Реферат на тему:
Система обробітку ґрунту
Важливим елементом системи землеробства є система обробітку ґрунту. Значення механічного обробітку ґрунту зумовлене дією на всі його властивості та наявність у ньому земних факторів життя рослин, які визначають родючість. Неправильно проведений обробіток ґрунту завдає йому значної шкоди, знижуючи потенційну й ефективну родючість. Спостереженнями вчених встановлено рівні впливу на врожайність вирощуваних культур агротехнічних заходів при сумісному їх застосуванні: удобрення ґрунту — 50, обробіток — 20, сорти — 10, захист від шкідливих організмів — 20%.
Не випадково відомий вчений-землероб Стебут І.А. наголошував: "Земля — то наша Батьківщина. Обробляти землю — значить служити Батьківщині." Запобігти помилкам в обробітку ґрунту можна знанням ви5кладених нижче його наукових основ, урахування яких забезпечує виконання поставлених перед ним завдань.
По-перше, обробітком регулюють фізичний стан ґрунту, оптимальними, нормативними параметрами якого залежно від гранулометричного складу є щільність 1,1–1,3 г/см3 для середніх і 1,3–1,4 г/см3 для легких ґрунтів, вміст не менше 70% агрономічно цінних структурних грудочок (агрегатів) розміром 0,25–10 мм, твердість — не більше 30 кг/см2, повітроємкість — не менше 15% об’єму ґрунту, загальна щілинність — 50–55%, водопроникність — не менше 30 мм/год. Указані параметри забезпечать найкращий водний, повітряний, тепловий та поживний режими в ґрунті.
По-друге, обробіток сприяє створенню відповідного просторового типу агрохімічного середовища в кореневмісному шарі, сприятливого для певних рослин. Для рослин із неглибокою кореневою системою (зернові, колосові, зернобобові, льон) кращим станом цього середовища буде той, при якому мінеральні добрива вносять у верхній шар ґрунту на глибину 5–15 см. Так відбувається й у природних умовах при гетерогенному типі агрохімічного середовища в ґрунті, коли поживні речовини і гумус у ґрунті зосереджуються в цьому шарі. Для рослин із глибшою кореневою системою (цукрові буряки, кукурудза, соняшник, картопля) краще за умов рівномірного розподілу внесених добрив в обробленому шарі, гомогенного його типу. Важливо й те, що неглибоке загортання органічних добрив і рослинних решток краще сприяє утворенню гумусу, який є результатом біохімічного перетворення органічних речовин аеробними мікроорганізмами в ґрунті.
По-третє, обробітком ґрунту виконують завдання захисту вирощуваних культурних рослин від шкідливих організмів — бур’янів, шкідників і хвороб, регулюючи умови екологічного середовища. Тривалими дослідженнями встановлена тактика досягнення істотного зниження забур’яненості ріллі заходами обробітку ґрунту.
Оскільки найбільший внесок у знищення бур’янів механічними заходами належить основному обробітку ґрунту, важливо знати механізм зниження забур’яненості полів при його проведенні. Є таких два механізми:
провокація насіння бур’янів до проростання з наступним знищенням проростків і сходів;
створення умов для відмирання зачатків бур’янів у ґрунті.
Перший механізм є підставою для тактики здійснення систематичного безполицевого основного обробітку ґрунту, залишаючи насіння бур’янів у поверхневому шарі, а другий передбачає полицевий обробіток із загортанням насінних і вегетативних зачатків бур’янів у глибину оброблюваного шару. Звичайно, відмирання схожого насіння бур’янів має місце і в поверхневому шарі ґрунту в зимовий період під дією низьких температур на зародок у стані початку проростання. Провокація проростання насіння бур’янів у системі безполицевого обробітку ґрунту — реальна тактика зниження потенційної забур’яненості полів в умовах достатнього зволоження. При цьому не можна розраховувати на повне синхронне проростання насіння бур’янів у зв’язку з генетичною детермінацією спокою значної частини його ґрунтових запасів. Тому в літньо-осінній період, коли виконують, звичайно, основний обробіток ґрунту, проростає менша частина насіння, а більша припадає на весняний максимум, що створює загрозу підвищення забур’яненості посівів. Отже, в умовах достатнього зволоження безполицеві заходи обробітку, в цілому знижуючи потенційну забур’яненість ріллі, одночасно підвищують актуальну забур’яненість посівів через акумуляцію насіння бур’янів у поверхневому шарі ґрунту. Інша ситуація із забур’яненістю полів в умовах посушливого клімату. Тут насіння бур’янів, яке концентрується при безполицевому обробітку у верхньому шарі ґрунту, й утворені проростки неминуче гинуть у зв’язку з чергуванням періодичного незначного провокаційного зволоження цього шару і тривалої посухи. Виходячи з цих положень, застосування безполицевого обробітку в умовах недостатнього зволоження супроводжуються зниженням потенційної й актуальної забур’яненості полів.
Полицевий основний обробіток матиме протибур’янову спрямованість, якщо його виконувати відповідно до механізмів втрати життєздатності насінням бур’янів через його проростання або відмирання. Насіння в ґрунті проростає по всій глибині обробленого шару, особливо у перші 10–15 днів після розпушування. При цьому процес проростання схожого насіння в зазначених умовах має достатню кількість вологи. Тому оранка сприяє очищенню обробленого шару від схожого насіння бур’янів. Насіння, яке перебуває в спокої, залишається життєздатним і до весни втрачає спокій, набуваючи властивості схожості. Таким чином, проведення щорічної оранки на однакову глибину також підвищує забур’яненість полів у зв’язку з щорічною мобілізацією ґрунтових запасів насіння бур’янів до проростання. Запобігти цьому можна застосуванням різноглибинного основного обробітку ґрунту під культури сівозміни в часі. Особливо ефективною проти бур’янів виявилася система полицево-безполицевого основного обробітку гурту в сівозміні, за якою оранку проводять один раз на 4–5 років під інтенсивні просапні культури, а під інші культури, а під інші культури — безполицеві заходи обробітку — плоскорізне розпушування, чизелювання, дискування тощо. Підвищена проти бур’янова ефективність цієї системи основного обробітку ґрунту зумовлена одночасною дією двох механізмів очищення оброблюваного шару від життєздатного насіння бур’янів: відмиранням основної кількості його при загортанні в глибину на 4–5 років (природний гербі статний ефект) і провокацією до проростання його у верхньому шарі та у всій товщі розпушеного ґрунту. Кращим знаряддям для оранки у цій системі є ярусний плуг,