Реферат на тему:
Про деякі завдання аграрної науки у зв’язку зі змінами клімату
Серед численних екологічних та соціально-економічних проблем людства на рубежі ХХ – ХХІ століть є і проблема глобального потепління клімату. Особливо виразно ця проблема постала з початку 70-х років минулого століття, коли сталася низка природних стихійних явищ – засухи у Сахелi та Ефіопії, зниження інтенсивності індійських мусонів протягом кількох років, повені в Бразилії та інших регіонах планети тощо і, що найголовніше, почала стрімко зростати середня глобальна температура повітря.
Масштабні, а в багатьох випадках і катастрофічні, стихійні явища в поєднанні з даними інструментальних вимірювань на протязі майже 150-річного періоду їх проведення впевнили вчених-кліматологiв, політичних діячів і світову спільноту, що клімат дійсно почав змінюватись, і що ці зміни за даними останніх досліджень відбуваються досить швидко, відчутно впливаючи на умови життя та діяльності людини.
Україна також належить до числа регіонів планети, де зміни клімату, що відбуваються, є відчутними, Навіть без проведення спеціальних спостережень стало помітно, що тривалість зимових періодів значно скоротилась, а самі зими стали менш холодними. Почастішали посухи. В ХХ столітті на території України зафіксовано 43 посушливих роки, в тому числі 7 із них в останні 15 років минулого століття. В кінці минулого століття також почастішали прояви i інших природних стихій – суховіїв, злив, обледенінь, повеней, затоплень та підтоплення тощо, які в тій чи іншій мiрі пов’язуються зі змінами клімату. Досить нагадати надзвичайне підтоплення півдня України в 1998 р., катастрофічні повені на Закарпатті в 1998 та 2001 рр., значні обледеніння в центральних та південних регіонах України в 1999 – 2001 рр. тощо.
Отже і на глобальному і на регіональному рівнях зміни клімату стали незаперечним фактом, наявність якого поставила перед людством проблему розв’язання цілої низки надзвичайно важливих і складних завдань, пов’язаних з розробкою та реалізацією стратегії свого практичного існування в умовах зміни клімату.
Ознаки змін клімату на глобальному рівні. Довга майже 5-ти мільярдна за віком спіраль еволюції Землі, як планети, на своєму шляху характеризується практично безперервними змінами та перебудовами свого внутрішнього (геологічного) та зовнішнього (атмосферного) середовища. Особливо нестабільним є клімат. Його нестабільність в загальному вимірі виражається періодичними коливаннями теплих та холодних періодів, виникненням та таненням льодовиків на окремих ділянках Землі, чергуванням періодів потепління та похолодання, Наука має незаперечні докази безперервних коливань клімату Землі за всю історію існування. Близько 3 млрд. років тому температура вод на землі сягала 70 С?, атмосфера мала високу щільність і містила багато вуглекислоти. В Європі останній льодовик зійшов 10 – 5 тисячоліть тому. Ще відносно недавно під час голоценового кліматичного оптимуму (7 – 8 тисяч років тому) температура повітря на широті Москви була на 1,5 – 2 вище сучасної, на місці Сахари розстелялась савана з гаями акацій і ріками. У післяльодовиковий період клімат був більш-менш стабільним, але на тлі останніх 2 – 3 тисячоліть доволі чітко виділяються кілька періодів теплого та холодного кліматів, зокрема періоди потепління з 500 років до н.е. до 500 років н.е., 800–1100, 1900–2000, періоди похолодання – 500–800, 1300–1850 років. Новий період похолодання, якщо на природний хід змін не вплинуть техногенні кліматичні зміни, може настати через кілька сотень або тисяч років.
Зміни клімату завжди істотно впливали на всі сфери життєдіяльності населення, особливо на сільське господарство. Під час похолодання у 5 – 8 ст. в Європі мали місце суворі зими. В Англії температура знизилась приблизно на 1?С. Сільськогосподарський рік скоротився на один місяць. Альпійські луки вкрились снігом. Взимку 557–558 року “Чорне море покрилось льодом на великих просторах”, у 763–764 році “... зима люта быть... С начала октября великий жестокий холод не только в нашей земле (Византия), но и на востоке, севере, западе, так что северная часть Понтийского (Черного) моря на 100 миль от берега превратилась в камень... море приняло вид суши. И ходили по нему как по суху из Крыма во Фракию и из Константинополя в Скутари”. У 8–11 ст., коли був теплий період, на півдні Шотландії вирощували виноград. У Гренландії “Зелена країна” виникли поселення вікінгів. Дав шлях “із варягів у греки”. На Балтійському морі не було льоду. Розквітла Київська Русь. 13–18 ст. характеризуються як “мала льодовикова епоха”. Вікінги залишили Гренландію. Потерпало сільське господарство. У Голландії почали замерзати канали, які раніше цілий рік були судноплавними. Взимку 1233–1234, 1543–1544, 1708–1709, 1788–1789, 1875–1876 років північна частина Чорного моря покривалась кригою.
На сучасному відрізку часу, коли здійснювались інструментальні спостереження і була змога точно фіксувати зміни, виявилось, що в Північній півкулі мало місце помітне потепління у період з кінця ХІХ ст. до 1940-х років, похолодання у період з 1940-х років до 1960-х, потепління э середини 1960-х років до наших днів. Загалом глобальна середня річна приземна температура на протязі останніх 100–120 років збільшилась приблизно на 0,5?С (рис. 2.2), а середній рівень світового океану підвищився на 12±5 см. При цьому середня швидкість підвищення глобальної температури склала приблизно 0,046?С/10 років, а за останні 30 років – 0,17?С/10 років, що майже в 5 разів перевищує середню швидкість зростання середньої температури за 100-річний період.
Рекордно теплим виявилось і останнє десятиліття. Середня температура повітря у 1995, 1997 і 1998 роках була найвищою за 150–200
