Реферат на тему:

Особливості зростання тису ягідного на правому березі річки прут біля м. Коломия

Згідно умов атмосферної циркуляції і сонячної радіації територія Івано-Франківської області відноситься до крайньої західної смуги центральної кліматичної області Європейської території. Клімат району дослідження помірно континентальний з довгою весною, нежарким літом, теплою осінню та порівняно м'якою зимою (в передгірській частині).

В Українських Карпатах кліматичні умови характеризуються різкими коливаннями: більш суровий клімат в приводороздільній частині гір, в Передкарпатті він дещо м'якший. Середня річна температура в Передкарпатті 7-8°С. В гірських районах знижується до 3°С. Середньомісячна температура липня 21°С, в горах 10°С. Максимальна літня температура 37-38°С, в передгір'ї і в горах до 30°С. Зима в передгір'ї охоплює 2,5 місяці, в горах 4 місяці. Середньомісячна температура січня -3-7°С. Вегетаційний період триває 215 днів, морозного 150. Сніг залягає в грудні й тане на початку березня. В горах він тримається до квітня. Середньорічна кількість опадів 600-800 мм в низинних частинах і передгірях 600-700 мм, в горах до 1400 мм. Найбільша кількість дощів випадає весною і на початку літа. Середньорічний шар випаровування з досліджуваної території змінюється на півночі від 540 мм до 510 мм на півдні.

Річкова сітка в Західному регіоні досліджень добре розвинута і відноситься до басейну рік Дністра і Прута. Основними водними артеріями є ріки Дністер і Прут з їх притоками. Густина річкової сітки складає 0,2-0,4 км/км2, а в окремих басейнах річок, таких як, Луква, Рибниия, Черемош, до 1,1 - 1,25 км/км2. Ріки північно-східного схилу Карпат — Дністер і Прут та їхні притоки пересікають Карпати, маючи тут характер типово гірських рік. При виході з гір річки і їх притоки, отримують південно-східний напрямок, стають спокійнішими.

Район зростання тиса ягідного знаходиться в зоні контакту Зовнішньої та Внутрішньої зон Передкарпатського крайового прогину. В геологічній будові Зовнішньої зони приймають участь палеозойські, мезозойські і кайнозойські відклади. Внутрішня зона Передкарпатського прогину складена моласами неогену і флішевими утвореннями палеогену і крейди потужністю до 6000 м. Загальний стратиграфічний опис порід нами приведено окремо для кожної із зон.

Так, відклади мезозойської групи (Мг) для Зовнішньої зони Передкарпатського прогину, в межах району досліджень характеризуються широким розповсюдженим і представлені середньо-, верхньоюрськими і верхньокрейдовими утвореннями.

Відклади юрської системи (І) в межах досліджуваної території розвинуті на всій Зовнішній зоні прогину. Вони трансгресивно з кутовим неузгодженням залягають на породах палеозою і перекриваються крейдовими, палеогеновими і неогеновими утвореннями. Глибина залягання юрських відкладів збільшується в західному і південно-західному напрямках від 100-150 і до 700-800 м і більше. В долині ріки Дністер юрські відклади виходять під четвертинні породи. Загальна потужність відкладів та території Зовнішньої зони прогину досягає 200-250 м.

Відклади середньоюрського віку (І2) літологічно представлені різнокольоровими глинами, аргілітами, пісковиками і конгломератами з рідкими прошарками вапняків, доломітів, ангідритів і гіпсом; відмічається включення великої кількості рослинних решток.

Відклади верхньої юри (І3) представлені всіма ярусами, починаючи від коловейського і закінчуючи титонським. Порода коловейоксфордського ярусів узгоджено залягають на відкладах середнього відділу юри. Представлені, в основному, карбонатними утвореннями: доломітозованими вапняками, доломітами, ангідритами. Потужність їх в прогині до 550 м.

Породи кімеридж-титону залягають на відкладах коловей-оксфорду і пов'язані з ними поступовим переходом. Літологічно представлені вапняками пелітоморфними, органогенно-уламковими, з прошарками глин, конгломератів, гравелітів і пісковиків. Потужність відкладів до 850 м.

Крейдові відклади (К) в межах досліджуваної площі, характеризуються широкою розповсюдженістю, і відсутні тільки в Косівській западині Передкарпатського прогину. Залягають вони трансгресивно на породах юри.

Верхній відділ (К2) представлений породами сеноманського, конь'якського, сантонського, кампанського і маастріхтського ярусів. Відклади сеноманського ярусу (КгСМ), розвинуті в північній і центральній частинах Івано-Франківської області.

Вони представлені пісковиками главконітовими, зеленувато-сірими з галькою і гравієм чорного кремнію; рідше зустрічаються вапняки пісковикові і мергелі, в основі яких залягають конгломерати. Загальна потужність від перших метрів до 15-20 м. В регіональному плані відмічається поступове заглиблення сеноманських відкладів з сходу на захід від 80-100 м до 300-500 м і більше.

Відклади туронського і вищезалягаючих ярусів верхньої крейди у зв'язку з однотипними умовами залягання і розповсюдження підземних вод зазвичай об'єднуються в єдиний турон-сеноманський комплекс порід. Літологічно вони представлені мергелями, крейдою, крейдоподібними вапняками: до 500-600 м і більше в західній частині. Глибина залягання від 0 до 100 м і більше. На ділянках неглибокого залягання породи турон-сеноманського комплексу характеризуються інтенсивною тріщинуватістю. Вище за розрізом тріщинкуватість порід поступово згасає.

В межах Зовнішньої зони Передкарпатського прогину кайнозойська група (Kz) представлена неогеновою і четвертичною системами.

Відклади неогенової системи (N) широко розвинуті в Зовнішній зоні прогину. Залягають вони трансгресивно на породах палеогена, крейди, кори і палеозоя. В їх розрізі виділяються середній відділ (міоцен) в об'ємі гельветсысого ярусу; верхній відділ (міоцен) в об'ємі баденського і сарматського ярусів.

До середнього міоцену відносяться гельветський ярус (Nih). Його відклади залягають на розмитій поверхні крейдових порід в понижених ділянках. Відомі тільки окремі розріджені виходи їх, які збереглися від розмиву в тортонський час. Представлені відклади кварцовими і глинистими пісками, пісковиками і детритовими вапнякам, мергелями і бентонитоподібними глинами.

Натомість відклади Баденського ярусу (N,bd) розвинуті як в межах платформи, так і в Зовнішній зоні прогину. Починаючи з нижнього Бадена, зовнішня зона погружаешься і стає частиною передового прогину Карпат. В складі баденського ярусу виділяють богородчанську, тираську і косівську світи, Богородчанська світа (N,bg) відкрита на глибинах