Реферат на тему:
Вирощування телиць для відтворення молочних стад
Вирощування теличок у профілакторний період. У світовій практиці існує значна кількість систем вирощування ремонтних телиць, в основу яких покладено використання знань біологічних закономірностей росту молодняку в поєднанні з конкретними умовами годівлі і економічною доцільністю.
У країнах з розвиненим молочним скотарством (США, Канада) з успіхом застосовують вирощування телиць на обмежених даванках незбираного молока (120-150 кг), що характеризується дещо зниженими приростами живої маси у перші три місяці життя тварин та високими після 3-місячного віку. Ця система базується на використанні у молочний період для росту і розвитку телят високоякісних, із вмістом 18-20% сирого протеїну, передстартерних та стартерних спеціальних комбікормів.
В Україні ремонтних телиць вирощують на досить великих (400-500 кг незбираного та 200-700 і більше збираного) даванках молока, що забезпечує досить високі (700-750 г) середньодобові прирости живої маси до 6-місячного віку. Проте згодом такі телята, не підготовлені до споживання лише рослинних кормів, різко знижують енергію росту (200-300 г) аж до часу становлення рубцевого травлення (8-10 міс.). Все це, в кінцевому результаті, не призводить до вирощування високопродуктивних корів.
Одержання високопродуктивних тварин зумовлено не лише генотипом і вирощуванням у період після народження. Цей процес розпочинається раніше — з ембріонального розвитку та підготовленості до відтворення батьківських форм. Тобто про одержання повноцінного ремонтного молодняку необхідно починати турбуватися ще з часу годівлі та утримання корів, особливо у сухостійний період. Але це — період найінтенсивнішого розвитку і диференціацій, коли формуються всі основні органи, тип обміну речовин і породні особливості молодняку. Позитивно впливати на майбутнє потомство в цей період можна підвищенням повноцінності раціонів.
Годівля й утримання сухостійних корів і нетелей є однією з найважливіших стартових умов у вирощуванні ремонтних телиць. Основні завдання сухостійного періоду, враховуючи сучасний рівень знань біології великої рогатої худоби, полягають у поповненні запасів тіла корови, витрачених у попередню лактацію, забезпеченні інтенсивного росту плоду, регенерації клітин і тканин вим’я і в результаті — одержання високоякісного молозива, яке забезпечить високу резистентність і здоров’я новонароджених телят.
В останні 2,5-3 місяці маса плоду збільшується орієнтовно на 25-30 кг. У зв’язку з цим інтенсивність обміну речовин у матері підвищується на 20-40%, посилюються білковий, вуглеводневий і мінеральний обміни, зростає значення забезпечення раціонів каротином і вітаміном D. Їх необхідно вводити в раціони з розрахунку відповідно 30-60 мг і 1,0-1,5 тис. МО на кожні 100 кг живої маси матері. Середньодобові прирости корів і нетелей у цей період повинні становити 800-1000 г.
Підвищення інтенсивності обміну у тварин в останні місяці тільності зумовлює збільшення потреби у кисні й вітамінах. Тому найкращим заходом підготовки сухостійних корів і нетелей до отелення і наступної лактації є безприв’язне вигульне утримання взимку, та пасовищне — влітку. Моціон на свіжому повітрі не лише забезпечить потребу в кисні, а й буде запобігати застійним явищам, створювати можливості для утворення вітаміну D в організмі.
Отелення найдоцільніше проводити у родильному відділенні, обладнаному спеціальними денниками з розмірами 3х3,5 м та висотою стінок 1,4-1,5 м. Денник повинен бути забезпечений водою, годівницею та достатньою кількістю сухої солом’яної підстилки. Тварину у денник переводять за 6-12 год. до отелення.
Необхідно пам’ятати, що роди відбуваються активніше при відносно слабкому освітленні денника, оскільки сильне світло знижує активність міометрію і фаза відкривання шийки матки затримується на кілька годин. Роди тривають 4-10 год. і більше, а тому допомогу тварині повинен надавати спеціаліст ветеринарної медицини лише у випадках крайньої необхідності: сильне виснаження корови, неправильне положення плода та ін. Втручання при нормальних родах, як правило, призводять до післяродових ускладнень. Новонародженому теляті чистою серветкою або рушником очищають від слизу рот і ніздрі та обробляють пуповину розчином йоду .
Новонароджене теля, яке утримують з матір’ю, саме визначає міру споживання молозива. Одноразова кількість його, очевидно, невелика, оскільки теля ссе корову протягом першої доби 5-6 разів і висисає до 8 кг. При ручному випоюванні, особливо при першій годівлі, важливо дати теляті достатню кількість молозива і в той же час не перегодувати його. Враховуючи, що місткість сичуга теляти становить близько 2,0 л, перший раз великим і здоровим телятам випоюють до 2,0 л, а слабким — 0,75-1,0 л або близько 10-12% від їх живої маси. Дехто вважає, що кількість молозива, яке випиває теля вперше і в послідуючі рази, слід обмежувати, мотивуючи це можливою перегодівлею, яка викликає розлад травлення у телят.
Скотарською практикою доведено, що в молозиві, одержаному від високопродуктивних повновікових корів, міститься більше імунних тіл. Ось чому залишки такого молозива бажано заморожувати, зберігати і випоювати телятам, що народилися від нетелей. Якщо з якихось причин материнського молозива немає або воно неякісне, його з успіхом можна заміняти молозивом від іншої здорової новотільної корови або виготовити штучно.
Умови годівлі й утримання найбільшою мірою зумовлюють ріст, розвиток, фізіологічний стан і здоров’я тварини. Тому особливо високі вимоги до них ставляться на ранніх стадіях вирощування, яким є профілакторний період. Поряд з годівлею тварин на сучасних фермах з їх насиченістю умовно патогенною та патогенною мікрофлорою важливим завданням є збереження здоров’я телят шляхом їх раціонального утримання.
У нашій країні отримані результати неоднозначні. В основному ефективність такого вирощування характеризується зниженням захворювань від 77 до 32%, при цьому витрати кормів на 1 кг приросту зростають на 33%, в основному за
