Великий хімік Д.І.Менделєєв (1884) на основі сільськогосподарських дослідів зробив висновок: "Якщо ґрунт прикрити листям, соломою чи чим-небудь відтіняючим і дати йому можливість полежати спокійно деякий час, то він і без всякої оранки досягне спілості". З геніальною прозорливістю видатний учений побачив непотрібність обертання скиби і передбачив мульчування ґрунту для досягнення такого ж ефекту при оранці.

Другий російський учений, один із засновників ґрунтознавства як науки П.А.Костичєв (1886) у ті ж роки писав: "Якщо ми станемо орати землю, тобто перевертати і перемішувати її, то вона від цього тільки скоріше висохне, а в сухій землі життя іде на багато слабше, тому частим обробітком ми будемо робити на шкоду собі". І дальше: "При внесенні гною треба, щоб рослинні рештки і гній не перекривались великим шаром землі. Їх треба перекрити таким шаром ґрунту, щоб до них вільно доходило повітря. В той же час цей шар не повинен бути дуже мілким, щоб рослинні рештки і гній не пересихали".

Обидва вчені не вважали обертання скиби обов’язковим заходом підвищення родючості ґрунтів і допускали можливість мілкого розпушування без плуга. Ці думки реалізував І.Є. Овсінський (1899), який дав перше обґрунтування безплужного обробітку ґрунту. Він розробив струнку систему поверхневого обробітку ґрунту і смугово-рядкової сівби, яку назвав "Новою системою землеробства".

У теоретичному обґрунтуванні своєї системи І.Є.Овсінський виходив із посилання, що будь-який ґрунт у природному стані пронизаний коренями рослин, ходами дощових черв’яків та іншим, у результаті чого він є проникним для повітря на значну глибину і має достатню водопроникність. Він стверджував, що оранка з обертанням скиби знищує в ґрунті мережу каналів, які утворюють гниючі корені й ходи дощових черв’яків і перетворює його в однорідну порошкоподібну масу.

Зовсім інше спостерігається при поверхневому обробітку на глибину до 5 см, який рекомендував І.Є.Овсінський. У такому разі знищуються бур’яни й утворюється розпушений мульчуючий шар ґрунту, під яким добре зберігається волога. Корені ж культурних рослин люблять більш ущільнений ґрунтовий шар під мульчею і добре в ньому розвиваються, забезпечуючи високі врожаї. Вчений доводив, що при мілкому обробітку в ґрунті не тільки добре зберігається волога, але й він збагачується конденсаційною вологою за рахунок пари, яка проникає з атмосферного повітря.

Система обробітку ґрунту за І.Є. Овсінським не складна, але потребує дотримання деяких вимог, особливо своєчасного виконання всіх робіт. Агротехнічні положення цього видатного вченого не втратили свого значення до нинішнього часу. Він інтуїтивно встановив їх і перевірив на практиці, не вдаючись у теоретичні обґрунтування. Так, глибину обробітку на 5 см він і не намагався якось пояснити. Тепер ми її обґрунтуємо тим, що на цю глибину в посушливий період охолоджується ґрунт до точки роси, яка і випадає на твердому посівному ложі, але не за рахунок вологи повітря атмосфери, як писав І.Є.Овсінський. У період посухи відносна вологість повітря падає нижче 30% і роса з того повітря випасти не може. Але з глибини 2–3 м по порах аерації за температурним градієнтом (від теплого до холодного) надходить пароподібна волога й конденсується на твердому ложі, не глибшому 5 см. При 6–7 см конденсації не буде, тому що ґрунт має дуже низьку теплопровідність і не встигає охолодитися до точки роси.

Відкрите нами положення про "конденсаційну" вологу має дуже велике значення, особливо у регіонах, де сіють озимі культури. Озимі, висіяні в сухий ґрунт, оброблений не глибше 5 см, без дощу, за рахунок конденсаційної вологи, сходять, кущаться і йдуть у зиму, забезпечуючи врожай наступного року. В посушливих регіонах конденсаційна волога може становити до 30% вологообороту.

Через 43 роки подібні до І.Є. Овсінського думки були висловлені американським ученим фермером Е. Фолкнером у книзі "Безумие пахаря" (1942), яка була перекладена й видана основними мовами світу (російською вона вийшла з друку в 1959 р.) і яка мала істотний вплив на долю землеробства різних країн. У ній цей вчений, як і І.Є. Овсінський, писав про шкідливість обробітку ґрунту з обертанням скиби та доцільність безплужного обробітку.

У радянські часи ідея обробітку ґрунту без обертання скиби науково розроблялася Т.С. Мальцевим (1954), науковими школами О.І. Бараєва (1975) і М.К. Шикули (1998). Але ці розробки велися в опозиції до офіційної науки, яка гальмувала їх, використовуючи для цього силу влади. Ніщо не змінилося й за часів незалежності.

Позиція офіційної науки з питань обробітку ґрунту призвела до того, що захід, який швидко перейшов на новітні технології з мінімалізацією обробітку ґрунту і мульчування його поверхні рослинними рештками, витрачає на одиницю вирощеного врожаю в 2–4 рази менше коштів, ніж за технологіями, які ґрунтуються на застосуванні оранки і вважаються у нас традиційними. Тобто позиція офіційної агронауки спричинила технологічне і технічне відставання України від західних держав і відповідальна за затяжну депресію в сільськогосподарському виробництві. Високозатратність традиційних технологій зумовила високу собівартість вирощеної продукції та її неспроможність конкурувати на світовому ринку з дешевою продукцією західних країн.

Нами розроблені й удосконалені ґрунтозахисні технології вирощування культур для всіх зон і підзон України. Не визнані офіційною наукою, вони одержали визнання