Реферат на тему:
Технології вирощування конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції. Біологічні особливості озимих зернових культур.
Біокліматичний потенціал України в цілому і зони Лісостепу зокрема дає можливість вирощувати основні види сільськогосподарських культур. Впровадження розроблених на принципах адаптивного рослинництва технологій вирощування сучасних сортів є суттєвим засобом збільшення виробництва продукції рослинництва. Ефективність усіх факторів інтенсифікації технологій вирощування сільськогосподарських культур повинна підвищуватися на основі дедалі зростаючого рівня агротехніки. Сучасні сорти озимих культур характеризуються високим біологічним потенціалом продуктивності, проте реалізація його у виробничих умовах досить низька. Сорти з високою потенційною продуктивністю більшою мірою "сканують" нерівномірний розподіл абіотичних і біотичних факторів середовища, тому завдання щодо одержання стабільних урожаїв нині набуває все більшої актуальності. Це потребує перегляду всієї концепції рослинництва та розробки стратегії адаптивної інтенсифікації рослинництва, яка ґрунтується на використанні адаптивного потенціалу всіх біологічних компонентів агроекосистеми.
Одним із найважливіших завдань агропромислового комплексу України в сучасних соціально-економічних умовах є значне збільшення і стабілізація виробництва продовольчого та кормового зерна, передусім, зерна провідних зернових культур. Причини низької ефективності зернової галузі впродовж останніх років, крім суто економічних факторів, полягають у недосконалості структури виробництва зерна, використання товарних ресурсів і споживання останнього, великих його втратах у процесі виробництва, досить високій собівартості та низькій якості.
Нині в Україні виникає потреба у переорієнтації розвитку зернового господарства, в тому числі вдосконалення структури посівних площ зернових культур із метою збільшення частки фуражних культур, яка у валовому зборі становить близько 45% замість необхідних 65-70%, як у розвинутих країнах світу. Доцільним є розширення посівних площ під зернобобовими культурами, що мають важливе значення, не тільки у виробництві високобілкової рослинницької продукції але й в агротехніці: добрий попередник під усі культури, позитивний вплив на родючість ґрунту та ін. Нераціональність структури посівних площ полягає також і в тому, що відповідно до "закону толерантності" лімітуючим фактором розвитку організму може бути як нестача, так і надлишок факторів. Стосовно різних екологічних факторів у кожного виду й сорту рослин існують так звані межі витривалості, чи пристосувальні градієнти. Вирощування озимих культур в регіонах із підвищеним погодним ризиком зумовлює значні втрати у сільськогосподарському виробництві. В Україні загибель озимини на площі понад 20% фіксується приблизно у трьох роках із десяти. Щорічно в країні протягом 1996-1999 років гинуло 7,2-13% посівів озимої пшениці, що становить 0,5-0,8 млн. га і 70-90% у структурі загиблих посівів озимих зернових культур. Значні площі загиблих посівів потребують пересіву у весняний період, на що необхідні додаткові фінансові та енергетичні витрати (табл. 5.1)
5.1. Структура площ загиблих озимих культур в Україні у зимовий період
Сучасні сорти сільськогосподарських культур як вітчизняної, так і закордонної селекції є конкурентоспроможними і можуть бути використані для впровадження у виробництво з урахуванням екологічних принципів їх розміщення.
Озимі зернові культури. Біологічні особливості
Озима пшениця.
Проростання насіння, фаза сходів і частково кущення відбуваються восени (І-ІІ етапи органогенезу), останні фенофази й етапи органогенезу — весною та влітку наступного року. Тривалість вегетації восени — 40-50 днів, весною і влітку — 90-110 днів. Маса 1000 зерен — 35-50г.
За сприятливих умов сходи з`являються за 7-9 днів після сівби. Через 13-15 днів, коли на рослині утворяться 3-4 листки і на глибині 2-3 см сформується вузол кущення, настає фаза кущення. До зими рослина повинна сформувати 2-4 пагони. Для цього потрібно 40-50 днів осінньої вегетації. Коренева система на цей час заглиблюється на 50-70 см. В осінній період рослини повинні пройти період загартування.
Озимі зернові культури для того щоб перейти в генеративну фазу розвитку потребують верналізації (яровизації), тобто забезпечення потреби в холоді на ранніх етапах розвитку (включно і насіння). Умови якої для різних видів неоднакові (табл. 5.2). Є озимі форми у пшениці, тритікале і ячменю, в яких потреба у верналізації настільки слабовиражена (0-10 діб), що їх можна вирощувати і як ярі.
5.2. Умови верналізації (яровизації) для різних озимих зернових культур
З настанням весною середньодобових температур 4-5°С пшениця відновлює вегетацію й продовжує кущитись ще 25-30 днів. Після цього починається вихід у трубку (стеблування). Воно триває 25-30 днів і змінюється
фазою колосіння, а ще через 4-5 днів настає цвітіння й припиняється ріст стебла. Пшениця — самозапильна культура, тому запилення може відбуватися і в полеглих посівах, але кількість зерен у колосі, маса 1000 зерен зменшується та урожайність знижується на 20-40% і більше. Після запліднення формується зернівка, яка через 12-17 днів досягає кінцевої довжини і вступає у фазу ранньої молочної, а потім молочної, тістоподібної, воскової та повної стиглості. Фаза молочної стиглості триває 7-14, воскової 7-9 днів. У середині воскової стиглості при вологості зерна 33-35% припиняється надходження пластичних речовин у зернівки і можна починати роздільне збирання.
Пшениця — холодостійка культура. Її насіння починає проростати при температурі 1-2°С. Для одержання дружних сходів під час сівби повинна бути температура 14-16°С. Якщо ж вона 25°С і вища, то формуються слабкі проростки з тонкими корінцями, які дуже уражуються хворобами. Добре загартовані рослини витримують узимку зниження температури в зоні вузла кущення до мінус 17-18°С, а високо морозостійких сортів — до мінус 19-20°С. Загартуванню сприяють сонячна погода у передзимовий період протягом 12-14 днів і посилене фосфорно-калійне живлення. Найвища морозостійкість рослин — на початку зими. До весни вона поступово знижується. Значно знижується морозостійкість при періодичному відтаванні та замерзанні ґрунту. Дуже шкідливі перепади температури