Середня зона припадає на Передкарпаття, яке теж входить до складу Східноєвропейської рівнини і представляє пограничну височину на зіткненні зі Східними Карпатами. Рельєф зони представлений залишками високих терас, утворених давніми ріками, пізніше розчленованих сучасною річковою системою з глибоко врізаними долинами. Висота рельєфу на даній території становить від 350 до 500-550 м над рівнем моря.

2.3. Геоморфологія

Різноманітність геологічних відкладів і стилів тектонічної будови Івано-франківської області складна і довга історія розвитку екзогенних процесів, зумовили неоднаковий характер її поверхні. Відповідно до трьох основних тектонічних зон області – платформи, передового прогину і складчастої зони – на території області утворилося три основних типи рельєфу: на платформі – рівнинно-пластовий, у Передкарпатському прогині – флювіально-акумулятивний, утворений діяльністю постійних тимчасових водних потоків, у сучасній геосинклінальній зоні – гірський [12].

Передкарпаття з характерним для нього рельєфом займає значну територію Івано-Франківської області. Його північну межу орієнтовно можна провести по р. Дністер до місця впадіння р. Бистриці. Південно-західна границя Передкарпаття трасується населеними пунктами Болехів, Долина, Надвірна, Делятин, Косів. Загалом Передкарпаття являє собою височину, розбиту терасами східчастої будови. Поверхня найбільш високо припіднятих межиріч виповнена галькою і суглинками.

2.4. Водні ресурси

Водні ресурси – це один із головних факторів розвитку і розміщення продуктивних сил. У широкому розумінні водними ресурсами вважаються всі води, що знаходяться у вільному стані, тобто води поверхневого і підземного стоків, ґрунтова волога, води льодовиків, штучних водних об’єктів, океанічні, морські й атмосферні [41].

У Передкарпатті водні ресурси представлені поверхневими (річки, ставки, водосховища) та підземними водами. Запаси підземних вод незначні – всього 0,2 км3. За запасами поверхневих вод Івано-Франківська область посідає третє місце на Україні, а за запасами підземних вод – на передостанньому місці. Майже 2/3 території області належать до басейну Дністра і тільки південно-східна окраїна – до басейну р. Прут. Річкова мережа басейну Дністра в межах області має своєрідну пір’ясту будову. Найбільш розвинена система правих приток, які стікають з гір, - Свіча, Сівка, Лімниця, Луква, Бистриця Солотвинська, Бистриця Надвірнянська, Ворона. Другою за величиною карпатською притокою Дністра є Лімниця.

Лімниця (довжина 122 км, площа водозбору 1,43 тис. км2) бере початок на г. Буштул в Рожнятівському районі на висоті близько 1150 м. Найбільші притоки Лімниці – ріки Чечва, Молода, Мшана. В Карпатській частині долина ріки Лімниці вузька, береги обривисті, вкриті лісами. На виході у Передкарпаття біля смт. Рожнятів долина розширюється до 4-7 км. Від м. Калуша долина річки знову звужується до 2 км. Лімниця тече в північно-східному напрямку, тобто впоперек Карпатських хребтів. Русло річки розбивається на ряд рукавів, дно кам’янисте. Біля Рожнятова долина Лімниці стає найширшою і приймає найбільшу свою притоку – р. Чечву. Дно долини вкрите густою сіткою протоків, річок, стариць, озер, між якими поширені заливні луки. Лімниця збирає води з найвищих гір, де річна сума атмосферних опадів понад 1000 мм, тому вона відзначається багатоводністю, як влітку від великих дощів, так і навесні від танення снігу.

Отже, основним джерелом живлення ґрунтових вод Передкарпаття є атмосферні опади.

2.5. Ґрунти

На просторах Передкарпаття, утворених різновіковими терасами, найпоширенішими є дерново-підзолисто-глейові і дернові ґрунти. Як правило, вони безструктурні, перенасичені вологою, вміст перегною становить 1-2,5%. За ступенем оглеєння дерново-підзолисті ґрунти бувають глеюваті, глейові і поверхнево-оглеєні. Найбільш поширеними є дерново-середньопідзолисті поверхнево-оглеєні ґрунти. В основному, це орні землі та природні кормові угіддя. Залягають в умовах рівнинного та слабохвилястого рельєфу в Коломийському, Надвірнянському, Богородчанському, Рожнятівському, Долинському, Калуському та частково Косівському районах [12].

За даними фізико-хімічних аналізів, дерново-середньопідзолисті поверхнево-оглеєні ґрунти характеризуються незначним вмістом гумусу, якого в орному шарі в середньому 2,8-3,0%. З глибиною процент його різко зменшується. Гідролітична кислотність цих ґрунтів висока. Кількість увібраного кальцію в них 6,3 і магнію – 2,5 мг • екв на 100 г ґрунту, що вказує на низьку насиченість їх основами. Внаслідок малого вмісту гумусу і низької насиченості основами ґрунти мають нетривку структуру і легко запливають під час дощу, а при підсиханні утворюють кірку. У зв’язку з малим вмістом гумусу ці ґрунти бідні на азот. В цілому дерново-середньопідзолисті поверхнево-оглеєні ґрунти бідні на органічні та мінеральні речовини [49].

На території Долинського, Рожнятівського, Калуського, Богородчанського, Надвірнянського та Косівського районів переважно поширені, крім попереднього типу ґрунтів, також буроземно-підзолисті ґрунти на елювії та делювії пісковиків і глинистих сланців. Вони утворились на висотах від 400 до 600 м над рівнем моря. Сформувались під покривом лісової деревної рослинності внаслідок поєднання підзолистого та буроземного процесів на елювії та делювії пісковиків і глинистих сланців в умовах надмірного атмосферного зволоження.

2.6. Клімат

Кліматичні умови Передкарпаття дуже різноманітні. Це пояснюється не лише складністю рельєфу території, але й наявністю великих лісових масивів. У зв’язку з цим забезпеченість теплом і вологою в цьому регіоні неоднакова [28].

Передгірний агрокліматичний район. До його складу входять такі адміністративні райони Карпатського передгір’я: Коломийський, Івано-Франківський, Калуський, східна частина Надвірнянського, Богородчанського і Косівського районів. Територію Передкарпаття охоплює тепла зона, із п’яти температурних зон, які виділяють на території Івано-Франківської області. Суми температур понад 10є становлять тут 2200 -