У такому разі ці попередники доцільніше використовувати під озиму пшеницю, а озиме жито сіяти після інших рекомендованих попередників.

4.2 Система основного обробітку ґрунту

Посів жита у великій мірі, чим посів інших озимих зернових культур, залежить від термінів його проведення. Окрім точне дотримання глибини посіву є головною умовою для проведення багато подальших операцій по догляду за рослинами. У зв'язку з цим вирішальні значення має передпосівна обробка.

Застосування різних знарядь для обробки стерні залежить від виду грунту, её вологості і кількості органічних речовин, яку при необхідності слід внести. Яких – або загальних правил тут не існує. Проте виключено, наприклад, використання ротаційних знарядь з приводом від валу відбору потужності трактора на кам'янистих грунтах.

Дискова борона особливо ефективна на важких грунтах.

Вона забезпечує достатнє закладення в грунт пожнівних залишків і создаёт хороше посівне ложе для проростання насіння бур'янів і падалиці.

На середніх і легких грунтах добре зарекомендувала себе ротаційна борона з гідравлічним регулюванням глибини обробки грунту, проте на важких грунтах ефект перемішування грунту недостатній.

Отже, застосовувати ті або інші знаряддя для обробки необхідно з урахуванням умов відповідного місцепроживання. Проте у будь-якому випадку знаряддя повинні служити цілям обробки грунти, названі нижче.

4.3 Система удобрення

Найбільший урожай озимого жита отримують на грунтах з підвищеним і високим вмістом елементів живлення. Нижче приведений рівень змісту рухомих форм фосфору і обмінного калія на різних грунтах, необхідних для отримання високих урожаїв озимого жита. (табл. 1)

Таблиця 1

Тип ґрунту | Фосфор | Калій

Дерновий-підзолисті, сірі лісові | 100 – 150 |

120 – 170

Чорноземи опідзолені, типові, звичайні | 100 – 150 | 120 – 180

Органічні добрива вносять в паровому полі, під попередник і безпосередньо під жито перед основною обробкою ґрунту в дозах 30 – 60 т/га. Для завантаження органічних добрив використовують навантажувачі циклічної (ПЕ-0,8Б, ПЕА-1,0) і безперервної (ПНД-250) дії, для транспортування і внесення – машини РОУ-5, ПРТ-10, ПРТ-16 та інші. Добрива необхідно рівномірно розподіляти по всьому полю.

Озиме жито переносить помірну кислотність (pH ? 5,5), але позитивно відгукується на вапнування ґрунту. Дозу винищити визначають по повній гидролітічеськой кислотності. Відхилення від встановлених норм не повинне перевищувати 5%. Для внесення використовують машини КСА-3, АРУП-8, РУП-8 і ін. Вапно розподіляє рівномірно по всій поверхні поля. Для кращого перемішування ії з ґрунтом поле дискують і орють.

Дози мінеральних добрив розраховують з урахуванням планованого урожаю, агрохімічних добрив. Експериментально встановлено, що на формування зерна озимої іржі 45 – 55 ц/га залежно від зони обробітку потрібний азоту не більше 90 – 120 кг/га. Підвищення його дози приводить до зайвого наростання вегетативної маси, значного вилягання посівів і формування щуплого зерна.

Фосфорні і калійні добрива вносять до сівби під основну обробку ґрунту і лише частину – у рядки при посіві.

Поверхневе внесення мінеральних добрив здійснюють за допомогою штатних машин ПШ-21,6; НРУ-0,5А; 1РМГ-4.

Азотні добрива використовують в декількох прийомів з урахуванням забезпеченості ґрунту азотом і потреби у ньому рослин в критичні періоди їх розвитку. Це значно підвищує ефективність туків і запобігає можливому забрудненню навколишнього середовища. Не допускається внесення азотних добрив на ґрунт, що завмер або покритий снігом.

У зонах недостатнього зволоження і в умовах швидкого підсихання ґрунту навесні перша і друга підгодівля суміщає. При цьому добрива вносять прикореневим способом зерновими сівалками.

Якщо, за наслідками діагностики, запаси мінерального азоту в ґрунті недостатні, то його необхідно внести під основну обробку в такій дозі, щоб загальний вміст в орному шарі складав не меншого 40 кг/га.

Першу азотну підгодівлю слід проводити навесні у фазі кущення (3 етап органогенезу) після повного сходу снігу і відтоку талих вод з посівів зернових культур. Дозу розраховують виходячи із запасів мінерального азоту в ґрунті під час відновлення весняної вегетації. Решту частини загальної норми азотного добрива необхідно внести у вигляді другої підгодівлі у фазі виходу рослин в трубку (5-6 етапи органогенезу) з урахуванням рослинної і ґрунтової діагностики.

Азотна підгодівля у фазі кущення впливає перш за все на щільність стеблистою, у фазі виходу в трубку – на число зерен в колосі, у фазі колошенія – головним чином на масу 1000 зерен і зміст білка в зерні.

Застосування мікродобрив збільшує врожайність озимої іржі, покращує якість зерна, підвищує стійкість рослин до несприятливих чинників (засуха, низька температура, поразка хворобами і ін.).

Борні добрива вносять під озиме жито не дерновий-підзолистих, торф'яних, сірих лісових ґрунтах. Цинкові добрива використовують на дерновий-карбонатних ґрунтах, чорноземах, дерновий-підзолистих ґрунтах з високим вмістом фосфору і добре провапнованих.

Дози бору складають 0,4-0,5 кг/га, мідь – 0,8-1,0, цинку – 2,5-3,0 кг/га. Мікроелементи вносять у складі комплексних мінеральних добрив. Для передпосівної обробки насіння використовують борну кислоту в дозі 0,2-0,4 кг/т, мідь сернокислотну – 0,8-1,0 кг/т і цинк сернокислотний – 0,8-1,0 кг/т (по препарату).

4.4