просапних культур, підгортання культурних рослин у рядках з присипанням сходів бур’янів тощо. Боронування проводять до й після появи сходів культурних рослин обережно і в той час, коли бур’яни найменш стійкі проти механічних впливів, а проростки культурних рослин перебувають ще глибоко у ґрунті й не пошкоджуються робочими органами борін або сходи їх зміцніли настільки, що стали стійкими проти механічних впливів цих органів. Найвразливішими до боронувань є проростки бур’янів завдовжки понад 1 см (фаза "білої ниточки") і не пізніше утворення сім’ядольних листків у двосім’ядольних їх видів або першого справжнього листка в односім’ядольних. Із появою 2–3 пар листків та формуванням вторинної кореневої системи стійкість бур’янів проти механічної дії різко зростає. Боронують площу на полях культур як вузькорядного способу сівби, так і просапних. Технічна ефективність цього заходу може сягати 70–95% знищення сходів бур’янів за умови раціонального вибору необхідних знарядь і строків його проведення. Посіви зернових колосових боронують у фазі від 3–4 листків до кущення, гороху — 3–5 листків, але до утворення вусів, кукурудзи — 2–5 листків, соняшнику — 1–3 листки, цукрових буряків — перша пара листків упоперек чи під кутом до рядків зі швидкістю 3–5 км/год, краще в другій половині дня в стані меншого тургору тканин, вибравши відповідно до умов поля потрібний тип борін. На важких ґрунтах перевагу віддають важким чи середнім боронам, а на легких — посівним.
Міжрядні культивації ґрунту. Проводять їх у посівах просапних (соняшник, кукурудза, картопля, буряки, овочеві) та зернових (просо, гречка) культур, висіяних широкорядним способом. Культиваціями з одного боку знищують сходи бур’янів у міжряддях і одночасно провокують насіння до проростання. Важливо при цьому кілька разів міжрядні культивації на полі виконувати на одну глибину, або ж зменшувати її від першої до останньої, щоб запобігти внесенню у верхній шар ґрунту нових порцій схожого насіння бур’янів із глибших його шарів. Сучасні культиватори вітчизняного та зарубіжного виробництва обладнують спеціальними пристроями для підвищення протибур’янової ефективності міжрядних культивацій: підгортачами, ротаційними батареями РБ–5,4 металевими прутковими роторами, плоскорізними лапами-бритвами, борінками КРН–4,8. Ці пристрої дають змогу знищувати бур’яни не тільки в міжрядді, але й у захисній смузі рядків культурних рослин, не пошкоджуючи останніх. Для зменшення ширини захисної смуги рядків просапних культур їх висівають з одночасним утворенням на ширині захвату сівалки двох спрямовуючих щілин-орієнтирів завглибшки 22–25 см за допомогою змонтованих на її рамі щілинорізів. На рамі культиваторів для міжрядного обробітку цих посівів закріплюють такі ж самі лапи-копіри, призначені для входження в зроблені при сівбі щілини-орієнтири і копіювання проходу культиватора відповідно до сівалки. Ця технологія дозволяє зменшити ширину захисної смуги рядків до 5–6 см і підвищити технічну ефективність міжрядних обробітків. Перелічені прогресивні технологічні новації дають можливість довести технічну ефективність міжрядних обробітків ґрунту просапних культур до 85–90% і вирощувати останні без застосування гербіцидів або з мінімальним їх використанням.
Впроваджуючи зарубіжні технології вирощування сільськогосподарських культур, необхідно враховувати особливості обробітку ґрунту. Наприклад, за голландської технології вирощування картоплі перед садінням ґрунт розпушують фрезою на глибину 12–14 см. Висаджують бульби на глибину 4–5 см у невеликі гребені заввишки 8–10 і завширшки 30–35 см, які утворюють диски-саджалки. Від садіння до збирання на площі проводять лише один механічний обробіток фрезерним культиватором до або після появи сходів культури для підтримання гребеня, засипаючи і сходи картоплі, й бур’яни шаром ґрунту завтовшки 3–5 см. Картопля швидко звільняється від шару ґрунту, а бур’яни гинуть. Гербіцид зенкор вносять перед появою сходів чи до досягнення ними висоти 5–7 см, і на цьому догляд за посівами культури завершують. На легких ґрунтах замість фрезерного культиватора можна використати дискові підгортачі на культиваторах КОН–2,8.
Система обробітку ґрунту в сівозміні об’єднує логічно послідовні й пов’язані між собою ланки основного, передпосівного та післяпосівного обробітків під усі вирощувані культури. Важливим при цьому є дотримання принципів різноглибинності обробітків ґрунту впродовж ротації сівозміни і чергування способів їх виконання в часі (табл. 4.5). Об’єктивна необхідність дотримання принципу різноглибинності обробітків зумовлена явищем так званої плужної підошви — ущільненим шаром ґрунту, який виникає на глибині обробітку за умови одноглибинного його проведення. Причиною цього вважають ущільнювальний вплив робочих органів засобів обробітку, а також осідання на ущільненому прошарку вимитих із верхнього розпушеного шару мулуватих частинок ґрунту. Об’ємна маса ґрунту в шарі плужної підошви інколи досягає 1,4–1,5 г/см3. За такої умови корені просапних культур, цукрових буряків, картоплі, кукурудзи та соняшнику погано проникають у ґрунт, чим погіршуються ріст рослин і знижується їх продуктивність.
Необхідність чергування способів обробітку ґрунту в часі зумовлена його суттєвим протибур’яновим ефектом у тому разі якщо полицевий основний обробіток проводять один раз на 4–5 років, а в проміжку між оранками ґрунт обробляють безполицевим способом.
У типових польових сівозмінах Лісостепу України основний обробіток полицевим способом доцільно виконувати на площах, відведених для вирощування інтенсивних просапних культур (цукрові буряки, соняшник, кукурудза, картопля), а під решту культур — безполицевим, дотримуючи вказаного інтервалу часу. Орієнтовна система обробітку ґрунту на рівнинних угіддях у типовій зональній сівозміні Лісостепу наведена в таблиці 4.5.