Курсова робота

Грицики звичайні

Вступ

Грицики здавна вважалися вітамінною сировиною і використовували їх широко як засоби до різних страв, зокрема салатів.

Отже, вітаміни — біоорганічні сполуки, що є життєво необхідними компонентами обміну речовин; на відміну від інших біомолекул, вітаміни не синтезуються в організмі людини, а надходять з компонентами харчування. На відзнаку від таких поживних речовин, як вуглеводи, ліпіди та білки, вітаміни належать до мікроком-понентів харчування, їх добові потреби для людини складають міліграмові або мікрограмові кількості.

Відкриття вітамінів пов'язано з розробками багатьох дослідників — лікарів, біохіміків, фізіологів, які вста-новили наявність у продуктах харчування певних спо-лук, що необхідні для нормальної життєдіяльності — "додаткових факторів харчування". Специфічні хворо-би, пов'язані з порушеннями в харчуванні — цинга (скорбут), бері-бері, пелагра, рахіт ("англійська хворо-ба"), гемералопія ("куряча сліпота") були відомі людству протягом століть. Початок розвитку вітамінології покладено російським лікарем М. І. Луніним у 1880 р. Першим вітаміном, щодо якого було доведено значення як необхідного фактора харчування, був тіамін (вітамін В1, отриманий у 1911 р. польським дослідником К.Функом з рисових висівок. Сполука, виділена К.Функом, попереджала розвиток бері-бері (поліневриту, спричиненого тривалим споживанням полірованого рису) і містила в своїй структурі аміногрупу, що стало основою запропонованого для всіх додаткових факторів харчування терміна "вітаміни" (vitaminum — амін життя; лат.).

Вітаміни — це низькомолекулярні органічні сполуки різноманітної хімічної структури, які необхідні для нормальної життєдіяльності живих організмів.

Захворювання, які виникають через нестачу або відсутність цих речовин в організмі, назви гіпо- та авітамінозами. Пізніше було доведено, шо не всі вітамі-ни містять аміногрупу, але традиційно цей клас природних спо-лук у всьому світі називають вітамінами.

Синтезуються вітаміни переважно рослинами та частково мікроорганізмами. В окремих випадках утворюються з так званих провітамінів (наприклад, вітамін А — з каротиноїдів, деякі сте-рини, під впливом УФ-проміння перетворюються на вітаміни групи Д ).

Організми людини й тварин не синтезують вітаміни або син-тезують в недостатній кількості. У наш час відомо близько ЗО вітамінів, з них приблизно 20 надходять до організму людини з рослинною та тваринною їжею. Вітаміни мають високу біологіч-ну активність і потрібні організму в дуже малих дозах — від декіль-кох мікрограмів до десятків міліграмів на добу.

Залежно від фізико-хімічних властивостей (розчинності у воді або у ліпідах) вітаміни поділяють на дві великі групи: водорозчинні та жиророзчинні.

Водорозчинні вітаміни: (В1; В2; В3; РР; В6; В12; Н; С; Р; Вc;)

Жиророзчинні вітаміни: (А; К; Е; F; D;)

План

I Вступ

I I Огляд літератури

1 ботанічна систематика.

2 ботанічний опис.

3 ареал і ресурси.

4 лікарська рослинна сировина.

5 історія застосування у медицині.

6 хімічний склад.

7 фармакологічні властивості.

I I I Висновок

IV Література

Ботанічна систематика

Грицики звичайні – Capsella bursa – pastoris

Трава грициків – Herba Bursa pastoris

Родина капустяні – Brassicaceae

Українські народні назви

Булочник, бордюжок, воробине око, ворожка, гнидник, дика гречка, гречка псяча, зозульник, калатник, мішочки, очка, тобольочник, ярутка.

ЗНАК САТУРНА

Дивна живучість грициків не залишилася без уваги Середньовічних магів, які приписували їй окультні властивості величезної сили.

Астрологи відносять грицики до рослин Сатурна, вважають, її травою родючості, яка приносить плоди, що гіркі на смак.

Ботанічний опис

Однолітня трав'яниста рослина висотою 20-30 (60) см, з тонким веретеновидним коренем. Стебло одиночне, прямостояче, просте чи гіллясте, у нижній частині опушене простими чи гіллястими волосками. Прикореневі листки довжиною 5-10 (15) см, на черешках, перистороздільні, з гострими, трикутними, цільнокрайними чи зубцюватими частками, струговидно-виямчастими чи цільними. Стеблеві листки чергові, сидячі, довгасто-ланцетоподібні, цільнокраї чи виїмчасто-зубцюваті, з вушками; верхні листи майже лінійні зі стреловидною основою.

Квіти на віддалених квітконіжках, дрібні, білі, зібрані в китецевидні суцвіття, що на початку цвітіння здаються зонтиковидними. Чашечка з чотирьох довгасто-яйцеподібних чашолистків, довжиною 1-2,5 мм, чергується з розташованим хрест-навхрест віночком з чотирьох білих, обернено-яйцевидних пелюстків, довжиною 1,5 - 3,5 мм, шириною 1 -1,3 мм; тичинок 6, дві з них більш короткі; маточка з двухгніздовою верхньою зав'яззю, коротким стовпчиком і слабко потовщеним рильцем.

Плід-стручочек, довжиною 5-8 мм, шириною (у верхній частині) 4-5 (8) мм, обернено-сердцевидний, на верхівці злегка виїмчастий (виїмка глибиною до 1 мм); стручочек сплюснений з боку шва, із двома стулками, що розкриваються; стулки, тонкостінні, слабко киловаті; із середини виїмки виходить невеликий залишок стовпчика. Насіння дрібне, елліпсовидне, сплюснене, ясно-коричневе, довжиною до 1 мм. Плоди численні дозрівають неодночасно, починаючи з нижньої частини суцвіття. Після відцвітання рослина відмирає. .Розмножується насіннями. Прорість з'являються протягом усього літа. Літні пагони прорості звичайно зимують у виді розеток зелених листів .

Capsella bursa-pastorіs- поліморфний вид, що сильно варіює по морфологічних ознаках, особливо за формою і ступенем розсіченості прикореневих листів, велечині стручків, опушенню і довжині квітконіжок .

Цвіте з квітня - травня, у продовженні всього літа. Плоди дозрівають протягом усього вегетаційного періоду, починаючи з травня.

Ареал.

Грицики має голарктичний тип ареалу. Широко поширена на всіх територіях, крім Арктики і пустельних районів Середньої Азії. На європейській півночі зустрічається на Кольському п-ови, півдні п-ова Канін, на півночі Тиманского хребта й у Предуралі. За Уралом поширена повсюдно, проникаючи на північ до 64° с. ш. звичайно в лісовій і степовій областях Західного Сибіру. Тут границя її ареалу різко піднімається по Єнісею і випливає далі на схід по 64° с. ш. На Камчатці границя ареалу проходить по 60°с. ш. Як заносна рослина грицики зустрічається також на Сахаліні і