Нам хотілося висловити свої думки про ґрунтозахисний обробіток як складову грунтозахисних технологій, етапи його трансформації від оранки до "нульового" обробітку. Панування оранки протягом тривалого часу призвело до агрофізичної та біологічної деградації чорноземних ґрунтів. Вони значною мірою втратили зернисту і дрібногрудочкувату структуру, частину гумусу, ущільнилися, збіднилися на мікробіоту, тобто стали такими, як казали у давнину: "виорані".

У період Полтавського експерименту ми застосовували різноглибинний безплужний обробіток ґрунту, коли під просапні культури проводили глибокий плоскорізний обробіток на 25–30 см, а під зернові — мілкий безплужний обробіток (на 10–12 см) культиваторами-плоскорізами, важкими культиваторами або важкими дисковими боронами. Але в численних стаціонарних дослідах ми порівнювали вплив глибини безплужного обробітку на властивості ґрунту і врожайність культур. У середині 90-х років ми показали й обґрунтували мінімальний безплужний обробіток на глибину 4–5 см під усі культури сівозміни, в тому числі під цукрові буряки, кукурудзу, соняшник та інші просапні культури. Цей обробіток дав змогу підвищити врожайність культур у два рази порівняно з традиційним полицевим обробітком і різко знизити витрати на вирощування культур. Такий шлях пройшло ПП "Агроекологія" Шишацького району Полтавської області.

В АТЗТ "Агро-Союз" від полицевого обробітку до мінімального на 4–5 см ми перейшли відразу, без перехідного періоду, і нам було дуже важко звільнити поля від стрижнекореневих багаторічників — осоту рожевого, берізки польової, молочаю та ін. Після цього ми теоретично обґрунтували 3-річний перехідний період, при якому:

за допомогою пошарового обробітку важкими культиваторами або культиваторами-плоскорізами поле звільняється від коренепаросткових багаторічників, а також від пирію;

напівпаровим обробітком у вільний від основної культури час посівний шар ґрунту звільняється від потенційного запасу насіння однорічних бур’янів;

органічними добривами, в тому числі соломою, стеблами грубостеблих культур, огудинням, гичкою та іншими післяжнивними рештками ми відновлюємо у ґрунті зниклі асоціації мікробів, які забезпечують оптимальний поживний режим ґрунту;

висівом багаторічних бобових трав (еспарцет, люцерна, буркун), а також сидеральних культур (ріпак, олійна редька, біла гірчиця, суріпиця) і мінімальним обробітком на 4–5 см після них ми забезпечуємо вертикальну орієнтацію пор аерації ґрунту, що поліпшує водний режим, запобігає інтенсивному стоку і на порядок підвищує несучу спроможність ґрунтів;

чистим паруванням (не менше 18, а краще 30 днів) ми перериваємо трофічний зв’язок у ґрунті шкідників і хвороб, що значною мірою зменшить їх шкодочинність;

за три роки розрівнюються роз’ємні борозни та звальні гребені, які були зроблені попередньою оранкою, і поля стануть рівні, як грядки, що дає змогу проводити систематичний обробіток ґрунту на глибину 4–5 см.

Для систематичного обробітку ґрунту на глибину 4–5 см необхідно мати відповідний культиватор, наприклад "Вакулу", який виготовляє Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин і обладнання (Полтавська обл.). Ширина захвата у культиватора — 8 м, глибина обробітку ґрунту — 5–15 см, він агрегатується з трактом Т–150. Ним можна проводити такі технологічні операції: післяжнивне розпушування на глибину 4–5 см, напівпаровий обробіток ґрунту — на 4–5 см і передпосівну культивацію — на 4–5 см. У цьому полягає його універсальність.

Готується до випуску культиватор із захватом 12 м до трактора Т–150. Він працюватиме тільки на глибину 4–5 см. Планується розробка культиватора із захватом 18 м до трактора класу 5 т і на ту ж саму глибину обробітку ґрунту 4–5 см. Після перехідного періоду господарства можуть відмовитися від застосування пестицидів (за виключення передпосівної обробки насіння), регулюючи численність бур’янів, шкідників і хвороб агротехнічними, профілактичними та біологічними методами. Основні вимоги до обробітку ґрунту в цей час — не дати дозріти насінню бур’янів і не створити проблему боротьби з ними на наступний рік.

Обробіток ґрунту на 4–5 см — не панацея. У господарстві він переходитиме в мінімально-нульовий обробіток і далі — в нульовий. У дослідах ми в даний час обґрунтовуємо поєднання мінімального на 4–5 см і нульового (сівба без обробітку) способів обробітку ґрунту. Це поєднання включає мінімальний обробіток після попередників, які збирають рано (ранні зернові, парозаймаючі культури та ін.). Після попередників, які збирають пізно (соя, сорго, соняшник та ін.), після збирання врожаю і подрібнення рослинних решток сіють озимі культури сівалками прямого висіву.

У перехідний період (крім пошарового обробітку для боротьби з коренепаростковими багаторічними бур’янами) загальний принцип такий: під озимі культури глибина обробітку ґрунту повинна бути 4–5, під ярі — 10–12 см. Після 3-річного перехідного періоду обробляти ґрунт як під озимі, так і під ярі культури слід на глибину 4–5 см. Це дає змогу економити пальне, мінеральні добрива, пестициди, робочий час, витрати металу на 1 м захвату ґрунтообробних машин, підвищувати врожайність культур у 1,5–2 рази, знижувати собівартість вирощеної продукції порівняно з традиційною технологією, яка базується на оранці.

Відтворення родючості ґрунтів. Виникнення життя на Землі було зумовлено двома основними глобальними процесами, які нині й у майбутньому підтримуватимуть розвиток біосфери. До них належать фотосинтез і азотфіксація у всіх її проявах. Регулюванню цих процесів переважно й підпорядковані агротехнології.

Як відомо, використання ґрунтів в агроценозах передбачає заміну багатовидової природної рослинності на одноманітну культурну та вивезення одержаної продукції з поля. Відчужена продукція у вигляді врожаю зменшує надходження біофільних елементів й енергії до екосистеми, частково розмикається Малий біологічний кругообіг речовин і енергії. Зміна різноманітного характеру природних ценозів на одноманітний призводить до виснаження флори та фауни й як наслідок — органічної речовини ґрунту.

Відбувається диспропорція між кількістю синтезованої рослинної маси і біомаси,