Солома є також джерелом вуглецю. При її розкладі в ґрунт надходить значна кількість вуглекислого газу (до 25% від загальної маси соломи). Зв’язуючись із водою, він утворює вуглекислоту, яка переводить деякі складові соломи в розчин, у тому числі необхідні рослинам поживні елементи. Одночасно солома поліпшує кореневе та повітряне живлення рослин.

Вносити солому необхідно згідно з розробленими ґрунтозахисними технологіями вирощування культур. При їх недотриманні можливі ускладнення. Якщо не внести азоткомпенсацію, післяжнивні рештки перешкоджають контакту гербіцидів із ґрунтом, частково (на 30–60%) перехоплюють їх й інактивують. Для боротьби з бур’янами раціональнішим є післясходове внесення гербіцидів. Нерівномірний розподіл соломи по поверхні ґрунту призводить до погіршення якості посівів, фітосанітарних умов тощо. При цьому слід адаптувати ґрунтозахисні технології, що базуються на мінімальному обробітку ґрунту з використанням нетоварної частки врожаю, до конкретних грунтово-кліматичних умов.

Наші дослідження показали, що таке органічне добриво є повноцінним і нічим не поступається гною, а подекуди й переважає його. При спалюванні соломи втрачається енергетика ґрунтотворного процесу, а отже, знижується родючість ґрунту, що позначається і на врожайності сільськогосподарських культур. На нашу думку, спалювання соломи повинне каратися законом, якщо самі господарі землі не розуміють шкідливої дії цього заходу.

Поряд з органічними добривами необхідно вносити й мінеральні. Але потреба в них при мінімальному обробітку зменшується приблизно в два рази. Це викликано відкритим нами прискоренням Малого біологічного кругообігу речовин і енергії.

Захист сільськогосподарських культур. При ґрунтозахисних технологіях вирощування сільськогосподарських культур оптимізуються механізми самоуправління комплексів шкідливих організмів агробіоценозів. Системи захисту сільськогосподарських культур від шкідників, хвороб і бур’янів включають організаційно-господарські заходи, зокрема чітке дотримання регіональних сівозмін, а також сучасних агротехнічних прийомів напівпарового та основного безплужного обробітків ґрунту. Важливим є вирощування сортів і гібридів, стійких проти шкідливих організмів. Обов’язково потрібно протруювати насіння захисно-стимулюючими речовинами і впроваджувати нові засоби захисту рослин на еколого- й економічно обґрунтованій основі.

Планувати і здійснювати заходи щодо захисту посівів від шкідників, хвороб і бур’янів доцільно на основі довгострокового та короткострокового прогнозів. В усіх регіонах України пріоритетним є застосування біологічного методу захисту рослин. У перехідний період передбачається використовувати пестициди в нормах приблизно 1,7 кг/га діючої речовини на 1 га ріллі. У подальшому пестицидне навантаження на 1 га ріллі значно зменшуватиметься.

Учені всього світу наполегливо працюють над розробкою більш безпечних засобів захисту рослин, але використання хімічних на найближчий час залишається одним із головних у захисті рослин від шкідливих організмів. Тому в таких умовах важливим завданням спеціалістів аграрного профілю є опрацювання можливих прийомів, спрямованих на запобігання негативній післядії препаратів, які застосовують у сільському господарстві, та її послаблення. Необхідно дотримувати регламентів їх використання, категорично забороняється застосовувати препарати, не дозволені відповідними державними установами. Таким чином, запобігання забрудненню навколишнього середовища хімічними засобами — одна з важливих проблем сучасного інтенсивного землеробства.

Для охорони навколишнього середовища та харчових продуктів від забруднення хімічними засобами потрібно здійснити такі заходи, як:

удосконалення асортименту пестицидів, які застосовують, одержання оптимальних з екологічного погляду речовин, менш токсичних, ефективніших і часто більш селективних;

посилення екологічних вимог до пестицидів створенням ефективних законодавчих актів, що запобігають використанню препаратів із несприятливими санітарно-токсикологічними та екологічними властивостями;

розробка інтегрованого методу захисту рослин, який передбачає зменшення обсягу застосування хімічних засобів (при збереженні ключового значення хімічного методу) за рахунок збільшення масштабів використання інших прийомів і вдосконалення прогнозу та контроль за поширенням шкідливих організмів;

підбір безпечного асортименту препаратів відповідно до конкретних умов місця й часу та дотримання науково обґрунтованих технологій застосування пестицидів.

При можливості необхідно обмежувати площі, оброблювані хімічними засобами, з урахуванням економічних порогів чисельності шкідників, поширення бур'янів і прогнозу розвитку хвороб, для чого обов'язково треба попередньо обстежувати й визначати поля, де є реальна загроза втрати врожаю. Проти шкідників доцільно, насамперед, проводити обробки крайових смуг полів, не чекаючи, поки вся площа буде ними заселена. Гербіциди також бажано вносити локально. Визначаючи норму витрати препарату, потрібно вибрати найнижчу з рекомендованих, яка в конкретних умовах може забезпечити достатню біологічну ефективність. Слід уникати багаторазових обробок поля одним і тим самим препаратом, оскільки це призводить до нагромадження його діючої речовини в ґрунті та рослинах. Щоб не допустити використання забруднених харчових продуктів, необхідно дотримувати строків очікування. При плануванні агротехнічних робіт у сівозміні потрібно враховувати також вміст пестицидів в орному шарі ґрунту. В разі надмірних залишків хімічних речовин у ґрунті можна вирощувати тільки технічні та зернові культури. Так, у практиці широко використовують крайові обробки і метод токсикації сходів.

Для боротьби з попелицями на посівах озимої пшениці та інших зернових і зернобобових культур ефективними є крайові, або смугові обробки афіцидами та препаратами широкого спектра дії. Відомо, що попелиці спочатку заселяють краї полів і поступово поширюються на решту площі. При чисельності у середньому 20–25 особин на одну рослину доцільно проводити крайові обробки. Співвідношення між кількістю ентомофагів і попелиць у цей період становить, звичайно, 1:100–200 і більше. На злаках зареєстровано понад 50 видів хижаків і паразитів попелиць. Експериментально доведено, що оптимальним співвідношенням чисельності (при якому ентомофаги знищують основну масу шкідника протягом 2–3 днів) є 1:50. При крайових обробках зазначеними препаратами, незважаючи на те що близько половини ентомофагів гине, кількість їх за обробленою смугою майже подвоюється і співвідношення стосовно попелиць стає оптимальним.

Аналогічні результати одержано при