АЙСТРА ЗАМІЩУЮЧА

У дні липневої спеки, коли згасають навколо барвисті кольори степу і все більше рослин вступав в пору плодоношення, зацвітає степова красуня – айстра заміщуюча. Спалахує синім цвітом буріючий степ і знову набуває мальовничого вигляду. Айстра – рослина багаторічна. Коротке, трохи здерев'яніле кореневище її залягає на глибині 3-5 см. Від його вузлів відходять додаткові корені, які проникають у грунт на глибину до 1 м. Рослина може розмножуватися вегетативно відокремленими галузками кореневища. Надземних пагонів 3-7. Вони сіруватоопушені, висхідні, 30-60 см заввишки, вгорі розгалужені. Листки чергові, цілісні. Великі кошики зібрані у верхівкове щитковидне або більш-менш волотевидне суцвіття. Обгортка кошиків багаторядна, черепичаста. У центрі кошика скупчені трубчасті, жовті, двостатеві квітки, а навколо, наче промені, розходяться від них довгі язички блакитно-фіолетових маточкових квіток. Недаремно “зіркою” (від грецького “astir”) назвав цю рослину видатний шведський ботанік Карл Лінней. Цвіте айстра до середини вересня. У кошиках достигають дрібненькі сплюснені сім'янки з чубком. Росте також на сухих трав'янистих місцях лісостепової зони і південних районів лісової.

БЕЗСМЕРТКИ ОДНОРІЧНІ

У другій половині літа, коли рослинність степу майже вигоряє, сріблясто-сірі кущики безсмертків вкриваються ніжно-рожевим цвітом. Великі яскраві кошики завершують стебельця з дрібними вузьколанцетними білуватоопушеними листочками. У рожевий колір забарвлені не самі квітки, а збільшені внутрішні листочки черепичастої обгортки. Вони сухі, плівчасті, лінійноланцетні, відігнуті назовні. Квітки дрібні й непоказні. У кошику їх понад 100. Спільне квітколоже вкрите плівками, що охоплюють квітки. Рослина павутинисто-шерстиста, 20-70 см заввишки. У похмуру погоду або під час дощу листочки обгортки стуляються. Це саме спостерігається і в зірваних рослин. Цвіте з червня до вересня. Плоди – сім'янки з летючкою з п'яти плівок, трохи коротших за саму сім'янку. Рослина однорічна, має добре розвинену кореневу систему, яка проникає в грунт на глибину до 0.5 м, забезпечуючи рослину вологою. Росте звичайно на степах і степових схилах, а також на відслоненнях. Типова південно-степова рослина. Найпоширеніша в Степу і Криму. Іноді зустрічається на півдні Лісостепу. 

ВОЛОШКА НЕСПРАВЖНЬОШКІРЯСТА

Високе стебло підносить над травами букет рожево-пурпурових кошиків. Обгортка їх складається з широко-трикутних, торочкуватих, темно-бурих придатків. Кошики невеликі, 15-18 мм у діаметрі, але дуже яскраві, зібрані в майже щитовидне суцвіття. Рослина має здерев'яніле вертикальне кореневище. Стебла поодинокі або їх кілька, 60-100 см заввишки, іноді вищі, вгорі розгалужені, з черговими, темно-зеленими шорстко-опушеними, перисто- або двічі перисто розсіченими листками. Цвіте з липня по вересень. Крайові квітки збільшені, лійкоподібні, без маточок і тичинок (безплідні), внутрішні – трубчасті, двостатеві. Великі крайові квітки лише прикрашають кошик, роблять його добре помітним для комах, які запилюють квітки. Пиляки трубчастих квіток зростаються в трубочку навколо стовпчика, і пилок, достигаючи, висипається в цю трубочку. Звичайна рослина степових і лісостепових районів. Росте в степах, на степових і трав'янистих схилах. Часто зустрічається в гірській частині Криму на степових ділянках схилів. Зрідка – навіть у південних районах Полісся. 

ВОЛОШКА ТАЛІЄВА

Коли йдеться про волошки, в уяві відразу виникають ультрамаринові квітки на фоні золотого колосся. Але волошок з синіми квітками з великого роду, що тільки на Україні налічує 63 види, не так вже й багато. Більшість волошок мають рожево-пурпурові квітки, б волошки білі й навіть жовті. На степах і відслоненнях росте надзвичайно декоративна висока волошка з перисто-розсіченими темно-зеленими листками і лимонно-жовтими великими кошиками. Це волошка Талієва, названа так на честь видатного українського ботаніка. Рослина з довгим коренем, що вростає в грунт на глибину понад метр, і високим, до 1 м заввишки, вгорі часто розгалуженим стеблом. Кошики до 3 см у діаметрі, майже кулясті. Зовнішні та середні листочки черепичастої обгортки жовтуваті, шкірясті, з країв плівчасті, без придатків. Внутрішні – з яйцевидними прозорими придатками. Плід – сім'янка 6-8 мм завдовжки, з чубком, який довший за неї. Цвіте в червні й липні. Росте в степах, на степових схилах, але більше тяжіє до кам'янисто-степових місцезростань. Поширена в лівобережних лісостепових районах і південних степах, включаючи степову частину Криму. 

ГОЛОВАТЕНЬ РУСЬКИЙ

У розпал літа розцвітає в степу головатень руський. Між травами видніються сині кульки його суцвіть. Рослина ця досить висока, іноді понад 80 см заввишки. Багаторічник, з міцним білоповстисто-павутинстим стеблом, жорсткими колючками, двічі перисто-розсіченими листками та дрібними квітками, Не боїться ні спеки, ні суховію. Тварини також обминають його. Звичайно росте купками, а подекуди утворює великі зарості. Квітки – сині, трубчасті, двостатеві, зібрані в кулеподібне суцвіття, 2.5-5 см у діаметрі. Загальної обгортки біля суцвіття немає. У кожної квітки є своя обгорточка з черепичасто розміщених листочків. Внутрішні листочки обгортки теж забарвлені в синій колір. Квітки багаті на нектар, їх часто відвідують бджоли. Перелітаючи з квітки на квітку в пошуках нектару й пилку, вони запилюють їх. Цвіте головатень руський з липня по вересень. Росте на степах, особливо часто на піскуватому грунті, кам'янистих схилах і відслоненнях. Найчастіше зустрічається в степовій зоні, трапляється і в південних районах Лісостепу і в Криму. Медоносна рослина.

ГРУДНИЦЯ ВОЛОХАТА

У вересні більшість рослин засихає, і степ поступово втрачає свою мальовничість, набуваючи бурого відтінку. Жовтіють лише плями грудниці шерстистої, яка цвіте в степу майже останньою. Це багаторічна рослина. На глибині 1-2 см у неї розвивається багато горизонтальних кореневищ з короткими міжвузлями і велика кількість додаткових коренів. Надземні пагони також дуже численні, тому рослина росте здебільшого