Обробіток ґрунту. Основний обробіток ґрунту при вирощуванні кукурудзи проводять з урахуванням ґрунтових різновидностей, попередників, степеня і характеру забур'яненості полів. Після ранніх попередників (зернові колосові, зернобобові) ґрунт обробляють широкозахватними лущильниками ЛДТ-10, ЛДТ-15 або боронами БД-10, БДТ-7 на глибину 6-8 см, а при забур'яненості багаторічними бур'янами — перший раз дисковими боронами на глибину 12-14 см. Після проростання бур'янів вносять добрива й проводять оранку плугами ПЛН- 3-35, ПЛН — 4-35 на 27-30 см. Після пізніх попередників (кукурудза, соняшник, цукрові буряки) дисковими боронами подрібнюють стеблові і кореневі рештки у двох напрямках, а потім орють плугами з передплужниками на 27-30 см.

Весняний обробіток ґрунту спрямований на збереження вологи, знищення бур'янів і складається з ранньовесняного боронування, 2-3 культивацій з одночасним боронуванням. Першу культивацію в ранні строки проводять на глибину загортання насіння.

Удобрення. Кукурудза засвоює значну кількість поживних речовин. На створення 1 ц зерна вона споживає 2,4-3 кг азоту, 1-1,2 — фосфору і 2,5-3 кг калію. Більше половини всіх поживних речовин із ґрунту рослини засвоюють у другій половині вегетації.

Основне удобрення сприяє підвищенню рівня живлення рослин протягом усього періоду вегетації. Залежно від родючості ґрунту рекомендується вносити 20-40 т/ га гною, в зонах недостатнього зволоження — 15-20 т/га під попередник.

Локальне удобрення. Для задоволення потреб рослин у фосфорі на початку росту і розвитку вносять гранульований суперфосфат, що особливо важливо при висіванні насіння в недостатньо прогрітий ґрунт, коли проростки кукурудзи погано засвоюють фосфор. У лісостепових і більш північних районах України рекомендується до фосфорних добрив додавати азотні й калійні -5-10 кг/га .

Підживлення. При недостатньому внесенні добрив під основний обробіток ґрунту, а також у роки з холодною весною кукурудза добре реагує на підживлення. Особливо ефективне підживлення азотними добривами (аміачна селітра, аміачна вода та ін.) в фазі 3-5 листків. Для підживлення рослин на чорноземах степової зони краще використовувати азотні й фосфорні добрива, в Лісостепу — повне мінеральне добриво — 20-30 кг/га д. р.

Сівба. Глибина загортання насіння суттєво впливає на дружність появи сходів, їхню повноту, а також ріст і розвиток кукурудзи. У степових районах оптимальна глибина загортання насіння 5-7 см, у лісостепових і поліських — 4-5 см при прогріванні ґрунту до температури 10-120 С. Кукурудзу на зерно і силос висівають пунктирним способом сівби сівалками СПЧ-6 М, СУПН -8, "Беккер". Норма висіву кукурудзи на зерно — 10-25 кг/га, на силос і зелений корм — 30-100 кг/га.

Догляд за посівами. Вирощування кукурудзи за інтенсивною технологією передбачає поєднання механічного обробітку з використанням гербіцидів. Після сівби площу коткують кільчасто-шпоровими котками 3ККШ-6 А. Для знищення кірки і пророслих бур'янів на 4-5-й день проводять досходове боронування. В початковий період росту кукурудзи, коли вона росте повільно, для боротьби з бур’янами посіви боронують і по сходах у фазі 3-6 листків, коли точка росту бур'янів найчутливіша до механічних пошкоджень. Слід своєчасно проводити 2-3 міжрядних обробітки: перший -у фазі 3-5 листків, другий — через два тижні після першого, третій — при висоті рослин 60-70 см. Глибина культивації поступово зменшується.

Проте агротехнічні заходи не завжди знищують бур’яни в посівах кукурудзи. Для боротьби з ними використовують ґрунтові (дуал, ерадикан, атразин) і післясходові гербіциди (2,4-Д, тітус, базис та ін.).

Збирання врожаю. Кукурудзу на зерно збирають при досягненні повної фізіологічної стиглості в максимально короткі строки. Починають збирання при вологості зерна не вище 40%, а з обмолотом качанів — не вище 30%. При зниженні передзбиральної вологості зерна до 20% втрати зерна підвищуються у 2-3 рази. Зерно кукурудзи збирають кукурудзозбиральними комбайнами "Херсонец — 7"; КОП — 1,4 ; "Херсонец-200"; КСКУ — 6. Кукурудзу на силос необхідно збирати у фазі молочно-воскової стиглості зерна, коли буде найвищий урожай сухої маси, вихід протеїну і жиру. Для цього використовують кормозбиральні комбайни КСС-2,6; КСК-100; КСКУ-75.

Гречка

Біологічні особливості.

Гречка — однорічна трав`яниста рослина родини гречкових. В онтогенезі проходить такі фенологічні фази: проростання насіння, сходи, гілкування, бутонізація, цвітіння, плодоутворення, достигання. Сходи з`являються через 6-10 днів після сівби, через 8-10 днів від сходів починається гілкування й майже одночасно із ним — бутонізація. Цвітіння настає через 18-28 днів після появи сходів і триває 30-35 днів і більше. Отже, на рослині одночасно є бутони, квітки, плоди, які тільки формуються, й стиглі плоди. Плід достигає через 25-30 днів після розкриття квітки і запліднення. Маса 1000 плодів ?горошків? диплоїдних сортів — 20-30г, тетраплоїдних — 30-45г, плівчастість — 16-30%, вихід крупи — 60-75%.

Вегетаційний період триває 70-90 днів. Коренева система гречки слаборозвинена, становить 7-10% маси рослини, проникає в ґрунт на 70-90 см; основна маса коренів розміщується в шарі до 30 см. Коренева система має високу засвоювальну здатність. Це пояснюється тим, що вона виділяє багато мурашиної, щавлевої, лимонної, оцтової кислот, які розчиняють важкорозчинні сполуки і сприяють засвоєнню елементів живлення з важкорозчинних сполук. Тому добре росте при рН 5-7 на всіх ґрунтах, у тому числі на осушених торфовищах, крім засолених, кислих та важких глинистих запливаючих. На 1ц зерна виносить із ґрунту 3-4,5 кг азоту, 1,3-2,6-фосфору, 3,6-7,2 калію.

Вибаглива до температурного режиму й освітлення. Насіння починає проростати при температурі 6-7°С. Сходи при температурі 7-8°С з’являються через 18-20 днів, при 12°С — через 10, при