ІІІ. Проведення лабораторної роботи, під час якої учні вивчають будову насіння ква-солі. Після виконання роботи учитель організовує бесіду, направлену на виділення вагомих ознак насіння дводольних рослин.

IV. Схематичне зображення вчителем на дошці, а учнями у зошитах цілого і розріза-ного насіння квасолі, частин насіння і зародку, запис їх назв на малюнку. Малюнок викона-ний на дошці, використовується для висновку, в якому відображаються найбільш вагомі ознаки, характерні для всіх рослин класу дводольні.

V. Уточнення понять шляхом порівняння насіння різних рослин. Вчитель пропонує учням розглянути малюнок в підручнику “Будова насіння дводольних рослин” і відповісти на ряд питань.

VI. Перевірка засвоєних знань.

Таким чином у учнів поглиблюються і розширюються поняття про дводольні рослини. Вони приходять до висновку про те, що по одній ознаці не завжди можливо визначити, до якого класу слід віднести ту чи іншу рослину.

Знання учнями ознак дводольних рослин має важливе навчально-виховне значення. Це поняття, сформоване в курсі ботаніки 5-го класу, є опорним при вивченні квіткових рослин і історичного розвитку рослинного світу й служить для формування понять про фактори еволюції, про сорти культурних рослин.

Розглянутий приклад дозволяє зробити висновок про те, що для сучасного уроку біології характерна певна послідовність в формуванні розвитку біологічних понять.

Передбачаються наступні етапи:

виявлення запасу уявлень і понять в учнів, набутих в попередніх класахі в результаті життєвого досвіду;

організація спостережень одиничних об’єктів, процесів або явищ живої природи, при цьому об’єкти для спостереження підбираються так, щоб вони розрізнялись за усіма ознаками, крім істотних, або навпаки були подібні по всім ознакам, крім істотних;

організація спостережень декількох подібних об’єктів, процесів або явищ і виділення їх спільних властивостей;

уточнення поняття шляхом вторинного порівняння об’єктів;

визначення поняття, яке охоплює істотно спільні ознаки вивчаючих об’єктів, процесів, закріплених у термінології;

виконання спеціальних вправ учителем для уточнення ознак поняття, встановлення зв’язків і відношення до інших понять;

перевірка засвоєння учнями введеного нового поняття і його застосування.

Знання і застосування на практиці етапів формування і розвитку біологічних понять на конкретному уроці має для учителя суттєве значення. Це дозволяє вибрати найбільш ефективне поєднання методичних прийомів організації розумової діяльності учнів у відповідності із задачами уроку.

Урок формування нових понять має структуру відповідно названим етапам.

Розвиток загальнобіологічних понять від уроку до уроку всередині курсу і від курсу до курсу визначає необхідність включення в той чи інший урок окремих етапів в залежності від логіки роботи вчителя.

Правильно поставлені виховні завдання уроку, які вирішуються на основі розвитку системи біологічних понять, дозволяють вчителю встановити зв’язки нового матеріалу з раніше вивченим в процесі систематичного розкриття все нових границь основоположних загальнобіологічних понять, сформувати світогляд учнів, направити їх на суспільно корисну діяльність на навчально-дослідній ділянці, орієнтувати вибір професії.

“Современный урок биологии: Пособие для учителя” (В. Максимова, Г. Ковалёва,

Г. Чередеева, “Просвещение”, 1985 г. – 159 стр.

§ 2 Проаналізувавши підручник В. Корчагіної “Біологія” (6-7 кл.), 1989, ми виділили зміст екологічних понять в темах:

Загальне ознайомлення з квітковими рослинами.

Корінь.

Пагін.

Квітка і плід.

Насінина.

Рослина – цілісний організм.

Квіткові рослини.

Розвиток рослинного світу.

Рослинні угруповання.

Група екологічних понять за змістом. (табл. 1):

“Первинні уявлення про залежність росту, розвитку і тривалості життя рослини від умов місця знаходження”.

“Пристосування до розповсюдження плодів і насіння”.

“Осінні явища в житті рослин”.

“Вплив поживних речовин на ріст і розвиток рослин”.

“Видозміни коренів”.

“Пристосування рослин до кращого використання світла:

прикореневі розетки;

листкова мозаїка”.

“Видозміни листків”.

“Листопад”.

“Видозміни пагонів”.

“Пристосування рослин до запилення комахами”.

“Пристосування рослин до запилення вітром”.

“Самозапилення”.

“Штучне запилення”.

“Умови проростання насіння”.

“Середовище існування рослин. Вплив різних факторів середовища на рослинність”.

“Рослини – супутники. Ланцюги живлення”.

“Вплив людини на рослинність”.

“Рослинні угруповання”.

“Ярусне розчленування рослини”.

“Симбіоз”.

Корчагіна В.О.

Біологія Рослини, бактерії, гриби, лишайники.

Підручник для 6-7 класів середньої школи

Київ “Радянська школа” 1989

№

п/п | Навчальна тема | Екологічне поняття

(назва) | Зміст екологічного поняття

І |

Загальне озна-йомлення з квітко-вими рослинами |

Первинні уявлення про залежність росту, розвитку і тривалості життя рослини від умов місця знаходження. Пристосування до роз-повсюдження плодів і насіння. Осінні явища в житті рослин. |

Пристосування до розповсю-дження плодів і насіння вітром:

волоски (тополя)

парашутики (кульбаба)

крилоподібні вирости (клен, береза)

рослини перекотиполе

Пристосування до розповсюдження плодів і насіння водою:

легкість насіння, не тоне в воді (вільха, кокосова пальма)

Пристосування до розповсюдження плодів і насіння тваринами і людиною:

шипи

зубчики

соковиті плоди

Утворення багато насіння (мак, огірок-пирскач)

ІІ |

Корінь.

а). Грунт, його значення для життя рослин. Добрива. |

Вплив поживних речовин на ріст і розвиток рослин.

Видозміни коренів. |

Грунт визначає тип рослинності. Всі рослини залежно від наявності в грунтах поживних речовин поділяються:

еутрофи – рослини вимогливі до наявності в грунті поживних речовин;

оліготрофи – зростають на бідних грунтах, що мають дуже мало поживних речовин і відрізняються високою кислотністю;

мезотрофи – ростуть не середніх за наявністю поживних речовин у грунтах;

рослини-індикатори:

на кислих грунтах – щавель, хвощ, редька дика;

нейтральні грунти – дуб;

галофіли – засолені грунти – солонець;

пристосування до вмісту в грунті цинку - гальмейська фіалка (при наявності цинку в грунті змінює забарвлення з рожевого на синій;

нітрофіли – рослини пристосовані до наявності в грунті азоту;

кльцієфіли – наявність кальцію;

кальцієфоби – уникають грунту багатого вапном;

псамофіли – рослини ,що ростуть на піщаних грунтах;

літофіли – ростуть на камені і скелях.

Азот – посилює ріст стебел і листків.

Фосфор – прискорює достигання плодів, підвищує холодостійкість рослин.

Калій – посилює ріст коренів, цибулин, бульб, підвищує також холодостійкість рослин.

коренеплоди (для запасання поживних речовин);

кореневі бульби (потовщення бічних або додаткових коренів);

додаткові корені – зачіпки (прикріплення до опори).

ІІІ |

Пагін.

Видозміни листків. Листопад.

Видозміненні погони. |

Пристосування рослин до кращого використання світла:

прикореневі розетки;

листкова мозаїка.

Видозміни листків

Листопад

Видозміни