки і накрити складеним у 4 шари бинтом або ватою. Можна вживати з газованою або кип'яченою, охолодженою водою.

Не рекомендується вживати сік горобини чорноплодої при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, гіперацидних гастритах, при схильності до гіперкоагуляції крові.

Бузок звичайний

(оргона)

Syringa vulgaris

Сирень обыкновенная

Для лікарських потреб заготовляють квітки й листя. Квітки – на початку цвітіння, звільняючи їх від суцвіть. Листя – збирають під час цвітіння.

Квітки бузку містять ефірну олію, глікозиди (сирингін, сирингопікрин), фенол, фарнезол. Листя має сирингін, гіркі речовини, вітамін С.

Галенові препарати проявляють потогінну, протизапальну, протикашльову, бронхолітичну, болетамувальну, протиепілептичну дію. Стимулюють апетит. Застосовують при бронхітах, коклюші, бронхіальній астмі, невралгії, ревматизмі, виразці шлунка.

Внутрішньо – настій листя (1:20 настоювати 8 год.), приймати по 1 ст. ложці тричі на день. Настій з квіток (1:20 настоювати 5 годин), вживати по 2 ст. ложки 4 рази на день при епілепсії. Настій бузку, трави деревію і квіток пижма (2:2:1; 1 ст. ложку суміші на 200мл. окропу, настоювати 10 год.) пити по 1ст. ложці настою тричі на день при простудних захворюваннях. Настоянку квіток бузку (1/2 склянки квіток на 200 мл горілки, настоювати протягом 10 днів) приймати по 30 крапель тричі на день при ревматизмі.

Зовнішньо – настоянка квіток бузку (1:10; на 70% розчині спирту) служить для втирання в болючі місця тіла. Мазь (10г порошку листя або бруньок бузку та 40 г вазеліну добре вимішати) втирати в суглоби і м’язи при болях.

Верба біла

(Salix alba)



Використовують кору, зібрану в період сокоруху з 3-4-річних гілок. Сушать на відкритому повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Рослина неофіцинальна. Кора містить дубильні речовини ((12%), флавоноїди, флавонові глікозиди (2,5-3%). Відвар кори має анальгетичні, заспокійливі, протизапальні, жарознижуючі, антисептичні, кровоспинні, ранозагоювальні, в’яжучі й протиглисні властивості. Його вживають при головному болі, неврології, неврозах, ревматизмі, подагрі, простудах, запальних явищах у шлунково-кишковому тракті, хворобах печінки, селезінки, проносах, запаленнях сечових шляхів, при гінекологічних захворюваннях. Зовнішньо відвар кори використовують для полоскання (при стоматиті, гінгівіті, ангіні), для ножних ванн (при гіпергідрозі, флебіті, варикозному розширенні вен) та для обмивання ран і виразок. Внутрішньо вживають відвар кори по 1ст. ложці 3 рази в день (15г на 200мл окропу).

6. Природоохоронні території Богородчанського району.

Сьогодні виникла нагальна потреба в охороні і збереженні багатьох видів рослин і тварин шляхом створення заповідників, заказників, національних парків, раціонального використання всіх освоєних земель.

Бурхливий розвиток промисловості й сільського господарства, будівництво нових міст і селищ, розширення мережі залізничних й автомобільних шляхів призвели до істотних змін ландшафтів, дикої флори і фауни. До 70% природних ландшафтів України змінені господарською діяльністю людини, що загострило проблему охорони природи і раціонального природокористування.

У червні 1992 Верховна Рада прийняла закон “Про природно-заповідний фонд України”. Природно-заповідний фонд становлять ділянки суходолу і водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність. Вони виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генетичного фонду тваринного і рослинного світу (тобто усієї сукупності видів, створених протягом еволюції), а також спостереження й контроль за природним середовищем.

До природно-заповідного фонду належать:

1) природні території та об’єкти – природні заповідники,