та органу нюху. Ця порожнина носовою перегородкою поділена на дві нерівні частини, які мають шість стінок: верхню, нижню, задню, передню, присередню та бічну. Найскладніший рельєф має бічна стінка, на поверхні якої знаходяться верхня, середня та нижня носові раковини. Носові раковини утворюють верхній, середній та нижній носові ходи, у які відкриваються приносові пазухи (Рис. 13).
Парні очні ямки розміщуються з обох боків від носової порожнини і мають вигляд неправильних чотиригранних пірамід, верхівки яких обернені назад та присередньо.
В орбіті розміщуються: очне яблуко з оболонками, м'язами та очноямковою фасцією, зоровий нерв, слізна залоза, а також багато різних судин та нервів, вкритих жировою тканиною. В стінках очних ямок е багато отворів та щілин, крізь які проходять судини та нерви. Зорові канали зв'язують порожнину орбіти з середньою черепною ямою; нижня очноямкова щілина відкривається у підвискову та крилопіднебінну ямки, а носослізний канал — у нижній носовий хід. Крім того, є ще значна кількість отворів та щілин, де знаходяться різні морфологічні структури (Рис. 14).
Крилопіднебінна ямка знаходиться між верхньощелепним горбом, прямовисною пластинкою піднебінної кістки та крилоподібним відростком клиноподібної кістки. Ямка з'єднується з рваним отвором, середньою черепною ямою (крізь круглий отвір), носовою порожниною (через клинопіднебінний отвір) та очною ямкою (через нижню очноямкову щілину). Зовні клинопіднебінна ямка продовжується у підвискову ямку. У крилопіднебінній ямці є багато жирової тканини, де лежить однойменний парасимпатичний вузол і проходять судини та нерви.
Підвискова ямка знаходиться на бічній поверхні черепа і утворена великим крилом клиноподібної кістки, бічною пластинкою клиноподібного відростка, лускоподібною частиною вискової кістки, підвисковою поверхнею верхньої щелепи, виличною кісткою та гілкою нижньої щелепи (Рис. 15). Ямка заповнена крилоподібними м'язами, судинами, нервами та жировою тканиною, яка продовжується у жирову тканину крилопіднебінної ямки.
Рис. 13. Бічна стінка носової порожнини:
1 — середня раковина носа; 2 — верхня раковина носа; 3 — клиноподібна пазуха; 4 — присередня пластинка крилоподібного відростка; 5 — перпендикулярна пластинка піднебінної кістки; 6, 8 — тверде піднебіння; 7 — різцевий канал; 9 — нижній хід носа; 10 — нижня раковина носа; 11 — середній хід носа; 12 — верхній хід носа; 13 — лобова пазуха.
Рис. 14. Орбіта та крилопіднебінна ямка:
1— лобова кістка; 2 — слізна кістка; 3 — ямка слізного мішка; 4 — носова кістка; 5 — верхньощелепна пазуха; 6 — крилоподібний відросток; 7 — крілопіднебінна ямка; 8 — очноямкова пластинка решітчастої кістки; 9 — клиноподібна кістка.
Рис. 5. Череп збоку:
1 — лобова кістка; 2 — тім'яна кістка; 3 — вискова кістка; 4 — вилична кістка; 5 — носова кістка; 6 — верхня щелепа; 7 — нижня щелепа; 8 — потилична кістка; 9 — клиноподібна кістка.
Рис. 16. Череп новонародженої дитини (вигляд збоку):
1 — переднє тім'ячко; 2 — клиноподібне тім'ячко; 3 — велике крило клиноподібної кістки; 4 — лобова луска; 5 — носова кістка; в — слізна кістка; 7 — вилична кістка; S — верхня щелепа; 9 — нижня щелепа; 10 — барабанне кільце; 11 — лускоподібна частина вискової кістки; 12 — соскоподібний відросток; 13 — бічна частина потиличної кістки; 14 — соскоподібне тім'ячко; 15 — потилична луска; 16 — заднє тім'ячко; 17 — тім'яний горб.
Вискова ямка знаходиться вище від підвискової ямки і відділяється від неї підвисковим гребенем. Стінки вискової ямки утворені тім'яною, висковою, клиноподібною, лобовою та виличною кістками, її порожнина заповнена висковим м'язом, його фасцією та жировою тканиною, яка спускається у підвискову ямку.
Розвиток кісток голови; вікові, індивідуальні та расові особливості їх.
На ранніх стадіях розвитку череп хребетних тварин і людини розвивається за єдиним типом. Цей факт має велике значення, бо доводить, що вищі хребетні тварини та людина походять від одного предка.
Відомо, що кістки черепа і лиця спочатку розвиваються самостійно і лише потім з'єднуються між собою. В розвитку їх виділяють перетинчасту, хрящову та кісткові стадії, які переходять одна в другу і відповідають формам філогенезу.
У зародка людини кістки черепа утворюються з хорди та мезенхіми, причому з хорди розвивається тільки його задня частина. В зв'язку з цим в закладці черепа розрізняють задню — хордальну і передню — прехордальну частини. Хордальна частина має більш складну будову і сліди сегментації, що нагадує розвиток хребта, і тим самим вказує на її зв'язок з осьовим скелетом.
Прехордальна частина, на відміну від попередньої, сформувалася в процесі філогенезу пізніше незалежно від осьового скелета і є опорою для головного мозку.
В онтогенезі з мезенхіми утворюється сполучна тканина, з якої формується перетинчастий череп. Далі розвиток окремих кісток черепа йде двома шляхами. У сполучній тканині перетинчастого черепа виникають ядра окостеніння, які розростаються і утворюють кістки, що дістали назву первинних, або покривних.
Інші кістки розвиваються на основі хряща, який заміщує сполучну тканину перетинчастого черепа. Це вторинні, або обкладові, кістки. У плоду первинних і вторинних кісток більше, ніж у дорослої людини, бо деякі з них зливаються між собою, причому зливаються кістки як однакового, так і різного походження.
До первинних кісток відносять верхню частину потиличної луски, тім'яні та лобові кістки, а також лускоподібні частини вискових кісток, носові, виличні, слізні кістки, верхню та нижню щелепи.
З хрящової тканини формуються потилична