двома паралельними краями; довжина його в багато разів перевищує ширину.
Довгасті листки мають каштан їстівний, евкаліпти, персики та чимало інших рослин. Основа й верхівка листкової пластинки тут однакової ширини, а довжина в три — чотири рази перевищує ширину.
Досить поширені серед рослин ланцетні листки: вони поступово звужуються від основи до верхівки, причому довжина листка в кілька разів перевищує його ширину (у багатьох верб).
Оберненоланцетний листок характеризується тим, що він розширений у верхній частині і звужений до основи, а довжина також перевищує. ширину.
Листок черемхи зветься еліптичним, бо пластинка його в обрисі має; форму еліпса.
У кропиви дводомної листок овальної форми, а в бука — яйцеподібний, у в'яза — оберненояйцеподібний, бо більше розширений у верхній частині. Осика має округлий листок, оскільки в обрисі пластинка його наближається до кола. У горлянки повзучої листок: зветься лопатчастим, — пластинка нагадує лопатку. Ромбічні листки у водяного горіха, широкояйцеподібні — у берези, а в красолі — щитоподібні. У липи листок серцеподібний;, бо має виїмку біля основи, а у верхній частині загострений. Зовсім тупий серцеподібний листок, ширина пластинки якого перевищує довжину, зветься ниркоподібним, як, наприклад, у копитняка. У стрілолисту, поширеного а прибережних водах прісних водойм, а також у гірчака березковидного (однорічний бур'ян) листок зветься стрілоподібним. Більшість видів щавлю, які дико ростуть на луках і полях по всій території України, мають списоподібний листок.
Наведені форми листкової пластинки характерні для рослин з простим листком, але вони далеко не вичерпують всієї різноманітності, яку пропонує вашій увазі рослинний світ планети Земля.
Чималу розмаїтість побачимо і в обрисі краю пластинки листка. Якщо подивимось на тютюн, бузок чи копитняк, то неважко помітити, що край листка у них цілісний, тобто являє собою суцільну неперервну криву лінію; іноді вона майже пряма, як у багатьох злаків. Такі листки і звуться цілокраїми. Але, крім таких листків, є безліч інших з різним ступенем зубчастості, тобто по краю пластинки є різні поверхневі виступи й заглиблення у вигляді зубців. Тип і форма їх надають листкам характерного обрису. Так, листки з округлими зубцями звуться зарубчастими; з гострими, нахиленими в один бік, — пилчастими. Якщо зубці по краю листка гострі й обидва краї їх приблизно однакової довжини, то листок зветься зубчастим, коли ж зубці гострі, а виїмки овальні — виїмчастим. Всі ці прості листки згаданих чотирьох типів вважаються цілісними, бо виїмки по краях пластинки не досягають чверті ширини її.
Поруч з такими серед рослин дуже поширені й листки, у яких виїмки по краю пластинки досягають чверті ширини, але не більше третини, тоді їх звуть лопатевими. Ті ж листки, у яких виїмки по краю пластинки перевищують половину ширини її, звуться роздільними, а якщо виїмки доходять до головної жилки, то розсіченими. Для кожного з цих типів листків розташування лопатей чи виїмок буває пірчасте, трійчасте і пальчасте. Тому й маємо, наприклад, у дуба звичайного листок не просто лопатевий, а пірчастолопатевий, у грициків — пірчастороздільний, у валеріани — пірчасторозсічений; у клена гостролистого — пальчастолопатевий, у багатьох видів герані — пальчастороздільний, у деяких жовтців — пальчасторозсічений; у печіночниці — трилопатевий. Пірчасторозсічений листок суріпиці, ріпи та брюкви звуть ще ліроподібним, бо кінцева частка пластинки значно більша від бічних.
Наведені приклади типів і форм листкових пластинок у рослин ілюструють ту велику різноманітність, яка в живій природі виникла під впливом умов середовища в процесі еволюції. Кожному виду рослини (іноді навіть цілим родам, а то й родинам) притаманний певний тип листкової пластинки. Всього їх відомо близько 200.
Коли вивчити основні типи й форми листків, то удаваний хаос стане для допитливого світом чарівних витворів природи, а знання того розмаїття допоможе легко розпізнати безліч рослин. 1 особливо в тих випадках, коли форма листка є надто своєрідною і привабливою.
Дуже багато рослин має такий листок, у якого на спільному черешку розміщена значна кількість цілком самостійних листочків, з'єднаних звичайно із спільним великим черешком за допомогою окремих малих черешків. Такі листки звуться складними, їх можна бачити в люпину, конюшини, суниць, гороху, квасолі, акації, кропу, моркви, гіркокаштана, картоплі та інших рослин. Під час опадання складного листка окремі листочки відокремлюються незалежно один від одного. Проте наявність спільного великого черешка дає рослині можливість змінювати в широких межах положення окремих листочків.
Складні листки, так само як і прості, характеризуються великою різноманітністю типів. Почнемо з простіших.
У суниць і конюшини, сої, люцерни, бобівника трилистого та деяких інших ми бачимо по три окремих листочки, прикріплених до спільного черешка. Такий листок зветься трійчастим. У гіркокаштана кінського, дівочого винограду, люпину й конопель черешки окремих листочків прикріплені до головного черешка, ніби в одній точці, а самі листочки відходять радіально; такий складний листок зветься пальчастоскладним. Якщо на головному черешку бокові листочки розміщені з обох боків по всій довжині черешка, то він зветься пірчастоскладним. Якщо такого типу листок на верхівці закінчується непарним поодиноким листочком, то його звуть непарнопірчастим, як, наприклад, у горобини, шипшини, дикого горошку, еспарцету та деяких інших рослин. Коли ж верхівковий непарний листочок відсутній (наприклад, у арахісу), а замість нього є тільки вусик або гострячок, то весь листок буде парнопірчастим.
Дещо оригінальніший листок у картоплі: великі листочки вподовж головного черешка чергуються з дрібними. Такий листок звуть переривчасто-пірчастоскладним.
Нерідкі приклади, коли сам головний черешок ніби галузиться раз чи двічі. В цьому
