Удобрення.

Серед хлібних культур озима пшениця є однією з найвибагливіших до родючості грунту. Добрива підвищують її урожайність на всіх типах грунтів. На утворення 10ц зерна і відповідної кількості соломи пшениця забирає з грунту 30-40 кг азоту, 10-14кг фосфору, 18-25кг калію. Система удобрення пшениці складається з основного удобрення, внесення добрив у рядки під час сівби та підживлень під час вегетації. В основному удобрені, яке вносять під основний обробіток грунту, використовують гній та гнойові компости (у Степу - 18-20т/га, Лісостепу - 25-30; Полісі - 30-35т/га) та 80-90% фосфорно-калійних добрив. Вищою є ефективність гною в зоні достатнього зволоження та після непарових попередників. Внесення гною під попередник і під озиму пшеницю безпосередньо забезпечує майже однаковий приріст урожайності. Добрі результати від внесення гною в поєднанні з мінеральними добривами в половинних нормах. По парових полях вища ефективність фосфорно-калійних добрив, по непарових - азотних.

Високу ефективність має внесення гранульованих добрив у рядки під час сівби (на 3-5см глибше і вбік від висіву насіння). Доза - P10-15; P10-15 K10-15, а на бідних дерново-підзолистих грунтах N10P15K15 .

Азотні добрива використовують шляхом підживлень. Лише після гірших попередників та на бідних дерново-підзолистих грунтах доцільно під перепосівну культивацію вносити N25-30. Підживлення проводять у кілька строків в найбільш відповідальні фази розвитку рослин. Перше підживлення проводять способом розсівання гранульованої форми азотних добрив на початку весняного відростання рослин (другий етап органогенезу). Доза - N30-40 або 20-30% від розрахункової норми на вегетацію. Воно прискорює укорінення рослин, листкоутворення, загальну кущистість. Друге підживлення таким же способом проводять на початку виходу рослин в трубку (4 етап органогенезу) для підвищення продуктивної кущистості. Доза - 50% від норми азоту на вегетацію (40-60кг). Третє - від фази "флагового" листка і колосіння до початку формування зерна (7, 8, 9 етапи органогенезу) для підвищення озерненості колоса і виповненості зерна. Це підживлення більше, ніж попередні впливає на якість зерна. Використовують його або розсіюючи гранульовану форму азотного добрива, або обприскуючи посіви водним розчином азотних добрив. В останньому випадку слід використовувати сечовину (не більше як 20%- водний розчин), бо розчини аміачної селітри виявляють сенсибілізуючу гербіцидну дію і обпікають листки і інші органи рослин. Якщо вирощується сильний або цінний сорт і є можливість одержати сильне зерно, але проведених підживлень недостатньо, тоді проводять додаткове, понад розрахункових норм, якісне підживлення розчином сечовини або плаву при дозі азоту 25-35кг/га у фазі наливу зерна. Цим підживленням можна підвищити вміст білка на 1-2% і клейковини на 2-4% і більше.

Перше підживлення ефективніше проводити прикореневим внесенням добрив на глибину 4-5см дисковими сівалками. В цьому випадку можна внести одночасно і фосфорно-калійні добрива, якщо з якоїсь причини не вся їх доза була внесена до сівби. Питання проведення 3-го підживлення спірне і до нині. Ефективність використання азоту з туків у цьому підживлені знижується. Тому його недоцільно проводити у зонах з недостатнім зволоженням та в роки з посушливою погодою в цей час. Отже в степових богарних районах усю розрахункову кількість добрив слід використати в першому, або першому і другому підживленнях, керуючись станом розвиненості посівів та враховуючи величину загальної норми азоту.

Норми мінеральних добрив слід розраховувати за родючістю грунту та потребою елементів живлення на формування запланованої урожайності, використовуючи формулу:

Д=(Уп·в-П23·К23-Д0·С0·К0):Км,

де Д - норма азоту, фосфору або калію, кг/га;

Уп - планована урожайність, ц/га;

в - винос елемента живлення на 1ц зерна з відповідною кількістю соломи, кг/га;

П23 - грунтові запаси доступної форми елемента живлення, які розраховуються за формулою: П23=h·n·A, де h - глибина розрахункового шару грунту, 20см; n - вміст в мг на 100г грунту елемента в грунті за картограмою або щойно зробленими аналізами, А - об`ємна маса грунту (щільність), г/см?.

К23 - кофіціент засвоювання елемента живлення з грунтових запасів;

До - доза внесення органічних добрив, т/га;.

Со - вміст елемента живлення в 1т органічних добрив, кг/т;

Ко - кофіцієнт використання елемента живлення з органічних добрив;

Км - коефіцієнт використання елемента живлення з мінеральних добрив. (див. табл.)

Показник | N | Р | К

Винос на 1ц зерна відповідною кількістю соломи, кг | 3-4 | 0.9-1.4 | 1.8-3

Коефіцієнт використання із запасів грунту | 0.20-0.35 | 0.08-0.18 | 0.10-0.22

Коефіцієнт використання з органічних добрив, внесених під пшеницю | 0.20-0.35 | 0.30-0.50 | 0.50-0.70

Коефіцієнт використання з органічних добрив у післядії | 0.15-0.25 | 0.10-0.15 | 0.10-0.15

Коефіцієнт використання з мінеральних добрив(пряма дія) | 0.50-0.75 | 0.25-0.45 | 0.55-0.85

Те ж у післядії | 0.05 | 0.10-0.15 | 0.20

Сівба.

Для вирощування товарного зерна слід використовувати кондиційне насіння категорії Рн-1-3, яке має лабораторну схожість не нижчу 92%, чистоту не меншу 98%, силу росту більше 80%, масу 1000 зерен більше 40г. Важливо, щоб насіння було не лише добре очищене, а й розсортоване на фракції за величиною. Вирівняне насіння з меншою масою 1000 зерен забезпечує вищу урожайність, ніж невирівняне -з вищою масою 1000 зерен. З невирівняного насіння розвиваються різні за силою рослини. Слабкіші з них пригнічуються і гинуть взимку та під час весняно-літньої вегетації. До невирівняного насіння важко підібрати оптимальну глибину загортання, норму висіву. Насіння, вирощене в рік сівби,