Реферат з біології
Молюски. Особливості будови і фізіології. Умови проживання.
План
Черевоногі молюски. Особливості будови і фізіології організму. Умови проживання.
Молюски двостулкові. Особливості фізіології і будови організму. Умови проживання.
Головоногі молюски. Загальна характеристика. Прогресивні риси організації.
Черевоногі молюски. Особливості будови і фізіології організму. Умови проживання.
Клас черевоногі молюски налічує близько 90 тис. видів; у фау-ні їх більше 1000, з них на Україні — понад 200.
Заселяють слимаки різні зони морів та океанів, прісні водо-йми; деякі живуть на суші, пристосувавшись навіть до суворих умов пустині та гірських вершин.
Тіло асиметричне, з добре вираженою головою. Нога з широ-кою підошвою. Черепашка (1,5—250 мм) спіральне закручена, іноді недорозвинена або зовсім редукована. На голові розташовані 1—2 пари щупалець. У більшості видів добре розвине-ні очі, статоцисти та осфрадії. У глотці знаходяться рогові щеле-пи та терка (радула, вкрита рядами міцних хітинових зубчиків. Ці органи служать для механічного подрібнення та зіскоблюван-ня їжі. Розвинені слинні залози. Кишки утворюють петлеподібний вигин, анальний отвір міститься над головою або збоку від неї, на правому боці тіла.
Живлення черевоногих різнома-нітне. Є серед них фітофаги (голі слиз-ні, виноградний і садовий слимаки та ін.), хижаки (мурекси, насси, рапани та ін.), більшість — всеїдні форми.
Органами дихання є зябра (для більшості) та легені.
Розмноження статеве. Мор-ські форми здебільшого різностатеві, а прісноводні та наземні — гермафродити. Запліднення внутрішнє. Розвиток пря-мий або з метаморфозом, личинка па-русник (велігер).
Серед морських черевоногих перева-жають літоральні форми, проте є й такі, що опускаються на знач-ну глибину. У Чорному та інших морях поширена пагела, або .морське 6*лкх?м,е; вона міцно прикріплюється до прибережних скель своєю ногою (буває, треба прикласти силу в десятки кіло-грамів, щоб відірвати цього молюска від субстрату).
У ставках, невеликих озерах, старорічищах водиться ставковик звичайний (озерним), який досягає розмірів 68—70 мм. За допомогою ноги він переміщується не лише по твердому субстра-ту, але й по плівці поверхневого натягу води. Дихає за допомогою легенів атмосферним повітрям, тому періодично піднімається на поверхню, щоб набрати в мантійну порожнину запас повітря. При зниженні тем-ператури вод до 6—8 °С ставковий починає дихати киснем, розчинним у воді, тоді його легеня функціонує як зябра. За способом живлення ставковик звичайний — всеїдна тварина: поїдає рослинну, тварин-ну їжу, а також і трупи.
Експериментальне доведено, що при високій щільності популя-ції продукти метаболізму пригнічуюче діють на кожну особину, затримуючи її ріст. Тому в густо заселених басейнах розвиваю-ться дрібні екземпляри.
У невеликих прісних водоймах поширені котушки, калюжниці, бітинії. Котушки, живлячись мікроскопічними водоростями (вони їх зскрібають теркою з поверхні водяних рослин та підводних предметів), є бажаними мешканцями акваріумів як біо-логічні санітари.
Усі ці молюски можуть витримувати пересихання водойм, ви-діляючи при цьому щільну плівку, яка закриває вхід у чере-пашку.
Наземні молюски витримують значні температурні коливання. У південних широтах влітку, а в північних — взимку вони впада-ють у стан анабіозу.
У південних та західних областях СРСР, в тому числі й на Україні, поширений наземний молюск виноградний слимак . Активний вночі, завдяки чому зменшуються втрати води з організму. Належить до фітофагів, живлячись листям виногра-ду та плодових дерев. Яйця відкладає в ямку, яку викопує за до-помогою ноги. За літо буває 2—3 кладки по 20—25 яєць. Восени із зниженням температури до 8—10° впадає у сплячку. Для цього він заривається у землю або ховається під мох чи опале листя; вхід у черепашку закриває твердою вапняковою кришечкою (епіфрагмою), яку виділяє мантія.
Наземний спосіб життя ведуть голі слизні, типовими пред-ставниками яких є польовий та садовий слизні.
Характерна ознака цих молюсків — відсутність зовнішньої черепашки.
Вона у них рудиментарна, у вигляді невеликої вапнякової пла-стинки овальної форми; зовні обростає мантією. Дихають голі слизні атмосферним повітрям за допомогою легені (дихальна по-рожнина під мантією). У шкірі є численні слизові залози, секрет яких має захисне значення. При зниженні вологості і високій тем-пературі ці тварини гинуть. Тому вони населяють такі біотопи, де є достатня кількість вологи, і ведуть присмерковий та нічний спосіб життя, ховаючись на день у ґрунт та в різні укриття. По-сушливого літа, коли вологість ґрунту падає до 30—35 %, слизні втрачають масу, стають в'ялими, а при зниженні вологості до 10—15% і температурі до 30 °С — гинуть. У сприятливих для них умовах (вологе літо, тепла осінь) спостерігається різке зро-стання чисельності цих тварин. Вони інтенсивно розмножуються протягом літа, відкладаючи у ґрунт та різні укриття до 500 яєць, з яких через 2—3 тижні виходить молодь, що вже через півтора місяця стає статевозрілою. У роки масового розмноження голі слизні завдають відчутної шкоди посівам зернових культур, а та-кож рослинам саду та городу. Зиму проводять у стані заціпенін-ня в ґрунті, зариваючись на глибину до 0,5 м.
Молюски двостулкові. Особливості фізіології
і будови організму. Умови проживання
У світовій фауні відомо близько 15 тис. видів двостулкових в межах СРСР — до 5000, з них) на Україні —близько 80
Двостулкові населяють гідросферу від літоралі до океанічних западин (10,8 км). Особливо велика біомаса цих тварин у при-бережних мілководних зонах На суші не зустрічаються.
Розміри варіюють від 2—3 мм до 1,5 м (тридакна).
Двостулкові молюски мають білатеральну симетрію, їх черепашка складається із двох стулок, з'єднаних еластичною зв'язкою (лігаментом), а у деяких видів і за допомогою замка (зубців і заглибин на стулках). Стулки закриваються при скоро-ченні м'язів — замикачів. Ріст черепашки відбувається нерівно-мірно, що залежить від пори