Далекосхідні бджолярі, наприклад, перед медозбором із липи обов'язково проводять очисне відкачування з гнізд усього меду, що часто містить домішку паді.

Бджолярі не тільки добре знають характер та інтенсивність медозбору з різних рослин, але й пристосували до них технологію догляду за бджолами. Вони знають, коли замінювати плодових маток на неплідних, до цвітіння яких медоносів приурочити виведення бджолиних маток і формування відводків, коли і як попереджати природне роїння і т.д.

Бджолярі, що виконують ці роботи без урахування цвітіння медоносів, мають звичайно більш низькі результати. Ось чому в бджільництві немає і не може бути єдиних рецептів на всі випадки життя і всі книжкові рекомендації необхідно погоджувати з медозбірними умовами конкретного регіону і прагнути збільшити тривалість медозбірного періоду за рахунок своєчасного перебазування пасік з відцвітаючих медоносів на зацвітаючі.

Продовжити головний медозбір і тим самим збільшити його можна за рахунок перевезення бджіл з відцвітаючих медоносів на зацвітаючі – осінні.

Цікавий досвід раціонального використання старих бджіл у деяких сибірських бджолярів. Після завершення медозбору з липи вони привозять сім'ї бджіл на центральну садибу. Після закінчення 3-5 днів сильні сім'ї переносять на інші місця, а на їх місце ставлять заряджені порожніми стільниками фанерні пакети. Через 2 дні всі льотні бджоли зберуться в пакети на свої колишні місця. Таким невеликим сімейкам, що займають не менше чотирьох вуликів (менші сім'ї об'єднують), підсаджують старих маток, збережених після їх заміни на молодих в основних сім'ях. Пакети з бджолами доставляють в глуху тайгу до осінніх медоносів і залишають їх до встановлення зимових доріг. На початку зими по санному шляху тайгових річок виїжджають до місцезнаходження пакетів, витрушують із них бджіл, а пакети із стільниками, заповненими медом, доставляють на садибу. Це дає додатково по 5-10 кг товарного меду. Зношені на головному медозборі бджоли не йдуть у зиму і не витрачають мед дарма. Якби бджолярі не скинули старих бджіл, то не одержала б від них ніякої користі. Всі вони, як правило, відмирають у першій половині зимівлі.

1.2. Кочівля і підготовка до неї

В сучасних умовах кочівля пасік не проводиться без попереднього дослідження медоносних ресурсів. Ось чому Приморський і Хабаровський відділи бджільництва свого часу провели аерофотознімання лісів, виділивши липу різних строків цвітіння. Користуючись картографічними даними, бджолярі кочують в місця з найбільшою щільністю липи, що цвіте в різні терміни. В цих краях проведена своєрідна інвентаризація медоносних ресурсів і розробляються шляхи їх розумного використання. Кочівля з бджолами на 300-500 км вважається тут звичайним явищем, чому сприяють також асфальтовані дороги, потужний автотранспорт, розбірні кочові будки для життя бджолярів.

При виборі місця наперед обстежують детально декілька медоносних ділянок в радіусі 2 км, визначаючи при цьому ступінь їх насиченості основними медоносами і медопродуктивності (табл. 1).

Позитивну дію на роботу бджіл чинять мікрокліматичні умови. Пасіку захищають від пануючих вітрів. На півдні вулики розміщують під кронами дерев, в садах, лісосмугах, байрачних і заплавних лісах, чагарниках із тим, щоб опівдні тінь падала на кришки вуликів.

Таблиця 1

Строки цвітіння і нектаропродуктивність деяких літніх рослин [29, 115]

Рослина | Початок цвітіння | Кінець цвітіння | Нектаропродуктивність, кг

Жимолость | 01.06 | 15.06 | 200-470

Конюшина біла | 06.06 | 11.08 | 40-50

Малина лісова | 15.06 | 10.07 | 100-200

Зніт | 22.06 | 12.07 | 350-600

Жасмин | 22.06 | 20.07 | Пилконіс

Дика редька | 25.06 | 15.07 | 40-100

Пустирник | 25.06 | 20.08 | 110-280

Волошка лугова | 01.07 | 16.09 | 50-220

Звіробій | 02.07 | 19.07 | Пилконіс

Осот польовий | 04.07 | 04.08 | 50-150

Жабрій | 05.07 | 20.09 | 60-150

Гречка | 05,07 | 05.08 | 70-100

Липа | 08.07 | 22.07 | 500-1000

Дзвоники | 08.07 | 08.08 | Пилконіс

У лісах пасіки звичайно розміщують на сонячних полянах для того, щоб проміння сонця прогрівало вулики і сприяло прискореному росту бджолиних сімей для продуктивного використання раннього медозбору з малини.

Велике значення для розміщення пасік представляють під'їзні дороги, наявність питних джерел і територіальна близькість "страхових" медоносів (на випадок поганого нектаровиділення).

Не можна розміщувати пасіку менш ніж на 2 км від іншої суспільної або індивідуальної пасіки, на перельотах бджіл, поблизу магістральних проїжджих доріг, скотних дворів, фруктопереробних і цукрових комбінатів.

Коли обстежено декілька медоносних пасовищних ділянок, належить провести їх порівняння за основним показником – медоносним потенціалом. Це робиться досить просто.

Приклад. На одній із обстежених пасовищних ділянок площею 1250 га (в радіусі 2 км) виявилося 100 га рослин липи різних видів, що дають в середньому по 1000 кг/га нектару (100 Ч 1000 = 100000 кг), а також 120 га зніту, що дає по 700 кг/га нектару (120 Ч 700 = 84000 кг). Всього ця пасовищна ділянка може дати 184000 кг нектару (100000 + 84000). Половина нектару використовується дикими комахами (84000 : 2 = 42000). Залишається 42000. Проте це нектар, а щоб він став медом, бджолам належить видалити з нього добру половину води (42000 : 2 = 21000).

Отже, насиченість ділянки медом складає 21000 кг. Відомо також, що за період головного медозбору бджоли встигають зібрати по 50 кг меду і приблизно стільки ж вони витрачають на виховання розплоду і своє прогодування, тобто на сім'ю бджіл потрібно 100 кг. Тепер залишається