Гусениця шовковичного шовкопряда відома під назвою шовковичного хробака. Вона велика, довжиною до 8 см, м'ясиста, білуватого кольору, з рогоподібним придатком на кінці черевця. Плазує порівняно повільно. При лялечкуванні гусениця виділяє одну цільну нитку, довжиною до 1000 м, яку вона обмотує навколо себе у виді шовковистого кокона. Основні центри шовківництва знаходяться в Середній Азії й у Закавказзя. Їхнє місце розташуння визначається поширенням кормової рослини, яким є шовковичне дерево (шовковиця). Просуванню шовківництва далі на північ заважає відсутність холодостійких сортів шовковиці. У виробництві яйця шовковичного шовкопряда зберігають при низькій температурі, а навесні їх оживляють в особливих апаратах, де підтримується температура порядку 25°С. Шовковичних хробаків розводять у спеціальних приміщеннях - червоводнях, куди ставляться "кормові етажерки". На них розкладаються листки шовковиці для годівлі гусениць; у міру потреби листки замінюються свіжими. Розвиток гусениці протікає 40- 80 днів, за цей час проходить чотири линьки. На час лялечкування на етажерки ставлять пучки лозин, на які гусениці і переповзають. Готові кокони збирають, заварюють гарячою парою, а потім на особливих машинах розмотують. Один кілограм сирих коконів може дати понад 90 м шовку-сирцю. У результаті селекції створено багато порід шовковичного шовкопряда, що відрізняються продуктивністю, якістю шовкової нитки і кольором коконів. Фарбування кокона може бути білое, рожеве, зеленувате і блакитнувате. Застосування новітніх методів радіаційної селекції дало можливість штучним шляхом підвищувати вихід шовку. Було встановлено, що в коконах гусениць, з яких розвиваються самці, завжди утримується більше шовку. Б. Л. Aстaуров показав, що при визначеній дозі рентгенівського опромінення яєць шовковичного шовкопряда можна убити ядро яйця, не порушивши життєздатність плазми. Такі яйця нормально запліднюються сперміями, причому гусениці, що розвиваються з них, надалі перетворюються в самців. Це дає можливість підвищити вихід шовку на 30 %. Крім шовковичного шовкопряда, у шовківництві використовуються й інші види метеликів, наприклад китайське дубове павичеве око (Antheraea pernyі), що уже більше 250 років розводиться в Китаї. Одержуваний з його коконів шовк йде на виготовлення чесучі. У Радянському Союзі робота з акліматизації цього метелика велася з 1924 року. Сприятливі умови для його культурування є в поліських районах України і Білорусії, де в заплавах рік розташовуються природні масиви низькорослих дубових зарослей. Китайське дубове павичеве око - великий метелик (розмах крил 12-15 см); самки більш великих розмірів, червонясто-палевого фарбування, самці сірувато-палеві зі слабким оливковим відтінком. Уздовж зовнішнього краю крил проходить світла смуга; на кожному крилі знаходиться велике вічко з прозорим віконечком. Дубове павичеве око зазвичай має два покоління в рік. Зимують лялечки другого покоління. Після спарювання, що відбувається вночі, самки відкладають яйця (грену); середня кількість яєць, що відкладаються -160-170, у літнього покоління воно доходить до 250. Через 15 днів з яєць з'являються маленькі чорні гусениці, що уже після першого линяння змінюють своє фарбування на зелене з жовтуватим або блакитнуватим відтінком. Гусениці розвиваються на листках дуба; можуть харчуватися також листками верби, берези, граба і ліщини. Протягом 35-40 днів вони здійснюють чотири линьки і, досягши в довжину 9 см, починають завивати кокони. Завивка кокона продовжується від трьох до п'яти діб; після цього гусениця стає нерухомої, а потім линяє і перетворюється в лялечку, розвиток якої триває 25- 29 днів. Лялечки першого покоління утворюються в середині червня; зимуючі лялечки другого покоління - у середині вересня
Дуже велике господарське значення лускокрилих як шкідників сільського і лісового господарства.
