реакцію клітинного соку. Найчастіше зустрічаються щавлева кислота, яка з’єднується з кальцієм і утворює нерозчинну у воді сіль оксалату кальцію. Вона утворюється як один із побічних продуктів дихання.
Яблучна кислота є найбільш розповсюдженою в різних плодах (яблука, горобина, вишня. Помідори, брусниця, журавлина) зумовлюючи їх кислуватий смак.
Лимонна кислота характерна для плодів лимона (6%), лимонника (10%), журавлини (3%).
Вишня –кислота переважає в плодах винограду (0,3%) і малини.
Бензойна кислота зустрічається в плодах брусниці (800,1%), журавлини. Для неї характерні консервуючі властивості, що зумовлює здатність цих плодів зберігатись як у натуральному так і в замоченому вигляді.
Органічні кислоти підтримують тугор клітини.
Глікозиди – складні органічні речовини, до складу яких входить глюкоза або ін. Цукор, зв’язаний по типу складних ефірів з несахаристими речовинами (аглюконами). Глікозиди, особливо серцеві – отруйні сполуки, які зумовлюють отруйність всієї рослини.
У медицині глікозити мають досить широке застосування. Наприклад, глікозиди таких рослин, як конвалія, наперстянка, горицвіт, застосовують при серцевих захворюваннях. Глікозид амигдалін під впливом ферменту емульсину розщеплюється на глюкозу, безолійний альдегід і дуже отруйну синильну кислоту. Він знаходиться в насінні гіркого мигдалю, тому не насіння не можна використовувати як їжу, бо кілька насінин можуть спричинити сильне отруєння. Амигдалін є також у насіннях сливи, вишні, абрикоса, персика, яблуні, груші, але в невеликих кількостях, то обумовлює їх гіркуватий смак.
Гіркоти – речовини глікозидної природи, вони характерні для полину, золототисячника, тирличу. Гіркоти використовують для поліпшення апетиту і покращення травлення.
Таніди (або дубильні реч.) Особливістю їх є в’яжучий смак, кисла р-а, здатність осаджувати більше і алкалоїди. Таніди містяться в значних кількостях в усіх органах і частинах рослин. Наприклад, у дубових голок їх вміст досягає 75%, у корі дуба – 20%, верби – 13%. Вміст дубильних речовин у плодах під час їх зберігання, достигання, а також внаслідок дії низьких tо знижується. У медицині мають широке застосування. І використовують як в’яжучий засіб при запаленні слизових оболонок, шлункових маткових кровотеч ін.
Пігменти – безбарвні розчинні речовини. Найпоширенішими рослинними пігментами є антоціани і флавони. Вони знаходяться в пелюстках квіток, у листках, стеблах, плодах і насінні. Антоціани органічні сполуки, здебільшого феномені глікозиди. Їх забарвлення залежить від реакції клітинного соку. Якщо останній має кислу реакцію, актоціани набувають червоного кольору різних відтінків, при нейтральній реакції – фіолетового, а при лужній – синього або блакитного. У рослинах реакція клітинного соку може змінюватися, а тому і забарвлення рослин також змінюється. Наприклад: у медунки на початку цвітіння пелюстки квіточок червоні, з часом їх забарвлення змінюється на фіолетове, а в кінці цвітіння вони синіють. Флавон – пігмент жовтого чи оранжевого кольору. Звичайно на нього багато пелюстки жовтих жоржин, маку, жовті і оранжеві плоди мандаринів, лимонів, апельсинів.
Пігменти відіграють велику біологічні роль. Забарвлюючи квітки, вони приваблюють комах і таким чином сприяють перехресному запиленню. Антоціани вбирають сонячне промінні і сприяють підвищенню tо клітин, що важливо в холодні періоди, при весняних похолодання. Антоціанам притаманні фітонцидні властивості.
Вітаміни – солодкі органічні сполуки різного складу. Вважають, що вітаміни відіграють роль каталізаторів в організмі і беруть участь у синтезі деяких ферментів у клітині. Vit., які розчиняються у воді (В, С.Р) знаходяться в клітинному соці. Решта (розчинних в олії) міститься в цитоплазмі.
Vit. гр. В є: В1 (тіамін), В2 (рибофлавін), РР (нікотинова кислота, фолієва кислота, (Вс) і В12 (ціанокоболомін)
Vit. В1 – міститься в пивних і мінеральних дріжджах, зародках і зовнішніх оболонках насіння злаків: бобових, у гречаних і вівсяних крупах шипшині, білокачанній капусті, моркві, картоплі, зеленому горошку. Нестача Vit. В1 в організмі спричинює нервове захворювання бері-бері.
Vit.В2 – міститься в дріжджах, горосі, цибулі, в зародках пшениці, кукурудзі і ін. Його нестача в організмі призводить до дерматитів запалення язика і губ, послаблення зору.
Vit.РР (В5) У значних кількостях міститься в дріжджах, грибах, помідорах, картоплі, моркві, гречаній крупі, арахісі, кропиві, квасолі, шпинаті і ін. Його нестача приводить до захворювання на пелагру, що характеризується нервовим інтенсивним розладом, запаленням слизової оболонки рота і язика, полосами, появою плям на шкірі.
Фотієва кислота (Вс) міститься в дріжджах, листях шпинату, салату, зеленої цибулі, щавлю, петрушки, селери, в суницях. Нестача в організмі є причиною недокрів’я (анемії).
Vit.В12 В основному міститься в продуктах тваринного походження – печінці і ін. внутрішніх органах. Нестача спричинює порушення координації руху, шлунково-кишкових розладів, запальні процеси в ротовій порожнині, втрату апетиту.
Vit.С (аскорбінова кислота) дуже поширений рослинах. Найбільше його міститься у плодах шипшини, чорної смородини, червоного перцю, в корінні хрону, листках петрушки, щавлю, шпинату, салату, кропиви, капусти всіх видів, кабачках, порічках, кизилі, обліписі, помідорах, суницях. Vit.С підвищує імунітет, його нестача спричиняє захворювання цингою.
У клітинному соці містяться також токсини – дуже отруйні сполуки, що утворюються в процесі життєдіяльності рослин. Наприклад, токсин рицин знаходиться в насінні рицини, токсин робін – у корі білої акації. Тому, не знаючи рослин, не можна її не лише їсти, й жувати, бо це може призвести до отруєння і навіть смерті.
Фітонциди – рідкі або леткі сполуки, отруйні для бактерій, найпростіших, грибів, деяких видів вищих рослин, комах, молюсків, земноводних і не отруйні для людини.
Фітонциди притаманні лише насінним рослинам і проявляють вибіркову дію. Леткі Фітонциди мають велике значення при озелененні міст. Повітря яких наповнене не хвороботворними бактеріями. Фітонциди застосовують для лікування гнійних запальних процесів шкіри, карбункулів, стоматитів, опіків, використовують проти стафілококів, патогенних грибів, кишкової палички, дизентерії, бруцельозу.
Антибіотики