Пояснювальна записка проекту організації і розвитку заповідника “Хотимир”

План

І. Коротка характеристика і площа господарства “Хотимир”,

його природні умови.

ІІ. Ветеринарно-санітарна оцінка угідь господарства.

ІІІ. Характеристика економічних умов території розташування

господарства.

ІV. Харчові захисні ремизи і харчові поля.

V. Облаштування годівниць, водопоїв, навісів і других

біотехнічних споруд.

VI. Підготовка диких тварин.

VII. Основні види польових і кормових культур – для тварин.

VIII. Охорона фауни.

Коротка характеристика і площа господарства “Хотимир”,

його природні умови

Територія господарства “Хотимир” загальною площею 1378 га, розташована в південно-східній частині Тлумацького району, Івано-Франківської області. Контора господарства знаходиться в кв. 12 в 30 км від контори лісокомбінату і 21 км від найближчої ж/д станції. Протяжність господарства з півночі на південь 6 км, з заходу на схід 3 км. На території господарства мисливське користування проводить Коломийський лісокомбінат об’єднання “Прикарпатліс”.

Клімат в районі розташування господарства помірно-континентальний.

Ветеринарно-санітарна оцінка

угідь господарства

В умовах розвинутого сільського господарства спостерігається посилення контактів між дикими і домашніми тваринами. Розповсюдження хвороб може відбуватися і при міграціях диких тварин (чума свиней, ящур, туберкульоз). Найбільш розповсюдженими серед диких і домашніх тварин є хвороби, викликані різними видами паразитичних червів – гельмінтів. Найбільше тяжкі наслідки в організмі тварин виникають відпрацьованими продуктами життєдіяльності гельмінтів – токсинами. Гельмінти можуть паралізувати в різних органах тварин, наносячи їм велику шкоду. При зростанні зраження дичини гельмінтами збитки можуть досягати великих розмірів (гине від 20 до 50% оленів і косуль, спостерігається великий процент загибелі у здорової пернатої дичини). Незважаючи на прямий відхід тварин, визваного гельмінтами, необхідно враховувати їх негативний вплив на темпи розмноження тварин, різке зниження їх продуктивності, вгодованості і ваги; здатність зараження іншими інфекційними захворюваннями. Найбільше гельмінтонебезпечні високобонітетні середньовікові лісові одиниці – осинники переважно листяні посадки. Тут є багато чисельні дощові черви, які є проміжними господарями паразита. Зараження кабанів відбувається при з’їданні червів протягом всього теплового періоду.

Профілактичним заходом по боротьбі з захворюванням може бути відкликання тварин в безпечне по даному виду захворювання місця шляхом підгодування білковою їжею. Ці заходи постійно враховувались мисливським господарством – всі годівниці створювались в місцях, де ймовірність зараження нижча. З метою загальної профілактики гельмінтовидних захворювань в угіддях господарства повинна бути заборона на випасання тварин, в мисливських угіддях повинна проводитись дезинфекція місць концентрації мисливської фауни, годівниць, водопоїв і др. Трупи загиблих тварин і трупні залишки знищуються шляхом згорання. Одним з найбільш небезпечних вірусних захворювань, розповсюджених дикими тваринами є сказ. Основним переносником сказу є лисиці. Для профілактики цього захворювання необхідно максимально скоротити чисельність лисиць. Спеціальні заходи по врегулюванні чисельності лисиць в мисливському господарстві не проводились.

Загальна профілактика інфекційних захворювань подібна до профілактики гельмінтів.

У всіх випадках добутих птахів і звірів загальний вигляд і поведінка яких різко відрізняється від звичайного, потрібно оглянути в місцевому ветеринарному пункті. Сюди потрібно звертатися при виявленні явного захворювання у тих чи інших тварин і при виявленні мертвих тварин.

В межах мисливського господарства випадків масового захворювання диких тварин до сьогоднішнього часу не спостерігалось, але в подальшому часі необхідно більш серйозно підходити до питання ветеринарного огляду дичини і знайдених трупів. Угіддя мисливського господарства по ветеринарно-санітарних вимогах мають хороші умови для проживання всіх згаданих видів мисливських тварин.

Коротка характеристика економічних умов

території розташування господарства

Район розташування відноситься до числа розвинутих сільськогосподарських районів. Сільське господарство спрямоване на вирощування культур: ячменю, пшениці, кукурудзи, картоплі. Ліси складають 23% від всіх лісів на території Тлумацького району і відіграють важливу земельнозахисну, водоохоронну, культурно-естетичну роль. Крім того, ліси задовольняють потреби району в деревині.

Харчові захисні ремизи і харчові поля

Ремизи необхідно створювати постійні, які забезпечують необхідні харчові і захисні умови на протязі багатьох років. Продуктивність дій, харчових ремиз залежить від вибору місця для їх влаштування. При закладанні полів слід враховувати роз приділення по території тварин, можливість охорони. Закладають поля в стороні від великих доріг, не ближче 1-2 км від великих сіл. Поля повинні розташовуватися з переважаючих тваринами угіддях, на місцях їх жировки. Найкращі місця облаштування харчових полів для копитних – долини рік, струмків. Бажано, щоб харчове поле по окраїнах обмежувалося бордюром із високорослого травостою (невисоких сосен).

Поле звичайно роз приділяють на угіддя, а їх кількість закладають з розрахунку, щоб кожне з них відвідувалось невеликою групою тварин. Значні скупчення тварин небезпечні в санітарному відношенні. Розмір поля не повинен перевищувати 1 га. При облаштуванні харчових ремиз слід враховувати можливість механізованого обробітку ділянок.

Однією з найважливіших умов вибору місця під харчовий ремиз являється наявність закритих (для полювання) угідь земель, прилягаючих для харчового поля. Харчові ремізи повинні притягати тварин протягом тривалого часу, тому в перелік посадки на таких полях включає всі види рослин, які мають різний харчовий період. Переважно вирощують багаторічні рослини, якщо вони не потребують щорічних трудомістких агротехнічних робіт.

Облаштування годівниць, водопоїв, підгодовуючи площадок, навісів і других біотехнічних споруд

Найбільш рентабельно для косуль і оленів виготовляти годівниці-ясла з лотками для солі і коренеплодів. Деколи така годівниця-ясла поєднується з сіно валом-навісом, використовуються для зберігання сіна або гілкових кормів, солевий потік повинен діяти цілий рік.

В нашій країні і за кордоном деколи будують спеціальні сховища для оленів і косуль, суміщені з годівницями і солонцями. Звичайно вони представляють собою двускатний навіс, який стоїть на 4-6 стовпах. Зсередини нього розташований невеликий тесовий навіс для зберігання віників, коренеплодів, других кормів. Проміжок між стелями навісу