2.7. Рослинний покрив

Рослинний покрив характеризується такою ж різноманітністю, як і ґрунтовий, що пов’язано з географічним положенням Передкарпаття та різноманітністю рельєфу [41].

Рослинні угруповання на рівнині змінюються в напрямку з півночі на південь, але вже в межах Передкарпаття накладається висотна поясність, яка чітко прослідковується у Карпатах.

В межах Передкарпаття степи поступово зникають, з’являються ділянки з лучною рослинністю у низовинах, а височини зайняті лісами, де переважає бук. Зустрічаються на них часто дуб і граб, інколи смерека та ялина, які можуть утворювати невеликі масиви. У букових лісах Передкарпаття трав’яний покрив бідніший. Тут росте квасениця, весняний білоцвіт, підсніжник, воронець. У випадках, коли до бука на піднятих височинах домішується смерека, підлісок майже відсутній, а трав’яний покрив ще рідший. Він представлений в основному квасницею і буковою папороттю.

На заболочених заплавах поширені вільхові ліси з переважанням чорної вільхи, а подекуди – вільхи сирої. Поряд із ними ростуть чорна бузина, верба, крушина, хміль тощо. Луки, поширені у заплавах річок Передкарпаття, характеризуються трав’яним покривом, у якому домінують вівсяниця лучна і червона, тонконіг, конюшина. Вододільні луки Передкарпаття відзначаються значним різнотрав’ям.

3. МЕТОДИКА ТА ОБ’ЄКТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Об’єктом дослідження є родина Fabaceae у флорі Передкарпаття. Вивчення флори ми розпочали із встановлення видового різноманіття, тобто складання переліку видів рослин родини Fabaceae. Для цього використовували літературні дані [21, 39], гербарні матеріали та результати власних досліджень.

Для встановлення видового різноманіття досліджуваної території використовували маршрутний метод [8]. Маршрути прокладали таким чином, щоб як можна детальніше й об’єктивніше дослідити флору території. Першим етапом були рекогнисцирувальні дослідження, під час яких ми ознайомлювалися з особливостями рельєфу. Другим етапом роботи було детально-маршрутне дослідження, під час якого прокладали маршрути різної конфігурації. Використовували метод паралельних рядів, який полягає в тому, що маршрути прокладають паралельними лініями, відстань між якими може становити 50 м, 100 м, 200 м в залежності від розміру території та мозаїчності рослинного покриву. Цей метод використовували при дослідженні лісових та лучних фітоценозів родини Fabaceae. При дослідженні флори невеликих об’єктів, таких як лука, лісова галявина, маршрут прокладали по периферії та діагоналях ділянки.

Під час маршруту записували всі види родини Fabaceae, які зустрічалися в дорозі, і збирали гербарій. При цьому обов’язково вказували рясність виду флори (окомірним методом), місце знаходження та екологічні умови місця зростання.

При виявленні невідомого виду, гербаризували і записували його в блокнот під певним номером, а пізніше визначали. Для визначення рослин використовували «Определитель высших растений Украины» [39].

Наступним етапом дослідження родини Fabaceae у флорі Передкарпаття були різні види флористичних аналізів. В залежності від еколого-фітоценотичної природи всі виявлені види рослин поділяли на флороценотипи, які складаються із флороценоелементів. Флороценотип є сукупністю видів окремих груп формацій, виділених у межах одного типу рослинності, які характеризуються певними природно-історичними, зональними та еколого-едафічними властивостями, а також спільністю поширення в межах тих самих типологічних видів рослинного покриву [20].

При вивченні екологічної природи флори досліджувальної території, виявлені види родини Fabaceae відносили до певної біоморфи (життєвої форми). За еколого-морфологічним аспектом життєві форми рослин запропонував виділяти І.Г. Серєбряков. За його визначенням, життєва форма являє собою «своєрідний зовнішній вигляд (габітус) певної групи рослин, який виникає в їхньому онтогенезі в результаті росту й розвитку в певних умовах середовища. Цей габітус історично виникає в даних грунтово-кліматичних умовах як вираз пристосованості до цих умов». За еколого-ценотичним аспектом життєві форми рослин запропонував виділяти К. Раункієр, який визначив життєву форму як «вираз здатності певних груп рослин до розселення та закріплення як на території, до їхньої участі у формуванні рослинного покриву». При виділенні життєвих форм К. Раункієр враховував положення бруньок відновлення щодо поверхні ґрунту [15].

Для оцінки екологічних факторів, які впливають на формування флори, застосовували фітоіндикаційні шкали. Методика їх створення базується на тому принципі, що кожен вид флори може зростати лише в певному діапазоні екологічних умов, обмежених максимальним і мінімальним значенням фактора, і завдяки цьому, розглядатися як індикатор умов середовища [38].

При виділенні фітоценотипів Fabaceae лучних фітоценозів Передкарпаття, застосовували класифікацію, запропоновану Т.О. Роботновим. Згідно з цією класифікацією фітоценотипи виділяють за здатністю домінувати у фітоценозі на три категорії: детермінанти, тимчасові домінанти й аддитори [15].

Окомірним методом прямого обліку визначали рясність виду. Цей метод застосовують при маршрутних обстеженнях рослинності, коли не потрібні надто точні дані. Такий облік звичайно проводиться за шкалою порядку, а саме шкалою рясності видів рослин, запропонованою О. Друде. У цій системі оцінки рясності виду прийнято таку градацію [15]:

Soc (socialis) – рослини змикаються надземними частинами;

Cop3 (copiosaе) – рослини дуже рясні;

Cop2 – рослини рясні;

Cop1 – рослини досить рясні;

Sp (sparsae) – рослини рідкі;

Sol (solitaries) – рослини поодинокі;

Un (unicum) – одна рослина на площі виявлення.

4. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

4.1. Систематичне положення, обсяг та структура родини Fabaceae

Родина Fabaceae належить до відділу Магноліофіти