Контрольна робота - Клінічні варіанти інфекції, спричиненої вірусом Епштейна-Барр, у дітей
20

Іншими збудниками серонегативного ІМ можуть бути цитомегаловірус, токсоплазма, віруси краснухи, гепатиту А, герпесу людини 6 типу (HHV-6), імунодефіциту людини (HIV), аденовірус [4].
Наслідки гострого інфекційного процесу при ВЕБ-інфекції:
· одужання;
· безсимптомне вірусоносійство;
· латентна ВЕБ-інфекція;
· реактивація ВЕБ;
· хронічна рецидивуюча ВЕБ-інфекція;
· онкологічний лімфопроліферативний процес: лімфоми, назофарингеальна карцинома, лейкоплакія язика і слизових ротової порожнини, рак шлунка й кишечнику;
· аутоімунні захворювання: системний червоний вовчак (СЧВ), васкуліт, ревматоїдний артрит, синдром Шегрена;
· синдром хронічної утоми;
· розрив селезінки.
Є кілька варіантів «виходу» з гострого інфекційного процесу. Після первинної ВЕБ-інфекції в організмі спостерігається персистенція ВЕБ, що може клінічно жодним чином не проявлятися (безсимптомне вірусоносійство або латентна форма ВЕБ-інфекції).
Проте можлива реактивація ВЕБ-інфекції, що може спричинити різні клінічні форми:
· хронічну рецидивуючу ВЕБ-інфекцію:
– хронічну активну ВЕБ-інфекцію за типом хронічного ІМ;
– генералізовану форму хронічної активної ВЕБ-інфекції з ураженням ЦНС, міокарда, нирок та ін.;
– ВЕБ-асоційований ГФС;
– стерту або атипову форму ВЕБ-інфекції у вигляді тривалого субфебрилітету та клініки вторинного імунодефіциту;
· онкологічний лімфопроліферативний процес (ЛПП);
· аутоімунні захворювання (СЧВ, ревматоїдний артрит, синдром Шегрена тощо);
· cиндром хронічної утоми [1, 9-11].
Клінічні варіанти хронічної ВЕБ-інфекції:
· рецидивуючий;
· хронічний активний (збереження симптомів ІМ понад 6 місяців):
– генералізований (можливе ураження нервової системи (енцефаліт, полінейропатії, менінгіт), інших внутрішніх органів (міокардит, гломерулонефрит, лімфоцитарна інтерстиціальна пневмонія, гепатит);
Клінічні симптоми стертих форм хронічної ВЕБ-інфекції:
· тривалий субфебрилітет;
· слабкість;
· лімфаденопатія, біль у лімфовузлах;
· міалгії, артралгії;
· нашарування опортуністичних інфекцій;
· хвилеподібний перебіг.
Клінічні симптоми ВЕБ-асоційованого гемофагоцитарного синдрому:
· інтермітуюча лихоманка;
· гепатоспленомегалія;
· лімфаденопатія;
· панцитопенія чи виражена анемія;
· коагулопатія;
· гепатит [11].
Хронічна активна ВЕБ-інфекція характеризується такими ж клінічними симптомами, що й ІМ, і перебігає понад 6 місяців. Хворі скаржаться на слабкість, пітливість, біль у м'язах та суглобах, утруднене носове дихання, головокружіння, порушення сну, зниження пам'яті, уваги та інтелекту, емоційну лабільність. Часто спостерігаються субфебрильна температура, збільшення лімфатичних вузлів, гепатоспленомегалія. Хронічна активна ВЕБ-інфекція може проявлятися численними захворюваннями: пневмонією, гепатитом, увеїтом, нейтропенією, еозинофілією, тромбоцитопенією, гіпер- або гіпогаммаглобулінемією, гіпоплазією кісткового мозку. Спостерігається рецидивуючий перебіг захворювання, іноді з летальним наслідком [1, 4, 10, 11, 19]. У деяких випадках смерть пов'язана з дихальною недостатністю на тлі інтерстиціальної пневмонії (такі хворі не мають імунної недостатності), в інших – із дифузною Т-клітинною лімфомою або злоякісною гістіоцитарною асоціацією з ДНК ВЕБ [18]. Патогенез цього синдрому поки що не з'ясовано. Висунуто гіпотезу, що він виникає унаслідок недосконалого механізму обмеження вірусної відповіді. Хворі мають надзвичайно високі рівні антитіл до ВЕБ-VСА та -ЕА, а також дуже низькі титри або відсутність антитіл до ЕВNА [18].
Виділяють 2 групи хворих залежно від переважного залучення Т-клітин або NK-клітин. Для Т-клітинного типу характерна лихоманка, а для NK-клітинного – гіперчутливість до укусів комарів [9, 10].
ГФС характеризується розвитком на тлі ІМ персистуючої лихоманки, вираженої гепатоспленомегалії, васкуліту, панцитопенії, коагулопатії, порушень з боку ЦНС, патогномонічного для цього синдрому еритрофагоцитозу в кістковому мозку та лімфоїдних органах [1, 9, 10, 18, 19].
Лімфоцитарна інтерстиціальна пневмонія може бути одним із проявів системних лімфопроліферативних порушень або обмежуватися лише ураженням легенів. Ця патологія спостерігається в дітей, хворих на СНІД. Гістологічно захворювання характеризується наявністю перибронхіальних та інтерстиціальних інфільтратів, утворених лімфоцитами [1, 4, 19]. Клінічний спектр проявів захворювання широкий: від безсимптомних форм до тяжкого перебігу з вираженою дихальною недостатністю, за якою нерідко спостерігають генералізовану лімфаденопатію, синдром «барабанних паличок», тощо. Зважаючи на значну кількість лімфоїдної тканини у привушній слинній залозі, захворювання часто поєднується з паротитом [1, 4, 19].
У дітей з вираженою імунною недостатністю можливий розвиток генералізованих форм ВЕБ-інфекції з ураженням центральної та периферичної нервової системи у вигляді менінгіту, енцефаліту, полірадикулоневриту [4, 12, 15].
Злоякісні ВЕБ-асоційовані лімфопроліферативні захворювання:
· лімфома Беркітта;
· назофарингеальна карцинома;
· лейоміосаркома;
· «волохата» лейкоплакія порожнини рота;
· неходжкінська лімфома;
· лімфобластний лейкоз;
· лімфогранулематоз;
· мієлобластний лейкоз;
· Х-ЛПС (синдром Дункана) [1, 18, 19].

Вроджена ВЕБ-інфекція
У літературі наведено дані щодо можливості розвитку внутрішньоутробної ВЕБ-інфекції [4, 12, 15]. Активна ВЕБ-інфекція у період вагітності призводить до ранньої загибелі ембріона, передчасних пологів або народження дитини з вадами розвитку. Описано такі вади, як уроджена катаракта, крипторхізм, зміни кісток за типом «стебла селери». У разі інтранатального інфікування дитина може захворіти невдовзі після народження. Нерідко у таких дітей діагностують енцефаліт [4, 12, 15].

Лабораторна діагностика
Поліморфізм клінічних проявів, а також залучення до патологічного процесу імунної системи зумовлюють необхідність лабораторного підтвердження діагнозу.
Алгоритм лабораторної діагностики первинної ВЕБ-інфекції:
· клінічний аналіз крові (лейкоцитоз, лімфомоноцитоз, атипові мононуклеари);
· біохімічний аналіз крові (підвищення рівня трансаміназ, гіпербілірубінемія);
· серологічні дослідження:
– анти-EBV IgM (VCA);
– анти-EBV IgG (VCA);
– анти-EBV IgG (EA);
– анти-EBV IgG (EBNA);
· ДНК-діагностика ВЕБ-інфекції:
– ДНК EBV у сироватці крові;
– ДНК EBV у слині;
– ДНК EBV в інших біологічних середовищах;
· Ультразвукове дослідження (УЗД) органів черевної порожнини;
· консультація гематолога;
· мазок із зіва та носа на дифтерійну паличку, патогенну мікрофлору;
· змив із носоглотки на вірусний антиген;
· імунограма;
· консультація ЛОР-лікаря.
Донедавна традиційним методом діагностики ІМ було виявлення в сироватці крові хворих гетерофільних антитіл до еритроцитів різних тварин (барана, бика, коня

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6