Реферат з екології.
Екологія птахів
План
Роль та значення птахів в житті людини. Екологія птахів.
Охорона та приваблювання птахів.
Особливості органів кровообігу. Система травлення птахів.
1. Поширення птахів. Здатність до польоту, а також теплокров-ність і високий рівень обміну речовин дали змогу птахам засели-ти практично всю Землю. Недалеко від Південного полюса можна зустріти великих поморників, а пінгвіни, буревісники навіть гніз-дяться там. Мартини, чистуни, снігові подорожники залітають на Північній полюс. На арктичних островах між 82° і 83° п. ш. гніз-дяться біла сова, тундрова куріпка, сніговий подорожник, крижень, гага та інші птахи. Вертикальне поширення птахів також значне: орли і грифи в Гімалаях, кондори в Андах піднімаються до 7000 м. Інші птахи лише під час перельотів досягають значної висоти. Морські ж птахи, здобуваючи корм, занурюються на гли-бину до 20 м. Проте спеціалізація до польоту обмежила адаптив-ну реакцію птахів. Серед них немає видів із підземним і виключно водним способом життя.
Абіотичні фактори. Птахи як теплокровні тварини, порівняно з холоднокровними, менш залежать від коливань температури. Тому вони ведуть активний спосіб життя і взимку. Проте різні види птахів можуть витримувати температурні коливання до певних меж. Так, звичайна вівсянка може витримувати зниження темпе-ратури до —40 °С, а садова вівсянка — лише до —17 °С. Знижен-ня температури збільшує віддачу тепла в навколишнє середовище. Для підтримування постійної температури тіла необхідна компен-сація витрат енергії за рахунок підсилення живлення та процесів окислення. Взимку значне зниження температури може стати при-чиною загибелі птахів, бо потреба у їжі зростає, а можливості для здобування корму обмежені. Від температури залежить пів-нічна межа поширення комахоїдних птахів, оскільки вона визна-чає наявність або відсутність комах. У міру зниження температу-ри зменшується різноманітність рослин, що також негативно по-значається на житті рослиноїдних птахів. Із замерзанням водойм водоплавні птахи не можуть здобувати корм.
Біотичні фактори. Інтенсивний обмін речовин у птахів пов'яза-ний із споживанням великої кількості їжі та різноманітними тро-фічними зв'язками. Маса їжі, що з'їдають дрібні горобині за добу, становить 50—80 % маси їх тіла. При великій кількості кормів птахи вживають їжі значно більше, нагромаджуючи енергетичні резерви у вигляді жиру. Так, рожевий шпак масою 70—80 г при великій чисельності сарани може з'їсти за добу до 200 г її.
Птахи живляться різноманітною тваринною і рослинною їжею. Живлення тими або іншими об'єктами лежить в основі численних адаптацій (морфологічних, екологічних, етологічних). Із морфо-логічних це насамперед — особливості будови і форми дзьоба, бо саме він у більшості птахів є органом здобування їжі (рис. 167). За способом живлення птахів умовно поділяють на такі групи: хижі, трупоїдні, рибоїдні, комахоїдні, зерноїдні, плодоїдні, всеїдні.
Хижі птахи (денні хижаки, сови) живляться здебільшого іншими пернатими або звірами. Вони мають короткий, дуже зігнутий, із гачком на кінці, дзьоб. Наддзьобок у них ширший від піддзьобка і має різальні краї. Основне його призначення — розривати на частини здобич. Нижні кінцівки у хижих птахів сильні, з добре розвиненими кігтями; ними вони схоплюють жертву. Мають гост-рий зір.
До трупоїдних птахів належать грифи, сипи, стерв'ятники, кон-дори; вони мають великий дзьоб, голу голову і шию. Падлом живляться і деякі орли, ворони, буревісники, але для них це не основна їжа.
Рибоїдні птахи — пінгвіни, крохалі, гагари, пелікани, баклани, чайки, чаплі, рибалочки та інші — мають ряд пристосувань до живлення рибою. Пінгвіни хапають рибу міцним гострим дзьобом; утримують її за допомогою язика і піднебіння, на яких є рогові сосочки, спрямовані назад. Пилкоподібні зазубрини по краях дзьоба у крохаля і гострий гачок на його кінці у баклана допома-гають цим птахам схоплювати і міцно тримати здобич. У пеліка-нів є шкіряний мішок на нижній щелепі, що виконує роль сачка під час ловлі риби.
До комахоїдних належать стрижі, дрімлюги, частково дятли, більшість горобиних, осоїд із ряду Денні хижаки. У птахів, які ловлять комах на льоту (стрижі, дрімлюги, ластівки, мухоловки), дзьоб короткий, але широко розкривається; його краї усаджені довгими щетинками, що полегшують ловлю комах. Комахами в основному живляться різні кулики. Дзьоби у них довгі, тонкі, часто нагадують пінцет, бо корм вони дістають із поверхневих шарів грунту. Птахи, які відшукують комах у тріщинах стовбурів дерев (крутиголовки, пищухи, повзики) або щілинах грунту (одуди), мають довгий, тонкий, шилоподібний дзьоб. У дятлів дзьоб силь-ний, долотоподібний, що є пристосуванням до довбання стовбурів дерев.
Зерноїдні птахи (ряди Курині, Голуби, родина В'юркові із ряду Горобині та ін.) живляться переважно насінням рослин, хоча пташенят багато з них вигодовують комахами. Вузька спе-ціалізація щодо живлення властива шишкарям, які споживають лише насіння хвойних дерев; ним же вигодовують і пташенят. За допомогою хрестоподібного дзьоба вони вилущують насіння із шишок. В інших зерноїдних дзьоб міцний, конусоподібний (родина В'юркові), іноді з випуклим наддзьобом (курині, голуби).
Плодоїдні птахи особливо численні в тропічних лісах (папуги, носороги, тукани), їм властивий великий дзьоб, за допомогою якого вони зривають плоди з тонких гілок.
До всеїдних належать птахи, які живляться різноманітною їжею (воронові).
Проте цей поділ на групи умовний, оскільки характер живлен-ня птахів може змінюватися залежно від сезону, умов навколиш-нього середовища, віку. Так, шпаки навесні і на початку літа живляться комахами, влітку і восени — переважно ягодами. Більшість зерноїдних птахів пта-шенят вигодовують комахами.
Більшість птахів активно роз-шукують їжу, але є й такі, що підстерігають її (мухоловки, яструби, рибалочки, сиворакші).
Сезонна циклічність. Життя птахів змінюється протягом року. Це зумовлено