в грунті або з урожаєм зерна. Навесні склероції проростають і на кожному утворюється 15—20 виростів з булавовидними сумками, в яких дозрівають спори. Спори дозрівають одночасно з цвітінням злакових. Переносяться спори рухом повітря.
У склероціях ріжка є отруйні речовини (алкалоїди). Потрапляючи в організм людини або тварин, ріжки спричиняють тяжке захворювання, яке в народі називають «злі корчі», воно може закінчитися смертю. Проте з ріжків виготовляють ліки, які використовують у гінекологічній і акушерській практиці. Щоб дістати ріжки, спеціально висівають жито і заражають його цим грибом.
Великої шкоди завдає представник роду фітофторових грибів картопляний гриб, що вражає бульби та бадилля картоплі. На листках утворюються бурі плями, зменшується фотосинтез, а отже, і врожай. Пошкоджені бульби втрачають свої товарні якості, погано зберігаються.
Представники роду фітофтора живуть майже в усіх кліматичних зонах земної кулі, але найбільше їхніх видів паразитує у тропіках і субтропіках. Із 70 видів цього роду у СРСР зустрічається 20. Гриби роду вражають картоплю, томати, пальми, какао, цитрусові та інші рослини. Періодично картопляна хвороба спалахує в різних країнах світу, в тому числі і в СРСР. Особливо велику шкоду урожаю картоплі і томатів гриб завдає на Україні, в Закавказзі і на Далекому Сході.
Великої шкоди садам, паркам і лісовому господарству завдають гриби-трутовики. Міцелій трутовиків розвивається всередині дерев, руйнуючи деревину. Зараження здорових дерев відбувається шляхом потрапляння спор цих грибів через раки на корі або через кореневі волоски. Потрапивши в рану дерева, спори проростають, утворюючи грибницю. Поширюючись по деревині, грибниця робить її трухлявою. Через кілька років після враження грибницею трутовика на корі дерев виникають шкірясті, дерев'янисті або м'ясисті плодові тіла цих грибів. Частіше вони бувають дуже твердими, мають копитоподібну форму І розташовуються на стовбурах одне за одним. З нижнього боку плодових тіл утворюються трубочки, в яких дозріває велика кількість спор. Плодові тіла у більшості трутовиків багаторічні і збільшуються щорічно.
Усі хвороби рослин, що викликаються паразитичними грибами, дуже швидко розповсюджуються в природі в зв'язку з інтенсивним розмноженням грибів. Ряд паразитичних грибів являється збудниками небезпечних хвороб людини і тварин. Гриб ахоріон, оселяючись на волосистій частині голови, спричиняє хворобу паршу. Гриб трихофітон, який уражує волосся, нігті і шкіру, е збудником стригучого лишаю. Дріжджовий гриб сідіум спричиняє захворювання слизової оболонки порожнини рота — пліснявку, яка спостерігається переважно у грудних дітей. Гриби з групи так званих променистих грибів, або актиноміцетів, є причиною ряду захворювань, відомих під назвою актиномікозів, які проявляються у вигляді поверхневих нагноєнь або уражень внутрішніх органів.
Сучасна комплексна система мір захисту полів, садів, лісів і парків від паразитичних грибів включає агротехнічні, біологічні, хімічні методи боротьби, а також карантинні заходи, що не допускають завезення збудників хвороб і шкідників із інших країн, виведення рослин, стійких до хвороб і збудників (селекція) тощо.
З метою біологічного захисту рослин від збудників хвороб і шкідників використовують їхніх природних ворогів: антагоністів, паразитів, хижаків тощо. Останнім часом також широко використовують антибіотики, гормональні препарати і ферменти (хімічні речовини, що виробляються спеціальними клітинами або ендокринними залозами тварин). У зв'язку з цим на сьогодні під біологічним методом боротьби розуміють не лише використання живих організмів, а і продуктів їхньої життєдіяльності.