Кочівля бджіл
курсова робота з технологій
ЗМІСТ
Вступ
Актуальність теми дослідження. Про особливу роль пасічництва необхідно постійно пам'ятати, розводити і використовувати бджіл для запилення садів і сільськогосподарських культур, оскільки завдяки бджолам урожайність садів підвищується на 70%, гречки – на 60% тощо.
Не виключено, що в природі скорочується чисельність деяких комах-запилювачів, а тому подальше культивування багатьох комахозапилювальних культур буде залежати тільки від рівня розвитку пасічництва і чисельності бджолосімей.
Понад 150 видів культурних рослин підвищують і дають урожай у результаті запилення їх комахами, оскільки через запилення бджолами плоди мають ліпший смак і підвищену харчову якість.
У цей час, коли українське бджільництво відчуває кризову ситуацію в перспективі розвитку, чисельність бджолосімей в інших країнах світу за останні 70 років зросла більше ніж у 2 рази, особливо в країнах, які розвиваються. За останні 10 років виробництво меду у світі наблизилося до 1 млн. т за рік. Найбільшими виробниками товарного меду є: Китай (понад 200 тис. т), США (понад 100 тис. т), Мексика (понад 70 тис. т), Аргентина (понад 60 тис. т), Росія (понад 50 тис. т). Основними імпортерами меду є промислове розвинуті країни: США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Голландія, Швейцарія та ін.
Без сумніву, виробництво меду і попит на нього будуть зростати з кожним роком. Цьому сприяють його високі харчові і лікувальні властивості, різко збільшуються масштаби використання інших продуктів бджільництва (воску, прополісу, пилку, перги, маточного молочка і бджолиної отрути). Наприклад, у Китаї за останні 10 років у 7 разів збільшено виробництво маточного молочка і доведено до 1,5 тис. т за рік, тоді як в Україні товарний збір його майже на нульовому рівні.
Сьогодні у багатьох країнах особлива увага приділяється нетрадиційним методам лікування із застосуванням природних джерел. Майже кожен житель планети добре розуміє лікувальні особливості продуктів бджільництва, які використовуються вже понад 3000 років.
Одним із способів підвищення продуктивності медозбору є кочівля бджіл.
Таким чином, важливість проблеми, що винесена в заголовок курсової роботи, зумовлює актуальність дослідження цієї теми.
Об’єктом дослідження курсової роботи є проблеми бджільництва.
Предметом дослідження є кочівля бджіл.
Метою курсової роботи є дослідження проблеми кочівлі бджіл і її значення в підвищенні продуктивності пасіки.
Мета роботи передбачає виконання таких завдань:
1. Дослідити поняття і основні види кочівлі бджіл;
2. Охарактеризувати павільйонну кочівлю бджіл, як один із найефектив-ніших способів практичної реалізації цієї проблеми.
Розділ 1. Поняття і основні види кочівлі бджіл
1.1. Обґрунтування необхідності й економічної ефективності кочівлі бджіл
Медозбори зростуть, якщо бджоляр оперативно забезпечить бджіл роботою, що досягається систематичним перевезенням пасіки від одних медоносів до інших.
У будь-якій кліматичній зоні є немало прикладів, які з переконливою ясністю показують реальні можливості щорічного отримання високих медозборів, особливо у разі кочівлі з бджолами.
Так, наприклад, в умовах Рязанської області Росії за 10 років товарний медозбір з розрахунку на одну сім'ю бджіл склав 7 кг з коливаннями по роках від 2 до 11 кг. За цей же період у провідного бджоляра області С.М. Підковко, який систематично вивозить свою пасіку, що складається з 320 бджолиних сімей, на 7_вміло підібраних точок (по 40-50 сімей) в радіусі 20-80 км щорічний збір товарного меду склав в середньому 31 кг із сім'ї бджіл. При цьому відхилення за роками у бік збільшення або зменшення складали не більше 5 кг. Стійкість у медозборах у цього бджоляра спостерігається вже впродовж 20 років.
Одержані результати пояснюються багатьма технологічними прийомами догляду за бджолами, але кочівля бджіл серед них – головна передумова успіхів.
Економічну доцільність кочівлі підтверджують медозбори за 10 років в агрофірмі «Бджоляр» Полтавської області. Так, на одну бджолину сім'ю товарний медозбір на кочових пасіках в середньому за 10 років склав 49,1 кг, на стаціонарних пасіках – 31,7 кг.
Дані показують безперечну перевагу кочових пасік. Лише у виключно сприятливі роки істотної різниці в медозборах на кочових і стаціонарних пасіках не було. Витрати на одну кочову бджолину сім'ю склали в середньому в 20 грн. 19 коп., а доходи – в 310 грн. 32 коп.
Таким чином, пасіка повинна бути мобільною.
У кожному регіоні склалися свої традиційні прийоми використання медоно-сів. Там, де є розрив між цвітінням найважливіших медоносів, нарощування сили бджолиних сімей проводиться в два-три прийоми. Наприклад, в Нижньому Поволжі Росії на початку червня зацвітає гірчиця, а через 30-33 дні в північних районах Волгоградської області починає квітнути соняшник. Спочатку бджіл везуть на південь на гірчичні поля, яких у цьому регіоні понад 120 тис. га, а після рясного медозбору сім'ї готують до другого медозбору. Підготовка сімей полягає в тому, щоб стимулювати бджолині матки до інтенсивного відкладання яєць. Стимулювання роботи бджолиних маток досягається проведенням на стандартно-му пасічному точці систематичної підгодівлі цукровим сиропом (по 200-500 г на добу). Багато бджолярів вибрали більш вигідний шлях. Вони знову кочують з бджолами на літні медоноси (буркун або ін.), а на початку липня здійснюють перевезення пасік в північні райони на соняшникові поля (за 300-350 км).
Коли складаються несприятливі погодні умови (засуха), то бджолярі кочують з бджолами не на соняшник, а в заплаву річки Дону на дикорослий медонос чебрець, який виростає на піщаних ґрунтах і добре виділяє нектар у посушливий період часу.
В Сибірі в якості медоносу спочатку використовують лісову малину, потім зацвітає зніт і вслід за ним дягель.
Бджолярі в кожному регіоні досконально вивчили: який медонос дає