Билинець комариний, блекота чорна, бобівник трилистий

БИЛИНЕЦЬ КОМАРИНИЙ

(билинець довгорогий, билинець острогастий,

зозульки, кукушник)

Gymnadenia conopsea

Багаторiчна трав'яниста рослина родини зозулинцевих. Бульби кореневi пальчастороздiльнi. Листки черговi, ланцетнi. Квiтконосне стебло закiнчується щiльним колосовидним суцвіттям з зигоморфними лiлово-пурпуровими квiтками. Цвiте у червнi - липнi. Плід - коробочка.

Росте в Карпатах.

Для лiкарських потреб використовують бульбокоренi, якi збирають пiсля цвiтiння. Заготовляють лише молодi бульби.

Бульбокорені билинця мiстять слиз, крохмаль, декстрин, пентозани, сахарозу.

Галеновi препарати билинця комариного мають обволіку-вальнi властивостi.

Застосовують препарати билинця при запальних процесах шлунково-кишкового тракту (гастрит, виразкова хвороба шлунка i дванадцятипалої кишки, ентерит), бронхiтах, тривалих кровоте-чах, виснаженні органiзму, для зменшення всмоктування шкідливих речовин iз шлунково-кишкового тракту при отруєннях. Надземну частину рослини з молодими бульбами рекомендується вживати при безпліддi. Настоянку насiння - при епiлепсiї.

Мiсцево - листки прикладають до наривiв.

Внутрішньо - слиз бульб (2 г порошку бульб билинця збов-тують 15 хв із 200 мл окропу) приймати по 1 д ложцi 4 рази на день. Настоянку насiння билинця (1 г насiння заливають 50 мл 70% розчину спирту, настоюють 10 днiв) приймати по 20 крапель тричі на день.

БЛЕКОТА ЧОРНА

(белена, бешихо, білен, блакотиця, блекіт, блекот, блекотниця,

дур-зілля, дурноп'ян, зубiвник, зубник, зубовник, люляк,

люлюк, люльник, нiмиця, німиця чорна, собачий мак, cплячка)

Hyoscyamus niger

Дворiчна трав'яниста опушена рослина родини пасльонових. Стебло прямостояче, розгалужене. Листки черговi, простi. Квiтки двостатевi брудно-жовтi, всерединi пурпурно-фiолетовi, неприємного запаху. Цвiте у травнi - вереснi. Плід глечикоподібна коробочка, яка мiстить дрiбне насiння, що нагадує мак.

Росте як бур'ян на засмiчених мiсцях.

Із блекотою як лікарською та отруйною рослиною були знакомі ще древні єгиптяни, перси, араби. Видатний таджицький лікар і філософ Авіцена більше тисячі років тому писав, що "белена - яд, который причиняет умопомешательство, лишает памяти и вызывает удушье и бесноватость". В середні віки ця рослина відігравала велику роль в "колдовстве".

Відомості про отруту блекоти використав англійський драматург Шекспір: блекотою отруєний король в "Гамлеті" (з'явившись перед датським принцом, дух його вбитого батька розповідає, як соком блекоти його отруїв дядько). Алкалоїди блекоти викликають затьмарення пам'яті, тому про людину, яка веде себе нерозумно говорять: "Белены обьелся". Між іншим, саме з допомогою блекоти зробив свій злодійський вчинок дядя шекспіровського Гамлета:

Когда я спал в саду,

Как то обычно делал пополудни,

Мой мирный час твой дядя подстерёг

С проклятым соком белены в сосуде,

И мне в ушную полость влил настой - розповідає Гамлету дух його батька.

Використана блекота і в казкових сюжетах. Наприклад, навколо терема Кащеєвни кущі ярко червоних маків та блідо-лілової блекоти. Кащеєвна збирає і складає в кошик блекоту і мак.

"Цветы, цветы, даруйте чары мне свои!

Зажги в груди огонь любви, мак красный

Ты, белена, забвенья силу дай...

Пусть он (витязь) найдет забвенье навсегда,

Тебя испив до дна,

Чарующей струей налитый до

Краев, мой кубок"

В народі блекоту називають "бесивом", "одурью". Ці назви пов'язані з дією, яку блекота проявляє на організм людини.

Знахарі добре знали властивості блекоти, і в народі залишилась пам'ять про одурманюючі засоби і "відьмині" мазі. Блекота - приворотне зілля, блекота - дурман, блекота - отрута смертельна, про це говориться в народних піснях.

Із-за неприємного запаху і смаку тварини в природних умовах не поїдають блекоту. Інколи блекоту плутають із їстівними рослинами. Особливо, діти часто приймають насіння блекоти за насіння маку, на який вони подібні. Отруйні речовини, переносимі бджолами із квіток блекоти, можуть бути виявлені в медові.

Для виготовлення галенових препаратiв використовують листя. Листя блекоти мiстить алкалоїди (атропiн, гiосциамiн, скополамiн), дубильнi речовини.

Препарати блекоти мають болетамувальну, спазмолiтичну дiю, знижують секрецiю залоз (бронхiальних, потових, слюнних, сльозних, шлунка i кишечника), викликають розширення зiницi ока, паралiч акомодацiї, знiмають спазми гладкої мускулатури.

Симптоми отруєння: сухiсть в ротi, розлади мови i ковтання, порушення близького зору, двоїння в очах (диплопiя), свiтлобоязнь, тахiкардiя, задишка, головний бiль. Шкiра червона i суха, пульс частий, зiницi розширенi i не реагують на свiтло. З боку центральної нервової системи спостерiгається психiчне i рухове збудження, зоровi галюцинацiї, марення (хворим здається, що вони літають у повітрі, лізуть на стіни), епiлептиформнi судоми з наступною втратою свiдомостi, коматозний стан.

Лікування: промивання шлунка через зонд, внутрішньо - адсорбуючі засоби (активоване вугiлля), форсований дiурез, гемосорбцiя. При коматозному станi вводять розчин прозерину 0,05%-1 мл пiд шкiру. При збудженнi вводять розчин амiназину 2,5% - 2 мл внутрiшньом'язово, розчин димедролу 1% - 1 мл, розчин сибазону 0,5% - 1 мл. При гiпертермiї призначають жаропонижуючi засоби.

БОБІВНИК ТРИЛИСТИЙ

(водяний трифоль, жаб'ячі огірочки, трилисник, трифолія)

Menyanthes trifoliata

Багатооічна трав'яниста болотна рослина родини бобівникових. Має довге повзуче кореневище. Листки чергові, довгоче-решкові, розташовані біля основи безлистого квітконосного стебла заввишки до 30 см. Квітки правильні, зрослопелюсткові, блідо-рожеві або білі, у китицях на верхівці стебла. Цвіте у травні - червні. Плід - коробочка.

Росте по всій території України на болотах, заболочених луках, у вільшняках.

Для виготовлення галенових препаратів використовують листя рослини, яке заготовляють під час і після цвітіння.

Листя рослини містить гіркі глікозиди - логанін, сферозид і фоліаментин; флавоноїдні сполуки, дубильні речовини, алкалоїди, йод, мінеральні сполуки.

В науковій медицині галенові препарати бобівника викори-стовують як засіб, що збуджує апетит, поліпшує травлення, посилює перистальтику шлунково-кишкового тракту, посилює виділення жовчі, проявляє протизапальну і послаблюючу дію.

У народній медицині крім того використовують для усунення згаги і метеоризму, при гарячці, ревматизмі, туберкульозі, глисній інвазії.

Зовнішньо використовують відвар як антисептичний засіб для промивання ран і виразок, що повільно гояться, та у вигляді ванн при різних захворюваннях шкіри.

Внутрішньо -