Тираська світа (Nits) представлена товцею гіпсів і ангідритів, які містять прошарки глин, алевролітів, мергелів, вапняків, солей. Потужність тираської світи зазвичай - до 150-200 м. Відклади відносяться до середнього бадену.

Косівська світа (NiKS) включає в себе вербовецькі і коломийські шари. Відклади світи широко розповсюджені і в Зовнішній зоні прогину.

Утворення Сарматського ярусу (N,S) представлені підярусом, який літологічно складений глинами в різній ступені вапняковими, відмічаються тонкі прошарки пісковиків, бентонітових глин. Місцями пісковиковість глин збільшуються і глини переходять в глинисті піски. Потужність нижньо-сарматських відкладів -до 1000 м.

Відклади четвертинної системи (Q) практично покривають всю площу досліджень загальним чохлом. Представлені вони, в основному, алювіальними, водно-льодовиковими, золо-делювіальними і болотяними утвореннями різних відділів четвертичної системи нижнього, середнього, верхнього і сучасного утворів. Середня потужність четвертинних відкладів змінюється в досить широких межах — від 2-10 м, рідше більше 20 м. З всіх перерахованих вище генетичних типів найбільший практичний інтерес для дослідження представляють алювіальні відклади заплав і 1-П водозаплавних терас, які складені переважно гравійно-галечниковим матеріалом з валунами. Ці відклади розвинуті в долинах рік Дністра, Прута та їх притоків. Переважаюча потужність їх до 10-14 м. Інші генетичні типи представлені пісками, супісками, суглинками, глинами, торфом.

Внутрішня зона Передкарпатського прогину.(Бориславсько-Покутська).

В геологічній будові Внутрішньої зони беруть участь неогенові, палеогенові і крейдяні відклади потужністю до 6000 м. У зв'язку з специфікою даних досліджень характеристика флішових утворень палеогену і крейди в даній роботі розглядатися не буде.

Відклади неогенової системи на території досліджень представлені породами нижнього, середнього та верхнього міоцену.

В нижньому міоцені (N'i), під час першої Карпатської складчастоті, у внутрішній зоні прогину почалось накопичення потужних товщ моласу. Відклади нижнього міоцену (N\) названі воротищенською світою, яка розділена на три підсвіти. Нижня (1000-1500 м) представлена, в основному, сірими шлинами, соленосними брекчіями, лінзами гіпсу, заляганнями кам'яної і калійної солей. Середня (загорська) підсвіта (400-600 м) складена пісковиками і містить горизонт конгломератів. Верхня підсвіта (700 м) складена гіпсоносними і соленосними вапняковими глинами з прошарками вапняків.

Карпатський ярус середнього міоцену (N, ) представлений у Внутрішній зоні прогину породами двох світ - стебницькою і баличцькою.

Стебнщька світа пов'язана поступовим переходом з воротищенською і визначається при появленні зеленуватої і рожевої забарвленості порід. Вона представлена строкатобарвистими аргілітами з прошарками вапнякових пісковиків і алевролітів, лінзами конгломератів, туфів, гіпсів (нижня "Надвірнянська" підсвіта) і, сірокольоровими глинами, алевролітами, конгломератами, туфами (верхня "Лавчинська" підсвіта).

Баличцька світа залягає на стебницькій і пов'язана з нею поступовим переходом. Вона розділена на дві підсвіти, нижня (калузька) потужністю 200 м, які складаються із чергувань сірих, іноді зеленуватих, глин і пористих сірих пісковиків; в покрівлі залягають калійні солі. Верхня підсвіта (500-1000 м) представлена чергуваннями бурих і зеленуватих глин, аргілітів, пісковиків і гравелітів; в основі залягає пласт глобігеринового мергелю.

Баденський (тортонський) ярус представлений богородчанською, тиранською та косівською світами.

Богородчанська світа у Внутрішній зоні прогину побудована, в основному, мергелями і туфітами, які до верху переходять в товщу перешарування пісковиків, алевролітів, аргілітів, гравелітів. Потужність світи до 300 м. Відноситься до нижнього бадену.

Тераська світа (Nit,) даній зоні не має суцільного розвитку і визначається в літологічному розрізі за наявністю в пісково-глинистій товщі ангідриту, солей, соляної брекчії. Потужність світи зазвичай не перевищує 30-40 м. Відноситься до середнього бадену.

Косівська світа (NiKS) у Внутрішній зоні розвинута тільки поблизу контакту з Зовнішньою зоною. Бона, в основному, представлена пісково-глинистши відкладами. Літологічно - це щільні глини темно-сірого кольору, місцями сильно пісковикові, з прошарками піску і слабозцементованого пісковику. Частіше за все ці прошарки розвинуті у верхній частині розрізу. Треба відмітити, що загальна піскуватість Косівського розрізу виражена значно слабше, ніж у двох інших зонах, які характеризовані вище. Потужність їх сягає 300-350 м. Відноситься до верхнього бадену.

Верхній міоцен (N і). Сарматський ярус (Nis). Відклади нижньосарматського підяруса в межах Внутрішньої зони прогину збереглись від розмиву тільки на південному сході м. Калуша і північному заході села Перегінська. Представлені вони тут, так як і в Зовнішній зоні, пісковиково-глинистою товщею до 300 м.

В тектонічному відношенні Передкарпатський крайовий прогин розташований між південно-західною окраїною Східно-Європейської платформи і Карпатською складчастою областю, від якої відділений Передкарпатським глибинним розломом. В межах прогину виділяють Зовнішню і Внутрішню зони.

Зовнішня зона протягується так як весь прогин, паралельно Карпат. Ширина її в середній частині досягає 20 км, а на північному заході і південному сході збільшується до 50 км за рахунок залучення в прогин додаткових частин краю платформи. Багаточисельними розломами Зовнішня зона розчленована на тектонічні блоки, фундамент яких сходинкоподібно занурюється в південному і західному напрямках.

Внутрішня зона Передкдрпатського прогину формувалась на флішовій геосинклінальній основі. Південно-західна границя Внутрішньої зони (Передкарпатський глибинний розлом) перекрита насуненими на неї флішовими породами Карпат. Породи, які складають Внутрішню зону, утворюють складки, нерідко перекинуті і насунуті в північно-східному напрямку. За будовою Внутрішня зона поділяється на дві підзони - Самбірську і Бориславсько-Покутську.

Карпатська складчаста область представлена Скибовою зоною, яка займає північно-східний схил Карпат. Межує вона з Передкдрпатським крайовим прогином в Прикарпатському глибинному розломі, по якому флішові товщі Скибової зони насунуті на неогенові відклади прогину. Амплітуда насуву місцями перевищує 15 км. Зона складена крейдовим і палеогеновим теригенно-карбонатним флішем, зібраним