Кульбаба лікарська (Taraxacum officinale). Росте на галявинах, у садах. Цвіте з весни. Збирають корені кульбаби рано навесні, але краще-пізно восени, коли вони містять більше діючих речовин, в тому числі цукрів, інуліну. Використовують корені як засіб при хворобах печінки, як легкопроносний та сечогінний, кровоочисний, відхаркувальний засіб. Також приймають при атеросклерозі, ревматизмі, подагрі, авітаміноз ах, геморої, при алергічних захворюваннях та цукровому діабеті.

Материйка звичайна (Origanum vulgare). Росте на лісових галявинах. Рослина у формі пів куща, з прямостоячими м'яковолосистими стеблами, супротивними листками, видовжено-яйцевидними. Вся рослина часто має пурпуровий відтінок, особливо у тих екземплярів, що ростуть на сонячних галявинах. Квітки дрібні лілово-рожеві. Цвіте в червні-вересні. Для виготовлення ліків використовують всю наземну частину.

У народному лікуванні застосовують при хворобах шлунка та кишечнику, горла, при простуді, а також при різних жіночих хворобах, особливо маткових. Зовнішньо з напару материнки роблять компреси на нариви, чиряки та різні опухлі. В офіційній медицині рекомендується при безсонні, гастритах з пониженою кислотністю шлунка та безкислотністю, при запорах. Крім того, як відхаркувальне - при бронхітах і бронхоекстазах, запалення легень, бронхіальній астмі, коклюші. Вагітним не можна лікуватися материнкою, бо вона діє абортивно.

Любка дволиста (Piatanthera bifolia). Росте в лісах на галявинах. Це рослина, яка утворює щороку кореневі бульби з паростком, причому торішні бульби, звичайно відмирають. Листки довгасті або округлі. Квітки зібрані в пухкий колос-волоть. Цвіте в травні-липні. З лікувальною метою використовують бульби. Застосовують бульби при поносах, і товстих кишок при і сечового міхура, при туберкульозі. Любка звичайна діє обволікаючи, запобігає подразненню запалених тканин. Внутрішньо призначають при гастритах з підвищеною кислотністю шлункового соку, при виразках шлунку, виразці 12-палої кишки, ентеритах, дизентерії.

Первоцвіт весняний (Primula veris). Росте на лісових галявинах, у розрідженому лісі, на схилах. Рослина з розеткою прикореневих листків овальної або яйцевидно-овальної форми, поступово звужених у крилатий черешок, сильно зморшкуватих, по краях хвилястих зарубчасто-зубчастих. Із середини розетки виростає одне або кілька безлистих квітконосних стебел з квітками на верхівці. Квітки жовті, з трубчастим віночком із невеликим відгином, з 5 оранжевими плямами в зіві. Кореневище дуже коротке. Цвіте з квітня до червня. Збирають рослину з квітками під час її цвітіння.

Первоцвіт весняний приймають як відхаркувальний засіб, при сильній простуді, грипі, а також при кашлі, бронхіті, нежиті і взагалі при всіх видах простудних хвороб, пов'язаних із захворюваннями горла і печінки, при хронічних запорах, при мігрені, як сечогінний засіб. Рекомендується при безсонні, як легке сечогінне, потогінне і поліпшуюче обмін речовин у хворому організмі. Квіти дають при серцевих захворюваннях (тахікардії), як болезаспокійливе при паралічних проявах, при головокружінні, при чиряках, наривах.

Протипоказання: у великих дозах при частому катарі шлунка і кишок, кровотечах у стравоході та органах травлення, ранніх післяопераційних станах.

Пижмо звичайне (Tanacetum vulgare). Росте на берегах Черемошу. Рослина з сильним камфорним запахом. Листки чергові, пірчасто-розсічені з довгасто-ланцетними пірчасто надрізаними пилчастими ділянками. Нижні листки черешкові, Верхні сидячі. Кошики квітів зібрані в щитовидне суцвіття. Квітки жовті. Кореневище коротке галузисте. Цвіте у червні-вересні. З лікувальною метою використовують квіткові кошики без квітконіжок.

Настій суцвіть приймають в народі при нетравленні і при болях в шлунку, при поносах, як жарознижуючий, потогінний. Також використовують для вигнання глистів. Слід пам'ятати, що пижмо отруйна рослина, однак треба знати, що приймання його всередину в підвищених дозах може викликати понос, блювання, запаморочення, подразнення слизистої травного тракту і, за деякими даними, - матки, нирок; спазми, появу крові у сечі, навіть певну втрату свідомості. Разом з тим це цінна рослина, якою треба вміти користуватися і звичайно під керівництвом знаючого лікаря. Колись водним настоєм пижма боролись зі вошивістю та робили обмивання шкіри при пораженнях коростою (кліщевою).

Підбіл звичайний (Tussilago farfara). Росте на берегах річки, зустрічається у лісі, там де ростуть хвойні дерева. Рослина з повзучим підземним галузистим кореневищем. Листки округло-серцевидні, щільні, формою нагадують нижню поверхню кінського копита, зі споду білоповстисті, зверху гладкі. Листочки квітучого стебла лускуваті, прямостоячі, загострені, часто буруваті. Суцвіття до і після цвітіння пониклі. Для виготовлення ліків використовують квітки і листки. У народному лікуванні застосовуються листки, рідше квіти при різних видах грудних - легеневих хвороб як відхаркувальний засіб, легке потогінне при запаленні слизової оболонки, при катарах шлунка і кишок, при ниркових захворюваннях, катарі сечового міхура. Сік із свіжих листків приймають при нежиті, туберкульозі легенів, золотусі, прикладають до гнійних ран, виразок, наривів, при піодерміті.

Пізньоцвіт осінній (Colchicum autumnale). Росте у передгір’ї. з лікувальною метою використовують насіння та бульбоцибулини.

Радіола рожева (золотий корінь). Росте у високогір'ї Гринявських гір, у гірських ущелинах. Лікувальні властивості має корінь.

Череда трироздільна (Bidens tripartita). Росте на березі річки. Рослина з прямим сильно галузистим стеблом. Листки з рідкими волосками, звужені у короткий крилатий черешок, здебільшого трироздільні з пилчастими частками з яких середня більша. Кошики буро-жовті, прямостоячі) квітки жовті трубчасті. Цвіте з липня до вересня. З лікувальною метою застосовують усю рослину.

В народній медицині широко застосовується при шкірних хворобах, при рахіті, золотусі, артритах, подагрі, крім того, як легкий потогінний та сечогінний засіб. Також череду трироздільну приймають при всіх формах алергії, діатезі, при всяких висипках (особливо у дітей) як всередину, так і для ванн, примочок, а також при виразках на тілі, при екземі, проти вугрів, при себореї, при псоріазі, для зниження артеріального тиску.

Скополія карніолійська (Scopolia carniolica). Росте у