Найбільш поширеного їздця-ефіальта можна нерідко зустріти в лісі, в саду. Це — велика комаха 2-4 см завдовжки, з тонким довгим яйцекладом. Розглядаючи на корі комаху, розкажіть дітям, що ефіальт просуває свій довгий яйцеклад крізь кору і відкладає яйця на личинки вусачів. Личинки ефіальта живляться личинками жуків і приносять користь деревам, позбавляючи їх від шкідників.

У сільській місцевості, де застосовуються біологічні засоби бо-ротьби з шкідливими комахами, можна розповісти дітям про кри-хітного їздця-трихограму, який паразитує в яйцях багатьох шкід-ників, наприклад озимої совки. Личинки їздців, живлячись в тілі живого хазяїна, не пошкоджують його життєво-важливих органів. Тому хазяїн, хоч і стає більш кволим, продовжує пересуватися і живитися до кінця днів і лише наприкінці розвитку паразит ви-їдає важливі внутрішні органи.

До перетинчастокрилих належать також жалячі комахи: бджо-ли, оси, джмелі, мурашки, які ведуть як поодинокий, так і гуртовий спосіб життя. Всіх цих комах звичайно можна зустріти на ділян-ках дошкільних закладів і тому вони є дуже цікавим матеріалом для спостережень з дітьми.

З бджолиних найбільш знайомою комахою є бджола домашня, у якої суспільний спосіб життя. Сильна сім'я може нараховувати до 10 тис. осіб. У бджолиній сім'ї завжди є матка, самці і робочі бджоли. Молода матка один раз у житті піднімається у шлюбний поліг, запліднюється, після чого повертається у вулик і живе там протягом 4-5 років, відкладаючи яйця. З запліднених яєць розви-ваються робочі бджоли і матки, з незапліднених — трутні. Влітку життя робочої бджоли триває 30-40 днів.

За місцем і способом гніздування диких бджіл відносять до земляних, стеблових, квартирантів. Земляні бджоли риють нірки переважно у щільних грунтах. Бджоли-квартиранти влаштовують гнізда у черепашках молюсків, у порожнинах скель, стін, фунда-ментів. Стеблові бджоли поселяються у стеблах з м'якою серцеви-ною.

Рано навесні на вербі можна побачити з дітьми багато сірих бджілок, вкритих білими волосками, це — андрени. Ці бджоли риють нірки на ділянках з піщаним грунтом.

Поодинокі бджоли люблять світло і тепло, їх улюблені місця — схили балок і ярів, узлісся, лісосмуги, узбіччя доріг. Тут вони ін-коли влаштовують колонії. Розкажіть дітям, що маленькі поодино-кі бджоли — прекрасні запилювачі.

Не менш важливими запилювачами і цікавими об'єктами для спостережень з дітьми є джмелі. Вони живуть великими сім'ями (в середньому 100-200 осіб), яка складається з матки, молодих самок, а наприкінці літа і самців. Джмелина сім'я, на відміну від сімей медоносних бджіл, існує один рік).

До найбільш поширених в Україні джмелів належить джміль кам'яний, джміль земляний, джміль польовий, джміль моховий.

Волоски на тілі кам'яного джмеля чорні, ли-ше кінчик черевця яскравогарячого кольору.

Джміль земляний має яскраве забарвлення. Гарні і його темна грудка з яскравою жовтою смугою, а особливо привабливе за сполученням кольорів черевце: біля основи жовте, посередині чорне, а на кінці біле.

Джміль польовий поширений скрізь в Україні. Груди зверху, основа й кінець черевця у нього руді, боки грудей жовті.

У джмеля степового, що поширений на півдні України, грудка жовта з чорною перев'яззю, черевце жовте.

Моховий джміль вкритий яскраво-жовтими волосками.

Всі ці джмелі — прекрасні запилювачі різноманітних рослин.

Розмноження і розселення мурашок відбувається так: раз на рік (у деяких видів двічі) в кожного виду в свій час у гнізді з'являється багато крилатих мурашок. Це молоді самці і самиці. Де-який час вони ще живуть у гнізді, а потім починають відлітати. В теплі дні, в кінці літа або восени, особливо після дощу, над гніздами здіймаються цілі хмарки крилатих мурашок. У повітрі або на землі відбувається запліднення, після чого самці гинуть, а самки відгризають крила і починають шукати місце для засну-вання гнізда. Тут самка риє невелику нірку і відкладає першу пор-цію яєць. Коли виходять личинки, самка годує їх виділеннями слинних залоз. На утворення поживних речовин ідуть запаси жиру і непотрібні м'язи крил. До дорослого стану доживає лише части-на робочих мурашок. Тепер самка вже перестає годувати личинок і займається тільки відкладанням яєць. Усю роботу беруть на себе молоді мурашки.

Серед мурашок, які найчастіше зустрічаються в природі, слід відмітити рудих лісових мурашок, які корисні тим, що знищують шкідливих комах і розпушують грунт. Там, де в лісах багато му-рашників, не буде спалахів масового розмноження шкідливих ко-мах; пильщиків, п'ядунів, совок. Сім'я одного мурашника середніх розмірів захищає ліс на чверті гектара. Для захисту лісів там, де мурашок раніше не було, їх розселяють штучним шляхом.

Дітям можна розповісти, що руді лісові мурашки живуть тіль-ки в лісі. Тому вони й називаються лісовими, їх хатинка — мураш-ник. Якщо придивитися до нього, то можна помітити, що він зроб-лений з маленьких гілочок, хвоїнок, бруньок, шматочків кори де-рев, грудок землі. Проте це тільки частина мурашника. Ще більша його частина розміщена під землею. У мурашнику, наче у багато поверховому будинку, багато ходів, коридорів. У них живуть му-рашки, їх личинки і лялечки.

Ряд Двокрилі. Характерною ознакою двокрилих е наявність однієї пари перетинчастих крил. Задні крила перетворені у маленькі булавоподібні придатки — дзижчальця, що мають значення для координації польоту.

Ротові органи різної будови: у комарів-кровососів колючо-си-сного типу, у ґедзів — ріжучо-лижучого, у більшості мух — типо-во-лижучого типу.

Велику групу двокрилих представлено комарами. Ці комахи добре знайомі дітям з ранніх років: комар малярійний, комар звичайний — кулекс, комар кусака — аедес. У всіх цих комарів самки у дорослій