Лобовий відросток верхньої щелепи напрямлений догори, доходить до лобової кістки і бере участь в утворенні присередньої стінки орбіти та грушоподібного отвору носа.

Виличний відросток — широкий та короткий, з'єднується з однойменною кісткою.

Піднебінний відросток має вигляд товстої, короткої пластинки, яка відходить присередньо; з'єднуючись з однойменним відростком другої верхньощелепної кістки, утворює більшу частину кісткового піднебіння. Між обома піднебінними відростками, близько від їх переднього краю, знаходиться різцевий отвір, що веде до різцевого канали.

Комірковий відросток відходить від нижнього краю тіла кістки вниз у формі дуги, напрямленої опуклістю вперед та назовні. Нижня поверхня цієї коміркової дуги має 8—9 зубних комірок, відділених одна від одної міжкомірковими перегородками.

З іншими кістками черепа верхня щелепа з'єднується такими швами: з однойменною кісткою — міжщелепним; із слізною — слізно-щелепним; з лобовою — щелепно-лобовим; а також з виличною, клиноподібною, піднебінною, носовою та решітчастою кістками.

Піднебінна кістка розміщена назад від верхньої щелепи і разом з нею бере участь в утворенні носової та ротової порожнин.

У кістці розрізняють перпендикулярну та горизонтальну пластинки. Горизонтальні пластинки піднебінних кісток, з'єднуючись між собою, формують задню частину серединного піднебінного шва, а з'єднуючись з піднебінними відростками верхньої щелепи — поперечний піднебінний шов. На горизонтальній пластинці розрізняють носову та піднебінну поверхні. Перша з них гладенька, а друга шорстка.

Перпендикулярна, або прямовисна, пластинка відходить від горизонтальної під прямим кутом угору і з'єднується з клиноподібною кісткою та верхньою щелепою.

На обох пластинках піднебінної кістки є кілька відростків, гребенів, отворів та борозен.

Вилична кістка парна, за формою нагадує чотирикутник, на бічній поверхні якого знаходиться підвищення. Кістка заповнює простір між виличними відростками верхньої щелепи, лобової та вискової кісток і разом з останньою утворює виличну дугу. Крім бічної поверхні в кістці розрізняють також заглиблену вискову та вгнуту очноямкову поверхні. На кожній з поверхонь знаходиться отвір, крізь який проходять судини та нерви. Кістка укріплює лицевий скелет та має велике значення у формуванні типу лиця.

Нижня щелепа — непарна кістка, форма якої нагадує підкову (Рис. 8). В ній розрізняють тіло та дві гілки.

У тілі нижньої щелепи виділяють основу нижньої щелепи та коміркову частину.

Посередині основи, на зовнішній поверхні нижньої щелепи, розташована підборідна горбистість. Трохи вище і назад від горбистос-ті є два або більше підборідних отворів, крізь які проходять однойменні судини та нерви. Посередині внутрішньої поверхні тіла нижньої щелепи знаходиться виступ — підборідна ость, до якої прикріплюються м'язи язика. Трохи нижче та лате-ральніше від неї розміщена двочеревцева ямка, де починається переднє черевце двочеревцевого м'яза. На бічних частинах внутрішньої поверхні тіла нижньої щелепи проходить щелепна-під'язикова лінія, від якої починається однойменний м'яз.

Рис. 8. Нижня щелепа:

a — вигляд зовні та спереду: 1 — головка нижньої щелепи, 2 — вінцевий відросток; 3— вирізка нижньої щелепи; 4 — отвір нижньої щелепи; 5 — підборідна горбистість; 6 — підборідний отвір; 7 — тіло нижньої щелепи; 8 — канал нижньої щелепи; 9 — кут нижньої щелепи; 10 — горбистість жувального м'яза; 11 — гілка нижньої щелепи; б — вигляд ззаду: 1— отвір нижньої щелепи; 2 — щелепно-під'язикова лінія; 3 — підборідна ость; 4 — ямка під'язикової залози; 5 — крилоподібна горбистість; 6 — ямка піднижньощелепної слинної залози; 7 — двочеревцева ямка; 8 — кут нижньої щелепи.

Гілки нижньої щелепи утворюють разом з кут, до зовнішньої та внутрішньої поверхонь якого прикріплюються жувальні м'язи.

Кожна з гілок нижньої щелепи закінчується двома відростками: вінцевим та суглобовим, відокремленими один від одного вирізкою. Суглобовий відросток закінчується головкою нижньої щелепи яка зчленовується з відповідною ямкою вискової кістки, утворюючи висково-нижньощелепний суглоб ( Рис. 9).

На внутрішній поверхні гілки нижньої щелепи є отвір нижньої щелепи, який веде в канал нижньої щелепи. У каналі, який відкривається на передній поверхні тіла нижньої щелепи підборідним отвором, проходять судини і нерви, які іннервують зуби та ясна нижньої щелепи.

Рис. 9. Висково-нижньощелепний суглоб:

1 _ дуга вилична; 2 — кістка вилична; 3— шило-нижньощелепна зв'язка; 4 — бічні зв'язки висково-нижньощелепного суглоба; 5 — соскоподібний відросток.

Рис. 10. Схематичний рисунок швів черепа:

а — плоский шов; б — лускоподібний шов; в — зубчастий шов

Під'язикова кістка розміщена між нижньою щелепою та щитоподібним хрящем гортані. Кістка має підковоподібної форми тіло та дві пари ріжків: малих — угорі та великих —-унизу. До ріжків кістки прикріплюються над- і підпід'язикові м'язи.

Череп у цілому. Кістки черепа з'єднуються між собою волокнистими, хрящовими, кістковими та м'язовими сполученнями. Багато кісток черепа з'єднуються між собою швами. Шов — це такий вид з'єднання, коли між краями міститься шар (0,2 — 0,5мм) сполучної тканини. Залежно від форми країв кісток, які з'єднуються між собою, виділяють зубчасті, лускоподібні та плоскі шви. Зубчасті шви находяться між лобовою, тім'яною та потиличними кістками; лускоподібні — між висковими та тім'якими, а плоскими швами з'єднані кістки лиця, крім нижньої щелепи, яка зчленовується з висковими кістками висково-нижньощелепними суглобами (Рис. 10).

Вискові, клиноподібна та потилична кістки з'єднуються між собою хрящовими зчленуваннями, а під'язикова кістка з'єднується з черепом за допомогою м'язів.

У ділянці швів можуть бути вставні кістки. Відомі випадки, коли вставних