До методики складання медоносного балансу є ще декілька добавок. Більш точний розрахунок можна зробити, якщо виходити з погодних умов, рельєфу місцевості, послідовності цвітіння природних медоносів (наприклад, різних видів липи) або строків посіву сільськогосподарських ентомофільних культур, складу ґрунтів і багатьох інших чинників.

Поправочні корективи можуть викликати істотні відхилення від розрахункових даних у бік збільшення або зменшення медоносного балансу.

Початок цвітіння основних медоносів у тій або іншій місцевості визначають за строком зацвітання в поточному році мати-й-мачухи або ліщини, додавши певне число календарних днів.

З кожним роком все більш широке застосування знаходять внутріобласні перевезення бджіл, оскільки в певній зоні області обробляють медоносні культури, в іншій виростають природні або сіяні медоноси, що цвітуть в інші терміни. Наприклад, в південних районах Волгоградської області Росії великі площі зайняті гірчицею, що зацвітає на 33 дні раніше початку цвітіння соняшнику, оброблюваного на великих масивах в північних районах області. Завдяки кочівлі бджолярі цієї області використовують два основні медозбори і одержують по 35-50 кг і більше товарного меду з кожної сім'ї бджіл.

У будь-якій природнокліматичній зоні кочівлі бджіл на медозбір є важ-ливим заходом для підвищення продуктивності і рентабельності бджільництва.

Таблиця

Визначення строків зацвітання різних рослин [29, 133]

Рослина | Число днів, що додаються | Рослина | Число днів, що додаються

Ліщина | 5 | Дика редька | 44

Медунка | 8 | Конюшина біло-рожева | 47

Будра плющевидна | 20 | Герань лугова | 49

Кульбаба | 21 | Малина | 50

Верба | 21 | Волошка синя | 50

Гравілат річковий | 26 | Короставник | 52

Суріпиця | 26 | Еспарцет | 55

Конюшина лугова | 28 | Люцерна | 62

Вишня, слива, груша | 29 | Буркун | 63

Акація жовта | 30 | Зніт (іван-чай) | 63

Конюшина біла (повзуча) | 30 | Волошка лугова | 68

Яблуня | 32 | Шавлія | 70

Горлець (ракові шийки) | 38 | Липа | 75

Підготовка гнізд до кочівлі на близьку, а особливо на дальню відстань полягає в попередньому видаленні з гнізд повномідних рамок і рамок свіжовідбудованих і заповнених медом. Це робиться для запобігання їх обривів і подальшого руйнування всього гнізда. Річ у тому, що від хвилювання бджіл в гніздах підіймається висока температура навіть за наявності вентиляції, від чого стільники стають менш міцними і під тяжкістю меду можуть обриватися. Усуваючи аварійну ситуацію, бджоли починають збирати з підлоги вулика мед і температура ще більше підвищується. Починають обриватися інші стільники, більшість бджіл і матка в меду утопають. Сім'я бджіл гине. Таких випадків буває немало, особливо у тих бджолярів, які нехтують існуючими правилами.

Після вилучення з гнізд рамок з медом гніздо укомплектовують самими відповідними для розплоду стільниками. У тому випадку, коли кочівля проводиться ранньою весною і бджоли ще не повністю займають гніздо, останнє обмежують вставною дошкою, яку з двох бічних сторін прибивають цвяшками.

Деякі бджолярі замість цвяхів використовують спеціально виготовлені із сталевого дроту штирі. Штир упирають гострими кінцями в бічні сторони вулика, а периметр штиря упирає вставну дошку і не дозволяє їй зсунутися. Так комплектують гніздо, якщо стільникові рамки оснащені гофманськими роздільниками, які не дозволяють їм у дорозі від тряски стулитися і подавити бджіл. У тому випадку, коли стільникові рамки не мають гофманських роздільників, бджолярі використовують які-небудь інші пристосування. Наприклад, можна закріплювати стільники двома планками з прибитою на них пористою гумою. Планки кладуть паралельно одна іншій упоперек рамок (ближче до краю) і, злегка вдавлюючи в рамки, прибивають до вулика. Можна закріплювати рамки в гнізді за допомогою спеціально виготовлених кілочків розміром 10 Ч 15 Ч 100 мм, які вставляють у вулики між рамками з двох країв. Щоб такий кілочок не провалювався у вулик, з торцевої сторони забивають цвях і загинають у бік рамки або замість цвяха прибивають квадратик з жерсті.

Вентиляція гнізд – украй необхідний захід, яка попереджує запарювання і загибель бджолиних сімей у дорозі. Сучасна конструкція вуликів значно спрощує цю роботу. Перед вантаженням вуликів на транспортний засіб на гнізді наполовину загинають полотно і знімають подушку, що дозволяє бджолам вільно виходити під кришку, яка забезпечена вентиляційною сіткою, і забезпечує надійну вентиляцію. Якщо у вуликах вентиляція відсутня, роблять спеціальні рами, оббиті капроновою або дротяною сіткою.

Скріплювання окремих частин вулика. Для скріплювання на період транспортування вулика з магазинною надставкою і кришкою, а також декількох корпусів з кришкою використовують важільні й стрічкові скріплення, різного роду хомути. Там, де їх немає, окремі частини вулика скріплюють між собою простими дерев'яними планками, прибиваючи їх до бічних сторін. Проте краще всього користуватися стрічковими скріпленнями, виготовленими з жерсті або ременів.

Хорошим пристосуванням може служити гумове скріплення, виготовлене з бракованих автомобільних камер шляхом розрізання їх на кільця шириною 5-7 см і оснащення останніх дротяними петлями. За допомогою цих петель скріплюють кришку вулика з нижнім корпусом, чіпляючи петлі за шурупи, вкручені з обох боків вулика. Частини вулика перебуває в стягнутому положенні за рахунок пружності гуми.

На любительських пасіках, де вантажать і розвантажують вулики вручну, іноді перетягуючи їх на велику відстань до автотранспорту, вкрай необхідно мати на бічних сторонах вулика ручки, які шарнірно прилягають до стінки вулика, не перешкоджаючи розміщенню на автомашині. Деякі бджолярі замість залізних ручок прибивають