Реферат на тему:

Полімеразна ланцюгова реакція (копіювання ДНК)

Вступ

Уперше склад інгредієнтів, що входять у реакційну суміш для постановки полімеразної ланцюгової реакції, і основні принципи використання праймерів (коротких штучно синтезованих молекул ДНК) для одержання копій ДНК були описані Kleppe із співавт. у 1971 році. Однак тоді ще не була продемонстрована основна риса ПЛР - експонентне збільшення кількості копій фрагмента вихідної ДНК як результат реакції.[10] Це було здійснено в 1985 р. на фірмі Cetus. Наступне використання в ПЛР термостабільної ДНК-полімерази істотно розширило можливості її застосування, як у наукових цілях, так і в клініці.[1] У 1985 році Saiki із співавт. опублікували статті, у якій була описана ампліфікація геномної послідовності b-глобіна. З цього моменту кількість публікацій, у яких автори повідомляли про застосування ПЛР у своїх роботах, стало збільшуватися в геометричній прогресії. Метод став настільки популярний, що сьогодні уже важко представити роботу в області молекулярної біології без його використання. Особливо бурхливий розвиток метод полімеразної ланцюгової реакції одержав завдяки міжнародній програмі «Геном людини». Були створені сучасні лазерні технології секвенування (розшифровки нуклеотидних послідовностей ДНК). Якщо в недавнім минулому для розшифровки послідовності ДНК розміром у 250 пару нуклеотидів (п.н.) був потрібна тиждень, то сучасні лазерні секвенатори дозволяють визначати до 5000 п.н. у день. Це у свою чергу сприяє значному росту інформаційних баз даних, що містять послідовності ДНК. В даний час запропоновані всілякі модифікації ПЛР, показана можливість створення тест-систем для виявлення мікроорганізмів, виявлення крапкових мутацій, описані десятки різних застосувань методу.[10] Ми коротенько розглянемо теоретичні основи ПЛР і застосування цього методу для молекулярно-генетичного дослідження зразків тканин. Основна увага буде приділено практичним аспектам, важливим для аналізу звичайних тканинних зразків.

Полімеразна ланцюгова реакція

ПЛР - це здійснювана in vitro специфічна ампліфікація нуклеїнових кислот, ініційована синтетичними оліго-нуклеотидними праймерами; основні її етапи представлені на мал. 2. ПЛР-цикл складається з теплової денатурації ДНК, її отжога з праймером і подовження ланцюга (елонгації); зміна цих етапів відбувається в результаті простої зміни температури. Праймери при цьому орієнтуються на матриці так, що число раундів реплікації росте експоненціально, відповідно збільшується і число копій специфічної нуклеотидної послідовності.

Застосування молекулярних методів для цілей клінічної діагностики обмежується їхньою невисокою чутливістю і тривалістю аналізу. Так, для виявлення нуклеїнової кислоти-мішені методом гібридизації in situ із застосуванням радіоактивно міченого зонда необхідно, щоб мішень була присутня в препараті в декількох тисячах копій. Нерідке число аномальних послідовностей у клінічному препараті діагностично-значимо, але менше цієї величини і гібридизація може дати помилко негативний результат. На відміну від цього ПЛР дозволяє виявити унікальну нуклеотидну послідовність. Для цього в реакційну суміш додають у великому надлишку специфічні для даної послідовності олігонуклеотидні праймери («амплімери»), що утворюють з нею комплекс, і проводять реплікацію ДНК in vitro. Оскільки амплімери гібридизуються з обома ланцюгами ДНК, то і нативна послідовність, і синтезовані ПЛР-продукти можуть служити матрицями в наступних раундах реплікації, у результаті чого число копій унікальної послідовності експоненціально збільшується (мал. 2). Завдяки цьому послідовності, що є присутнім у клінічному препараті в мінімальній кількості (одна чи кілька копій) і не піддаються виявленню ніякими іншими методами, легко виявляються за допомогою ПЛР. ПЛР дозволяє знайти всього одну аномальну послідовність на 100000-1000000 нормальних кліток.

Принцип полімеразної ланцюгової реакції зображений на рис №1. Принцип комплементарності й антипаралельності ланцюгів ДНК представлений на рис №3. 

Рис №1. 

Експонентне збільшення числа копій молекули-мішені не тільки забезпечує високу чутливість методу, але і полегшує їхнє виявлення. Кожен раунд ПЛР займає від 2 до 5 хв, і звичайно для досягнення необхідної чутливості досить 25-50 раундів, тобто 2-4 год. Таким чином, весь аналіз можна провести протягом одного дня. Крім того, оскільки зміст ПЛР-продуктів досить великий, можна використовувати неізотопні методи детекції. У табл.1 приведені дані, що дозволяють порівняти метод ПЛР з іншими молекулярно-генетичними методами дослідження. Видно, що він володіє двома важливими перевагами: високою чутливістю і нетривалістю аналізу.

Рис. 2. Полімеразна ланцюгова реакція. Праймери підбирають таким чином, щоб забезпечити специфічну ампліфікацію фрагмента ДНК визначеного розміру. 

Таблиця 1. Порівняння різних методів гібридизації  |

ПЛР | Блот-гібридизація по Саузерну | Гібридизація in situ

Чутливість | 1/100000 | 1/100 | 10 мішеней

Специфічність | Висока | Висока | Висока

Тривалість аналізу | 1 доба | 1 доба | 1 доба 

Рис. № 3. Принцип комплементарності й антипаралельності ланцюгів ДНК. 

Ампліфікація РНК

Можливість використання РНК як мішень для ПЛР істотно розширює спектр застосування цього методу. Наприклад, геноми багатьох вірусів (гепатит З, вірус інфлюенци, пікорнавіруси і т.д.) представлені саме РНК. При цьому в їхніх життєвих циклах відсутня проміжна фаза перетворення в ДНК. Для детекції РНК необхідно в першу чергу перевести її у форму ДНК. Для цього використовують обернену транскриптазу, що виділяють із двох різних вірусів: avian myeloblastosis virus і Moloney murine leukemia virus. Використання цих ферментів зв'язано з деякими труднощами. Насамперед, вони термолабільні і тому можуть бути використані при температурі не вище 42° С., Тому що при такій температурі молекули РНК легко утворять вторинні структури, то ефективність реакції помітно знижується і за різними оцінками приблизно дорівнює 5%. Починаються спроби обійти цей недолік використовуючи в якості оберненої транскриптази термостабільну полімеразу, отриману з термофільного мікроорганізму Thermus Thermophilus, що виявляє транскриптазну активність у присутності Mn2+. Це єдиний відомий фермент, здатний виявляти як полімеразну, так і транскриптазну активність.

Для проведення реакції оберненої