Величезний вплив на розвиток ЦИТОЛОГІЯу 20 в. надало переоткритіє в 1900 Менделя законів. Вивчення процесів, що протікають в ядрах статевих і соматіч. клітин, дало можливість пояснити факти, встановлені при вивченні спадкової передачі ознак, і побудувати хромосомну теорію спадковості. Вивчення цитологич. основ спадковості відокремилося в окрему галузь Ц.— цитогенетіку.

Розвиток сучасної цитології. З 50-х рр. 20 в. ЦИТОЛОГІЯвступила в совр. етап свого розвитку. Розробка нових методів дослідження і успіхи суміжних дисциплін дали поштовх бурхливому розвитку ЦИТОЛОГІЯі привели до стирання чітких меж між Ц., біохімією, біофізикою і молекулярною біологією. Використовування електронного мікроскопа (його роздільна здатність досягає 2—4 А, межа дозволу світлового мікроскопа ок. 2000 А) привело до створення субмікроськопіч. морфології клітини і наблизило візуальне вивчення клітинних структур до макромолекул ядерному рівню. Були знайдені невідомі до цього деталі будови раніше відкритих клітинних органоїдів і ядерних структур; відкриті нові ультрамікроськопіч. компоненти клітини: плазматіч., або клітинна, мембрана, що відмежовує клітку від навколишнього середовища, ендоплазматіч. ретікулум (мережа), рібосоми (здійснюючі синтез білка), лізосоми (що містять гидролітпч. ферменти), перокспсоми (ферменти каталазу і уріказу, що містять), мікротрубочки і мікрофіламенти (виконуючі роль в підтримці форми я в забезпеченні рухливості клітинних структур); у ростить, клітках знайдені діктіосоми — елементи комплексу Гольджі. Разом із загальноклітинними структурами виявляються ультрамікроськопіч. елементи і особливості, властиві спеціалізованим кліткам. За допомогою електронної мікроскопії показане особливе значення мембранних структур в побудові різних компонентів клітини. Субмікроськопіч. дослідження дали можливість всі відомі клітини (і відповідно всі організми) розділити на. 2 групи: еукаріоти (тканинні клітини всіх багатоклітинних організмів і одноклітинні тварини і рослини) і пуття рпоти (бактерії, синезелениє водорості, актиноміцети і рикетсії). Прокаріоти — прімітівниє клетки—отлічаются від еукаріотов відсутністю типового ядра, позбавлені ядришка, ядерної оболонки, типових хромосом, мятохондрій, комплексу Гольджі.

Удосконалення методів ізоляції клітинних компонентів, використовування методів аналітіч. і дінаміч. біохімії стосовно задач ЦИТОЛОГІЯ(мічені радіоактивними ізотопами попередники, автораднографія, кількостей, цитохімія з використанням цнтофотометрії, розробка цитохиміч. методик для електронної мікроскопії, застосування антитіл, мічених флуорохромамі, для виявлення під флуоресцентним мікроскопом локалізації індивідуальних білків; метод гібридизації на зрізах і мазаннях радіоактивних ДНК і РНК для ідентифікації нуклеїнових к-т клітини і т. д.) привело до уточнення химіч. топографії клітин і розшифровці функціонального значення і біохи-міч. ролі мн. складових частин клітини. Це зажадало широке об'єднання робіт у області ЦИТОЛОГІЯз роботами по біохімія, біофізиці і молекулярній біології. Для вивчення генетіч. функцій клітин велике значення мало відкриття змісту ДНК не тільки в ядрі, але і в цитоплазматіч. елементах клітка — мітохондріях, хлоропластах, а за век-рим даними, і в базальних тельцях. Для оцінки роля ядерного і цитоплазматіч. генного апарату у визначенні спадкових властивостей клітини використовується пересадка ядер а мітохондрій. Гібридизація соматіч. клітин стає перспективним методом вивчення генного складу отд. хромосом (див. Соматичних клітин генетика). Встановлено, що проникнення речовин в клітку і в клітинні органоїди здійснюється за допомогою особливих транспортних систем, що забезпечують проникність біологічних мембран. Елек-тронно-мікроськопіч., біохиміч. і генетіч. дослідження збільшили число прихильників гіпотези симбіотнчеського (див. Симбіогенез) походження мітохонд-рпй і хлоропластів, висунутої в кон. 19 в.

Осі. задачі совр. Ц.— подальше вивчення мікроськопіч. і субмікроськопіч. структур і химіч. організації клітин; функцій клітинних структур і їх взаємодій; способів проникнення речовин в клітку, виділення їх з клітини і ролі мембран в цих процесах; реакцій клітин на нервові і гуморальні стимули макроорганізму і на стимули навколишнього середовища; сприйняття і проведення збудження; взаємодії між клітками; реакцій клітин на ушкоджувальні дії; репарацій пошкодження і адаптації до чинників середовища і ушкоджувальних агентів; репродукції клітин і клітинних структур; перетворень клітин в процесі морфофізіологич. спеціалізації (діф-ференцировки); ядерного і цитоплазматіч. генетіч. апарату клітини, його змін при спадкових захворюваннях; взаємостосунків клітин з вірусами; перетворень нормальних клітин в ракові (малігнізация); процесів поведінки клітин; походження і еволюції клітинної системи. Разом з рішенням теоретіч. питань цитологія бере участь в дозволі ряду найважливіших біологич., мед. і з.-х. проблем. Залежно від об'єктів і методів дослідження розвивається ряд розділів Ц.: цитогенетіка, карио-систематика, цитоекологяя, радіаційна Ц., онкологич. Ц., іммуноцитология і т.д.

Список літератури.