Науковий реферат

з біології на тему:

Дослідження видового складу лускокрилих на території Івано-Франківської області

Зміст

З усіх комах метелики користуються найбільшою популярністю. Навряд чи знайдеться на світі людина, що не захоплювалася б ними так само, як захоплюються красивими квітами. Недарма в древньому Римі вірили в те, що метелики - це квіти, що відірвалися від землі.

В усіх куточках світу є аматори, що колекціонують метеликів з не меншою пристрасністю, чим інші колекціонери збирають твори мистецтва. Краса метелика в її крилах, у їхніх різноманітних розцвіченнях. У той же час крила - найважливіша систематична ознака ряду: вони покриті лусочками, від структури і розташування яких залежить примхливість фарбування. Тому метеликів і називають лускокрилими. Лусочки являють собою змінені волоски. У цьому легко переконатися, якщо уважно розглянути лускатий покрив метелика Аполлона (Parnassіus apollo). По краю крила знаходяться дуже вузькі лусочки, майже волоски, ближче до середини вони розширені, але кінці їхній гострі, і, нарешті, ще ближче до основи крила сидять широкі лусочки у вигляді сплюсненого, порожнього усередині мішечка, прикріпленого до крила за допомогою тонкої короткої стеблинки. Лусочки розташовуються на крилі правильними рядами поперек крила: кінці лусочок звернені до бічного краю крила, а їхні основи прикриті черепицеподібно кінцями попереднього ряду. Фарбування лусочки залежить від пігментних зерен, що знаходяться в ній; зовнішня поверхня її ребриста. Крім таких пігментних лусочок, у багатьох видів, особливо тропічних, крила яких відрізняються переливчастим металевим фарбуванням, є лусочки іншого типу - оптичні. У таких лусочках відсутній пігмент, а характерне металеве фарбування виникає завдяки розкладанню білого сонячного променя на окремі кольорові промені спектра при проходженні його через оптичні лусочки. Це розкладання променів досягається переломленням їх у скульптурі лусочок, що обумовлюють зміну кольору при зміні напрямку, по якому падають промені. Особливий інтерес представляють пахучі лусочки, або андроконії, що зустрічаються переважно в самців деяких видів метеликів. Це змінені лусочки або волоски, зв'язані з особливими залозками, що виділяють пахучий секрет. Андроконії розташовуються на різних частинах тіла - на ногах, крилах, на черевці. Розповсюджуваний ними запах служить принадою для самки, забезпечуючи, таким чином, зближення статей; часто він буває приємним, що нагадує в ряді випадків аромат ванілі, резеди, суниці і т.д. , але іноді він може бути і неприємним, наприклад, запаху цвілі. Варто підкреслити, що для кожного виду метеликів характерні і форма, і оптичні і хімічні властивості лусочок, що знаходяться на крилах. У рідких випадках лусочки на крилах відсутні, і тоді крила здаються прозорими. Звичайно в лускокрилих розвинуті всі чотири крила; однак у самок деяких видів крила можуть недорозвиватися або бути зовсім відсутніми. Передні крила завжди більших розмірів, чим задні. У багатьох видів обидві пари крил зчіплюються однa з одною за допомогою особливої зачіпки, або "вуздечки", що представляє собою хітинову щетинку або пучок волосків, одним кінцем прикріплених на верхній стороні переднього краю заднього крила, а іншим кінцем входячих у кишеньоподібний придаток на нижній стороні переднього крила. Можуть бути й інші форми механізмів, що з'єднують переднє і заднє крило. Не менш характерною ознакою, чим структура крил і покриваючих їх лусочок, є ротові органи метеликів. У переважній більшості випадків вони представлені м'яким хоботком, здатним згортатися і розгортатися на зразок годинної пружини. Основу цього ротового апарата складають сильно подовжені внутрішні лопаті нижніх щелеп, що і утворюють стулки хоботка. Верхні щелепи відсутні або представлені невеликими горбками; сильної редукції піддалася і нижня губа, хоча її щупики розвиті добре і складаються з 3 члеників. Хоботок метелика дуже еластичний і рухливий; він прекрасно пристосований до харчування рідкою їжею, якою у більшості випадків служить нектар квітів. Довжина хоботка того або іншого виду звичайно відповідає глибині розташування нектару в тих квітках, що відвідують метелики. Так, на Мадагаскарі росте одна цікава орхідея (Angraecum sesquіpedale) із глибиною віночка 25-30 див. Вона запилюється довгохоботным бражником (Macrosіla morganі), що має хоботок довжиною близько 35см. У деяких випадках джерелом рідкої їжі чешуекрылых можуть служити сік дерев, що витікає, рідкі екскременти попелиць і інших цукристих речовин. У деяких метеликів, що не харчуються, хоботок може бути недорозвинений або зовсім відсутній (тонкопряди, деякі моли й ін.).

Перелітаючи з квітки на квітку, метелика можуть переносити на собі пилок і тим самим сприяють перехресному запиленню рослин. Досить своєрідні взаємини виробилися в південноамериканської юкковой молі (Pronuba juccasella), що відноситься до родини Prodoxіdae, і юкою (Jucca fіlamentosa). Гусениці моли харчуються зав'язями квіток, що розвиваються після запліднення, юки, що нездатна самозапилюватися. Перенос пилка робить самка молі; за допомогою щупалець вона збирає з тичинок юки вологий пилок і перелітає на іншу квітку. Тут вона відкладає усередину маточки яйце і потім на рильце цієї маточки поміщає пыльцевой грудочку. Таким чином, зав'язування насіння юки цілком залежить від самки молі; у той же час частина насіння, що розвивається, знищується гусеницями цього запильника. Юки цвітуть не щороку ; цікаво, що і метелики можуть вилітати не щорічно, тому що їхні лялечки здатні до тривалого перебування в стані спокою, що іноді продовжується протягом декількох років. Збір нектару виробляється різними видами лускокрилих у різний час доби. Одні з них літають удень, інші в присмерку або навіть уночі. Денний спосіб життя характерний насамперед для так званих денних або