Реферат на тему:
Ссавці і екологія, морфологічні ознаки системи травлення і кровообігу ссавців.
План
Ссавці і екологія навколишнього середовища.
а) екологія ссавців; поширення ссавців
б) абіотичні фактори
в) біотичні фактори
г) багаторічні біологічні цикли
Морфологічні ознаки системи травлення і кровообігу ссавців.
1. Ссавці і екологія навколишнього середовища.
Поширення ссавців. Завдяки теплокровності і високому рівню організації ссавці дуже поширились по Землі від тропіків до високих широт. На узбережжі Антарктиди зустрічаються тюле-ні; до Північного полюса проникають ластоногі і китоподібні. В Арктиці поширені білі ведмеді, проникають сюди песці, північ-ні олені. У цих звірів добре виражена здатність до терморегуля-ції. Вони можуть підтримувати температуру свого тіла на 80 °С вище від температури навколишнього середовища. Від холоду на-земних ссавців захищає тепле хутро, водних — добре розвинений шар підшкірного жиру. Крім того, у несприятливий період року вони мігрують у південніші райони. Багато видів ссавців присто-сувалось до життя у пустинях (верблюди, тушканчики, піщані ховрахи, каракали та ін.). Витримувати високу температуру пу-стинь і до того ж тривалий час обходитися без води (до 17 днів під пекучим сонцем) можуть верблюди; двогорбий (поширений у Центральній Азії; у Монголії зберігся у дикому стані) та особ-ливо одногорбий (зустрічається у Малій Азії, Індії, Африці, Ара-вії.
Абіотичні фактори. Більшість ссавців, як теплокровні тварини, можуть витримувати значні коливання температури. Так, заєць-біляк у Якутії живе в умовах, де річна амплітуда температур становить 103°С (взимку до —68°С, а влітку до +35 °С). Еври-термними видами є також вовк, лисиця, білка та багато інших. Разом з тим людиноподібні мавпи, носороги, тапіри можуть жити при високій і відносно постійній температурі.
Світло має менше значення у житті звірів, ніж птахів. Серед них є багато нічних і сутінкових (рукокрилі, багато хижаків, гри-зунів та ін.). Освітленість впливає на линяння, зміну забарвлен-ня хутра. Із збільшенням тривалості світлового дня світлішим стає забарвлення хутра у песців, соболів, норок.
Вплив біотичних факторів на ссавців пов'язаний насамперед з живленням. Багато ссавців живляться рослинною їжею. Траво-їдними є парнокопитні, непарнокопитні, із гризунів — полівки, ба-баки; плодоїдними — напівмавпи, деякі мавпи, крилани; насін-ням живляться білки, бурундуки, миші. Рослиноїдні ссавці мають ряд адаптацій до живлення рослинною їжею: у парнокопитних добре розвинені м'ясисті губи і язик для захоплення трави; у гри-зунів, зайцеподібних — різці; кутні зуби у них мають широку жуйну поверхню. Кишки у рослиноїдних ссавців довгі. В окремих із них добре розвинена сліпа кишка (зайцеподібні, гризуни, не-парнокопитні), в інших ускладнився шлунок (жуйні).
Рослини використовуються ссавцями також як будівельний матеріал для гнізд, служать місцем схованок та тимчасового захисту.
Є група всеїдних ссавців, що живляться як рослинною, так і тваринною їжею (бурий ведмідь, дикий кабан, єнотовидний соба-ка, пацюк, борсук, єнот).
Взаємозв'язки типу «хижак — жертва» існують і між окремими видами ссавців (лисиця-мишовидні гризуни, вовк-заєць, тигр-олень та ін.). У жертв виникли пристосування до виживання: за-хисне забарвлення, здатність до швидкого бігу, затаювання та ін.
У деяких ссавців спостерігаються симбіотичні зв'язки з інши-ми тваринами. Так, на спинах слонів, носорогів, буйволів часто можна бачити єгипетських і білих чапель, які відшукують у них і поїдають кліщів та інших паразитів.
Ускладнюються і внутрішньовидові взаємозв'язки ссавців та їхня популяційна організація. Звірі, які живуть у норах або ко-ристуються постійними схованками, ведуть поодинокий або сімей-ний спосіб .життя. Вони займають певну ділянку, яку захищають від вторгнення чужаків (представники рядів Гризуни, Комахоїд-ні, Хижаки). Крупні ссавці, що ведуть кочовий спосіб життя, утворюють зграї, стада. Об'єднання в групи копитних сприяє кра-щому захисту від ворогів. Великі копитні при нападанні хижаків утворюють колективну оборону. Молодняк скупчується всередині, а дорослі тварини розміщуються по колу, повернувшись до воро-га рогами. Для хижаків (наприклад, вовків) характер-не колективне полювання. Окремі члени зграї гонять здобич, інші намагаються перерізати їй шлях або ж нападають із засідки. Сильно розвинена взаємодопомога у дельфінів, які допомагають пораненому індивіду, турбуються про самку під час народження маляти (підтримують її з боків, виштовхують маля з води, щоб воно вдихнуло повітря).
Деякі ссавці (бабаки, ховрахи, пищухи та ш.) живуть коло-ніями у місцях із достатньою кількістю кормів. Це забезпечує також кращі можливості для виявлення небезпеки з боку хижаків.
Багаторічні біологічні цикли. Для багатьох ссавців (насампе-ред гризунів, зайцеподібних, деяких хижаків та копитних) харак-терні коливання чисельності, які періодично повторюються через кілька років. Так, у білки цикл зміни чисельності становить 4—7 років (залежно від місцевості), у песця — 3—4 роки, північно-го оленя — від 10 до 20 років. Отже, періодично чисельність осо-бин того або іншого виду досягає свого «апогею». Так, у роки «мишиної напасті» на 1 га площі землі буває 20—ЗО тис. нір полі-вок. В інші роки кількість нір може сходити нанівець.
Причини коливань чисельності різноманітні і не до кінця ще вивчені. Однією із найістотніших серед них є зміна кількості кор-мів та їх доступність. Наприклад, відразу за неврожаєм хвойних дерев зменшується чисельність білки. Подібна залежність чисель-ності від зміни кормової бази спостерігається у песця, лисиці, горностая та інших звірів. У видів, кормова база яких залишає-ться з року в рік більш-менш постійною, коливання чисельності зумовлюються насамперед епізоотіями — інфекційними захворю-ваннями. Періодичні спалахи епізоотій спостерігаються у зайців, ондатр, водяних пацюків та ін. Природа епізоотій різноманітна: це можуть бути глистяні інвазії, кокцидіоз, туляремія.
Впливають на чисельність ссавців і аномалії погоди. Глибокі сніги періодично спричинюють масову загибель кабанів, козуль, сайгаків, зайців-русаків.
Встановлено також внутрішньопопуляційні механізми регулю-вання