По характері подразників, у нормальних умовах зухвалих порушення рецепторів, розрізняють наступні їхні види:

Механорецепторы, до яких відносяться рецептори шкіри, що дратуються дотиком, тиском, ударами, струсом і т.д.; вони називаються також тактильними рецепторами. Сюди відносяться і рецептори внутрішніх органів, що приходять у порушення при зміні тиску на стінки органів (барорецепторы) чи при зміні напруги мускулатури, у якій вони знаходяться.

Хеморецептор ы, що дратуються різними хімічними речовинами. Вони маються в судинах, травній трубці і, можливо, у всіх тканинах, а в нижчих хребетних, що живуть у воді, вони розсіяні також по всій поверхні шкіри. У ссавців у шкірі немає хеморецепторов, що реагують на хімічні зміни зовнішнього середовища, тому що навколишня їхнє повітряне середовище в нормі не перетерплюють істотних змін свого складу, але в них розвиті спеціалізовані экстерорецепторы — органи смаку і нюху, що дратуються хімічними агентами зовнішнього середовища.

Терморецепторы, що сприймають температурні зміни; вони розсіяні по всій поверхні покривів і, імовірно, по всій поверхні дихальної, травної, а можливо, і кровоносної системи.

Звукові і світлові рецептори, представлені органами слуху і зору.

В особливу групу треба виділити так називані болючі рецептори, порушувані роздратуваннями, у тім чи іншому ступені повреждающими покриви чи тіла внутрішні органи. Порушення цих рецепторів інтенсивним механічним, хімічним і температурним роздратуванням суб'єктивно виражається відчуттям болю.