Озимі жито і ячмінь мають широкий спектр рівнозначних попередників, які забезпечують практично однакові врожаї. Це зернобобові, кукурудза на силос, гречка, картопля рання, овес, озима пшениця. Ярий ячмінь в підзоні достатнього зволоження краще розміщувати після просапних. Проте, за даними Хмельницької (1983-1991), Рівненської (1975–1981) дослідних станцій, Чарторийського дослідного поля (1974-1982), різниця в урожаї ячменю після цукрових буряків, кукурудзи на зерно і силос, картоплі, озимої пшениці, зернобобових не перевищувала 2-5,7%.

Ярі стерньові менш придатні попередники. Період повернення ярого ячменю на попереднє місце вирощування не менше двох років. У підзонах нестійкого і недостатньго зволоження ячмінь найкраще розміщувати після кукурудзи, картоплі і озимої пшениці. За даними Верхняцької, Іванівської, Драбівської станцій урожайність ячменю після цукрових буряків на 7,5–7,7 ц/га нижча в порівнянні з кращими попередниками.

Ріпак озимий менш зимостійкий, ніж озимі зернові, тому потребує ретельного районування з урахуванням погодно-кліматичних умов. До попередників ця культура також дуже вимоглива. Кращими з них є горох , конюшина, картопля рання, кукурудза на силос, озима пшениця. Ріпак озимий витримує повторні посіви без істотного зниження врожайності. Висока вимогливість ріпаку озимого до родючості ґрунтів. Кращими з них є чорноземи, темно-сірі і сірі опідзолені з високим вмістом поживних речовин.

Горох досить поширена культура в підзоні достатнього зволоження і розміщувати його можна по цукрових буряках, картоплі, кукурудзі на зерно і силос, озимій пшениці, ячменю, гречці. За даними Чернівецької (1972–1980), Тернопільської (1974–1981), Рівненської (1975–1984) і Хмельницької (1973–1981) станцій різниця в урожаї гороху після просапних і озимої пшениці не перевищувала 2,9 ц/га. Щодо ячменю за даними Тернопільської і Хмельницької станцій урожайність гороху по ньому була нижчою на 3,7 і 6,7 ц/га, ніж після цукрових буряків.

Для гороху у підзоні нестійкого зволоження найкращим попередником є цукрові буряки. Проте сталі і високі врожаї може забезпечувати ця культура при розміщенні після кукурудзи на зерно і силос, озимої пшениці, картоплі, гречки, ячменю. За даними Верхняцької та Драбівскої дослідних станцій в середньому за 13–18 років урожайність гороху становила 25,9 — 29,6 ц/га, а максимальна — 40–48 ц/га. У підзоні недостатнього зволоження горох краще розміщувати після кукурудзи на зерно і силос та озимої пшениці. Продуктивність гороху після цукрових буряків знижується на 4,5–5,0 ц/га. Знижується врожайність також при збільшенні його частки в сівозміні до 30%. За даними Веселоподолянської станції збільшення частки цукрових буряків до 20% і зернових до 60% за рахунок гороху, який замінює поле зайнятого пару, не знижує продуктивності цукрових буряків.

Сою за даними Хмельницької дослідної станції (1992–1996) краще розміщувати після озимої пшениці та кукурудзи на зерно. Цукрові буряки взагалі і особливо в посушливі роки є гіршим попередником для неї. Основна круп’яна культура гречка негативно реагує на кислі ґрунти. В сівозмінах підзони недостатнього зволоження можна розміщувати після просапних (картопля, цукрові буряки, кукурудза), озимих, зернобобових. Розміщувати посіви гречки на попередньому місці вирощування доцільно не раніше як через рік.

В підзоні нестійкого зволоження гречку вирощують після удобрених просапних, озимої пшениці, а по можливості після зернобобових і багаторічних трав, якщо вони не зайняті іншими культурами. В умовах недостатнього зволоження кращими попередниками для гречки є трави, зернобобові, удобрені картопля і кукурудза та озимі по пару. У зв’язку з значним висушуванням ґрунту цукровими буряками розміщувати гречку після них недоцільно.

Просо, як і гречка в межах підзон, вимагає аналогічних підходів щодо розміщення в сівозміні. Ця культура дуже реагує на забур’яненість посівів внаслідок повільного його розвитку на початку вегетації. Кращими попередниками є пласт багаторічних трав, картопля, цукрові буряки, озимі. Гіршими є ярі колосові. Повернення на попереднє місце вирощування не раніше, ніж через три роки.

Кукурудза в підзоні достатнього зволоження менш вибаглива до попередників, проте кращими є конюшина на насіння, цукрові буряки, картопля, озима пшениця. За даними Уладово-Люлинецької дослідної станції в середньому за 11 років урожайність кукурудзи після озимої пшениці, картоплі, цукрових буряків була на рівні 41,7–42,2 ц/га. За відповідних умов посіви її можна розміщувати на попередньому місці через рік або навіть повторно. Найгіршим попередником для кукурудзи є ячмінь внаслідок незадовільного фітосанітаного стану та поживного режиму ґрунту.

Вимогливість кукурудзи до вологи, умов живлення і чистоти полів вимагає ретельного вибору попередників в зональному розрізі. У підзоні нестійкого зволоження кукурудзу краще розміщувати після озимих, що висівалися після зайнятого пару, багаторічних трав, зернобобових і кукурудзи. Дещо гіршим попередником є цукрові буряки внаслідок напруженості водного режиму ґрунту і ярі колосові, які сприяють значній забур’яненості посівів кукурудзи. В підзоні недостатнього зволоження кукурудзу на зерно доцільно розміщувати в полях після озимої пшениці, попередником якої був чорний і зайнятий пар, або повторно після кукурудзи. Для кукурудзи на силос в умовах нестійкого зволоження рівноцінними попередниками є озима пшениця, кукурудза на зерно. Насичення сівозміни у цій підзоні до 30% цілком допустиме, навіть можливі повторні 2-3 роки посіви.

Цукрові буряки вимагають добрих попередників, які забезпечують сприятливий фітосанітарний стан та водний і поживний режим ґрунту. В основному цукрові буряки розміщують після озимих. Проте врожайність культури залежить не лише від попередника, а й передпопередника. Тому в підзоні достатнього зволоження цукрові буряки розміщують в ланках із багаторічними травами на один або два укоси, зайнятим парам (однорічні трави, кукурудза та озимі