речовина, перейшовши в клубочковом ультрафільтраті плазми в початковий відділ нефронов, на всьому іншому протязі нефронов зовсім не виходить з канальцевой сечі вкровьинесекретируетсяв канальцевую мочу з крові, то концентрація цієї речовини в сечі, ділена на його концентрацію в плазмі і помножена на кількість сечі, відокремлювана за 1 хвилину, указує кількість миллилитров клубочкового фільтрату, утвореного за 1 хвилину. Багато даних (Смит і ін.) говорить за те, що деякі (нечисленні) речовини — інулін, маннит (а в собак також креатинин) — задовольняють цій вимозі. Вони не реабсорбируются з ниркових канальцев у кров і не секретируются з крові в сечу. Ці речовини ми будемо для стислості називати фильтрометриче-скими з'єднаннями, тому що визначення їхньої концентрації в сечі й у плазмі крові дозволяє (якщо відома кількість сечі, виділюваної бруньками за 1 хвилину) вимірити величину клубочковой фільтрації.
Фильтрометрическим з'єднанням є інулін — складний вуглевод (молекулярна вага близько 5200) з дуже малим"коэ$ициентом дифузії, що зустрічається лише в рослинах; при достатнім очищенні він не отрутний, може уводитися внутрівенно, легко кількісно визначається в сечі й у плазмі. Фильтрометрическими з'єднаннями є також маннит (шестиатомний спирт) і титрицин (полімер фруктози); у собак, але не в людини, такою речовиною може служити креатинин.
Що фильтрометрические речовини дійсно не піддаються ні зворотному усмоктуванню з канальцевой сечі в кров, ні секреції з крові в канальцевую мочу, доводиться декількома незалежними друг від друга способами. Глюкоза, безсумнівно, піддається зворотному усмоктуванню, але це зворотне усмоктування цілком припиняється, якщо увести тварині визначена отрута — флоридзин. Утворення сечі флоридзином не припиняється, але в отруєного флоридзином тварини вся глюкоза, що перейшла в порожнину початкового відділу нефрона, переходить у сечу. При цьому коэфициент очищаемости глюкози, дорівнює нулю при відсутності в сечі глюкози, стає рівним коэфициенту очищаемости для інуліну, маннита і титрицина (а в собак і креатинина). Важко припускати, що ці речовини виділялися б з однаковим коэфициентом очищаемости, якби вони піддавалися реабсорбции чи секретированию клітками канальцев (процеси секреції й усмоктування різних речовин звичайно протікають з різною швидкістю).
Практично инулиновую «очищаемость» (тобто величину клубочковой фільтрації) звичайно визначають після внутрішньовенного введення інуліну.
При цьому потрібно створити в плазмі досить постійну концентрацію інуліну порядку 18—25 мг% (маннита 100—130 мг%). Визначають сечовиділення за 30 хвилин (краще збирати сечу катетером), довідаються, скільки інуліну (чи маннита) міститься в 1 мол силі, множать цю цифру на кількість сечі, відокремлюваної за 1 хвилину, і поділяють отриману величину на середню цифру змісту в плазмі інуліну на початку і кінці 30-хвилинного періоду збирання сечі. З огляду на розходження статур, що позначається, зокрема, і на величині бруньок, усі цифри очищаемости звичайно відносять до 1,73 м2 — середній цифрі, що характеризує поверхня тіла. Тому, довідавшись величину «очищаемости» по інуліні (так само як і всі інші показники, про які мова буде нижче), поділяють отриману цифру на величину поверхні тіла досліджуваного обличчя (див. номограму, мал. 170) і множать частка від цього розподілу на 1,73 (більш правильним було би перерахування на 1 м2 поверхні тіла).
Як норму приймають, що «очищаемость» по чи інуліні манниту, тобто величина клубочковой фільтрації (на поверхню тіла 1,73 м2) складає для чоловіків 130 мол у 1 хвилину (±21), а для жінок 120 мол (±16). Ця величина мало змінюється при зміні величини сечовиділення, з чого випливає, що величина сечовиділення мало залежить від величини клубочковой фільтрації. Так, в одному досвіді при зміні сечовиділення від 4,2 до 1,3 мол за 1 хвилину величина клубочковой фільтрації упала лише з 122 до 120. Концентрація інуліну в плазмі була в обох випадках 96 мг% на 100 мол, зате в сечі в першому випадку було 2762 мг% інуліну, а в другому — 8980 мг%.
У нормі клубочковая фільтрація завжди перевищує 100 мол за 1 хвилину (при розрахунку на 1,73 м2 поверхні тіла). Величина ж сечовиділення звичайно дорівнює 0,8—2 мол у 1 хвилину (лише після прийому великих кількостей рідини вона може доходити до 10 мол у 1 хвилину). Кількість реабсорбируемой води дорівнює очищаемости по інуліні (чи манниту) мінус кількість сечі, що утворилася за цей час. Визначення величини фільтрації в клубочках дозволяє, отже, зробити той важливий висновок, що в канальцах звичайно всмоктується понад 100 мол воду за хвилину. У порожнину початкового відділу нефрона з плазми профільтровується така кількість первинної сечі, що більш ніж у 100 разів перевищує кількість сечі, виділеної за те ж час бруньками. Звідси ясно, чому величина сечовиділення в нормі мало залежить від величини клубочковой фільтрації. Якщо зворотне усмоктування складає 99% величини клубочковой фільтрації, то зміна останньої від 100 до 200 мол за 1 хвилину поведе до збільшення сечовиділення лише з 1 до 2 мол за 1 хвилину. Падіння ж кількості реабсорбируемой рідини з 99 до 90% викликає при клубочковой фільтрації в 100 мол збільшення сечовиділення в 10 разів, з 1 до 10 мол за 1 хвилину. Невелика зміна відсотка реабсорбируемой у канальцах рідини (стосовно загальної величини клубочкового фільтрату) викликає дуже різка зміна діурезу. Тому величина сечовиділення визначається найбільше інтенсивністю канальцевой реабсорбции.
Кількісна оцінка величини зворотного усмоктування в канальцах
Зворотне усмоктування води дорівнює клубочковой фільтрації (вимірюваної як коэфициент очищаемости одного їх фильтрометрических речовин) мінус кількість сечі, виділюваної з бруньки за 1 хвилину. Звичайно, як вище було сказано, за 1 хвилину в