При цьому слід відмітити, що територія, яка досліджується характеризується наявністю багато чисельних глибинних тектонічних порушень, а сама територія Княждвірського заказника загальнодержавного значення знаходиться в зоні контакту двох крупних тектонічних елементів: Зовнішньої та Внутрішньої зон, і цей факт накладає свій відпечаток на геологічну будову території заказника та його сучасний неотектонічннй стан.

В геоморфологічному відношенні територія Західного регіону України розташовується в області зчленування двох крупних морфоструктур - Східно-Європейської рівнини і Карпат - Східно-Європейська рівнина, в свою чергу, поділяється на дві крупні орографічні елементи: Передкарпатську низовину і Подільську височину. На площі досліджень розвинуті дві групи морфогенетичних типів рельєфу: денудаційний (область переважного підняття і ерозії) і акумулятивний (область переважного опускання і акумуляції). Геоморфологічний вигляд розвитку обумовлений переважним розвитком одної з цих груп: в перед карпатській низовині переважають акумулятивні і акумулятивно-ерозїйні форми, в області Карпат домінують процеси денудації і формуванні ерозійно-структурного рельєфу.

Серед акумуляційних форм рельєфу виділяються такі генетичні типи: фліювіальні, льодовикові і водно-льодовикові, золові (лесоподібні) і гравітаційні. Найбільшим розповсюдженням користуються флішові форми рельєфу, утворені під дією поверхневих вод - це заплави, русла, тераси річок, які складають в районі досліджень інтенсивно розвинуту гідро сітку, яка відноситься до басейну Чорного моря. Із багаточисельних терасових рівнів найбільш значимими за територією регіону є поверхні заплавних і перших надзаплавних терас. Більш давні тераси мають вцілому, однотипну геоморфологічну характеристику, які відрізняються один від одного лише гіпсометричним положенням поверхні, утворюючи в ряді місць більш або менш чітку драбинку рівнів. Поверхні терас досить інтенсивно рОЗЧЛЄН0вані, типові шви і зовнішні уступи часто практично повністю знівельовані. Лесові (золові) форми рельєфу, складені лесовидними суглинк0ми бруньковими горизонтами, які перетинають поверхню давніх терас. Б0НИ мають м'які згладжені контури при глибині розчленування до Зо м. Складання овальних плоских височин з різнозорієнтованими плоскодсінними короткими долинами утворює специфіку рельєфу Передкарпаття.

Досконало відрізняється від попередніх форм рельєфу область Карпат яка чітко різниться від Прикарпатської алювіальної низовини. Тут переважають ерозійно-структурні форми рельєфу.

Підсумовуючи сказане слід зауважити, що в геоморфологічному районі досліджень значну роль відіграють яри та зсуви, а також розповсюджені карстові лійки (воронки) в місцях близького до поверхні залягання гіпсів.

Важливу роль у висвітленні природно-екологічного стану території досліджень відіграють гідрогеологічні умови. На загальній схемі гідрогеологічного районування район досліджень розташований на території басейну підземних вод II порядку - Передкарпатському артезіанському басейні, який відноситься до Карпатського складного басейну пластово - блочних і пластових вод 1-го порядку.

Передкарпатський артезіанський басейн простягається смугою з південного сходу на північний захід. В межах глибин, що досліджуються, на його території розповсюджені підземні води четвертинних і неогенових відкладів.

В підземних водах четвертинних відкладів за своєю характеристикою найбільший інтерес представляє водоносний горизонт, який розвинутий в алювіальних відкладах високих заплав і І—II надзаплавних терас. Водновміщуючі породи представлені валунно-галичниковим матеріалом, потужністю від 3-5 до 15-20 м. Горизонт безнапірний, з вільною поверхнею, але в ряді місць у випадку присутності в середині горизонту достатньо потужних суглинків, горизонт яких може набувати місцевого напору, величиною до 1-3 м. Нижнім водотривким горизонтом слугують глини неогену. Рівні підземних вод встановлюються на глибинах 0,5-3 м, режим рівнів яких тісно пов'язаний з режимом поверхневого стоку. Живиться горизонт за рахунок інфільтрації атмосферних опадів, який розвантажується в річкову систему. Горизонт воднозбагачений: Дебіт просверлених свердловин досягає 50-60 л/с. Коефіцієнт фільтрації змінюється від 10 до 500 м/добу, іноді і більше. Хімічний склад переважно гідрокарбонатний кальцієвий з загальною мінералізацією 0,3 - 0,62 г/дм3. Горизонт практично не захищений від поверхневого забруднення.

Підземні води неогенових відкладів розвинуті спорадично і приурочені до прошарків і лінз пісків і пісковиків, які залягають в товщі глин. Прісні води простежуються до глибини 50-100 м, на більшій глибині можуть бути вже солонуваті. Рівні підземних вод встановлюються на глибинах до 3-5 м. Живлення підземних вод відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів. Розвантаження підземних вод відбувається в річкову мережу на ділянках виходу пісковикових порід неогену під алювіальними відкладами. Водомісткість горизонту переважно низька. Дебіти свердловин змінюються від 0,1-0,3 л/с до 3-5 л/с, рідше більше. Водопровідність порід рідко перевищує 33-50 м3/добу.

Хімічний склад води верхньої частини розрізу гідрокарбонатний кальцевий до 0,9-1 г/дм3. На глибинах понад 50-100 м склад вод змінюється на хлоридно-натрієвий, а загальна мінералізація збільшується до 4-5 г/дм3 і більше.