Реферат на тему:
Умови перезимівлі озимих зернових культур
Сніговий покрив, що обумовлює нормальну перезимівлю озимих культур та весняні запаси вологи в ґрунті, утворюється на сході зони в ІІ–ІІІ декадах листопада, а в західних районах – у ІІ–ІІІ декадах грудня і в окремі зими буває дуже нестійким. Найчастіше висота снігового покриву становить 11–20, а в окремі зими 50–60 см. Максимальної висоти сніговий покрив досягає в лютому. Сходить сніг найчастіше в І–ІІ декадах березня і рідше – в кінці березня і навіть на початку квітня. Середня тривалість залягання снігового покриву коливається в межах 50–100 днів, зменшуючись на захід і зростаючи на схід.
Найраніше стійке промерзання ґрунту спостерігається в перших двох декадах листопада, найпізніше – в третій декаді грудня та в першій декаді січня. Середня тривалість мерзлого стану ґрунту становить 101–125 днів. Глибина промерзання його в центральних та східних районах Лісостепу дорівнює 50–75 см, найбільша – 75–125 і найменша – 15–30 см; у західних районах – відповідно 26–50 см, 57–75 та 15 см.
Глибокі відлиги, коли протягом трьох днів і довше триває середньодобова температура повітря вище 00, в Лісостепу бувають досить часто (табл. 2.3).
Таблиця 2.3. Імовірність відлиг та їх тривалість
Відлиги при температурі 5–60 обумовлюють танення снігу та утворення льодової кірки. У більшості випадків така кірка при тривалому заляганні та незначній товщині негативно впливає на перезимівлю озимих. Але льодова кірка, що призводить до загибелі 30% посівів і більше, найчастіше спостерігається в північно-східних районах Лівобережжя (Носівка, Драбово, Миргород) та в окремих районах Правобережжя (Біла Церква) і рідше — на заході і на півдні. Утворюється вона переважно в лютому. Товщина кірки в 3 см вже небезпечна для озимини, а при товщині її в 5 см гине понад 60% рослин. Тому руйнування льодової кірки є важливим агротехнічним заходом, спрямованим на створення умов для кращої перезимівлі озимих культур.
В умовах Лісостепу спостерігається загибель озимої пшениці від вимерзання. Аналіз даних, які стосуються фактів вимерзання понад 30% посівів сортів пшениці середньої морозостійкості (Миронівська 808, Веселоподолянська 485 та ін.), дає підстави виділити на території зони такі чотири екологічних райони:
1. Район сприятливих умов для перезимівлі озимини, де повторюваність загибелі пшениці від вимерзання на площі більше 30% не перевищує 10% років. До цього району входять центральні та південні частини Львівської, Тернопільської, Хмельницької і Вінницької областей. На цій території термічні умови, сприятливі і для перезимівлі озимого ячменю.
2. Район цілком задовільних умов для перезимівлі озимини, де імовірність загибелі пшениці становить 10–20% років. Район охоплює південну частину Житомирської, північно-східну Вінницької, південно-західну Київської та західну Черкаської областей. Ймовірність загибелі озимого ячменю – 32–40% років.
3. Район задовільної перезимівлі озимини. До складу його входять північна та східна частини Черкаської, південно-східна Київської, південно-західна Полтавської та північна Кіровоградської областей. Імовірність загибелі озимої пшениці від вимерзання тут дорівнює 20–30% років.
4. Район найбільших пошкоджень пшениці, в якому імовірність її загибелі становить 30–35% років. До цього району входить вся територія Сумської і Харківської областей та північна частина Кіровоградської області. Імовірність пошкодження більше 30% посівів озимих культур від льодової кірки у другому районі становить 6%, а в третьому та четвертому — від 6 до 12% років.
Районування зони Лісостепу за умовами перезимівлі сортів озимої пшениці нижче середньої морозостійкості, як, наприклад, Безоста 1, відрізняється від районування названих вище сортів середньої стійкості проти морозів. На території зони фактично немає ні одного району, де б пшениця цих сортів на площі 30% і більше не вимерзала рідше одного разу за десятирічний період. Так, у західних районах це спостерігається майже два рази, в центральних – два-чотири рази, в східних – чотири-п’ять разів за десятиріччя. Зокрема, в Сумській та північній половині Полтавської і Харківської областей вимерзання пшениці сорту Безоста 1 на площі 30 % і більше спостерігається майже через рік. Озиме жито за своїми біологічними особливостями вигідно відрізняється від пшениці тим, що воно більш морозостійке і в зоні Лісостепу менше вимерзає.
Агрометеорологічна характеристика періоду весняних польових робіт
Основні весняні польові роботи починаються при настанні стиглості ґрунту, що в середньому припадає у південній частині зони на 1–5 квітня, а у північній – на 5–10 квітня. Супіщані ґрунти просихають приблизно на 5–10 днів раніше, ніж середньо суглинкові, а важкосуглинкові ґрунти, навпаки, на 5 днів пізніше. Строки настання стиглості ґрунту в західних та східних районах мало відрізняються (приблизно на 3–4 дні), лише в південній частині Сумської області і північних районах Харківської вони затягуються до початку другої декади квітня.
При визначенні строків сівби, крім стану вологості ґрунту, слід враховувати і його температурний режим. Порівнюючи середні дати сталого прогрівання ґрунту до 5, 10 і 15° на глибині 10 см з датами настання стиглості ґрунту, можна помітити, що у північній половині зони перехід температури через 5° настає на 2–4 дні пізніше спілості ґрунту, в центральному і східному Лісостепу – на 6–8 днів. У той же час середні строки переходу температури через 10° близькі до середніх дат настання твердопластичного стану ґрунту, при якому умови для польових робіт помітно погіршуються, а сходи затримуються. В зв’язку з цим при сівбі теплолюбних культур не завжди доцільно чекати встановлення оптимальних температур, щоб не втратити вологу з ґрунту.
Отже, можна зробити висновок, що
