Розсадник еліти. В ньому висівають рядами почергово насіння стерильної форми і аналогу -закріплювача. При цьому для розпізнавання до насіння аналогу-закріплювача підмішують насіння маячної культури. Для запобігання засмічення стерильної форми урожай зерна з рослин закріплювача після проведення польової апробації збирають на початку фази воскової стиглості й видаляють з поля.

Елітні рослини закріплювача стерильності розмножують на окремій ізольованій ділянці. Розмножують насіння стерильної форми еліти до першої репродукції в селекційно-дослідних закладах. Контроль відновлювальної здатності сортів — відновлювачів фертильності проводять один раз у 3-4 роки.

В період цвітіння на ділянці розмноження еліти сорту — відновлювача відбирають 400-500 типових рослин. Кожна з них самозапилюється і одночасно частина пилку використовується в схрещуваннях зі стерильними рослинами материнської форми того гібриду, в якому сорт — відновлювач використовують в ролі батьківського. Після збирання врожаю від самозапилення і схрещування відбирають типові, добре розвинені гібридні качани, насіння з яких висівають парами в розсаднику добору. Тут родину сорту оцінюють за типовістю та чоловічою фертильністю.

Залишки насіння зразків самозапилених качанів, які одержали позитивну оцінку в розсаднику добору, наступного року породинно висівають в насіннєвому розсаднику для розмноження. Нетипові та стерильні рослини в межах кожної родини, а при необхідності й родини повністю вибраковують. Після збирання і бракування за ознаками качана врожай об’єднують в одну партію і документують як супереліту. В послідуючі 2-3 роки насіння супереліти перевіряють шляхом масового добору на посівах еліти.

6. Насінництво синтетиків (гібридних популяцій)

Синтетики у кукурудзи створюють в селекційних закладах цілеспрямованим вільним перезапиленням або схрещуванням між групами спеціально підібраних вихідних форм. За якістю вихідні форми компонентів можуть бути подвійні, прості міжлінійні або ж сортолінійні гібриди, а також самозапилені лінії. На відміну від сортів, які репродукуються шляхом розмноження насінням попередньої репродукції, гібридні популяції відтворюються повторно (у міру потреби) із компонентів, використаних при качанному доборі вихідних батьківських форм. При такому підборі компоненти послідуючої репродукції суттєво не відрізняються за врожайними та іншими властивостями від першої, що дозволяє у виробничих посівах використовувати їх на насіннєві цілі протягом чотирьох репродукцій.

Вихідні компоненти для створення еліти гібридної популяції можна підбирати різними способами: 1) вільним перезапиленням групи компонентів у необхідному кількісному співвідношенні з послідуючим випробуванням потомства; 2) поступовим схрещуванням декількох ліній чи гібридів.

Для створення гібридів схрещуванням батьківських форм, при використанні синтетиків, при розмноженні самозапильних ліній, а також при вирощуванні насіння вищих репродукцій повинна обов’язково дотримуватись просторова ізоляція (табл. 7.5.).

7.5. Норми просторової ізоляції на насінницьких ділянках кукурудзи

7. Особливості насінництва на стерильній основі

Гібридне насіння першого покоління (F1) вирощують в насінницьких господарствах на ділянках гібридизації, де обов’язковою умовою є посів батьківських форм з певним співвідношенням материнської та батьківської форм (4:2; 6:2; 8:4; 10:2; 12:4 тощо) для повного їх перехресного перезапилення.

Важливою умовою, яка враховується при розмноженні батьківських форм гібридів, є визначення типу стерильності материнських форм. Вітчизняні материнські форми володіють молдавським та парагвайським. Відношення материнської форми до цих типів позначається початковими буквами типу стерильності: М (молдавський) та С (парагвайський).

Гібридне насіння кукурудзи першого покоління на стерильній основі вирощують за схемою відновлення або ж змішування. Використання в схрещуваннях тієї чи іншої батьківської форми залежить від її біологічних особливостей. Якщо вона відновлює фертильність в першому поколінні у 35-50% гібридних рослин, то такий гібрид вирощують за схемою І. Особливістю насінництва гібридів за схемою ІІ (змішування) є неспроможність батьківської форми відновлювати фертильність. Зерно на материнських рослинах не утворюється через відсутність життєздатного пилку. Тому на ділянках гібридизації крім батьківської висівають стерильну та фертильну материнські форми. При збиранні насіння цих материнських форм змішують.

8. Методи покращення батьківських форм гібридів

Для більш повного використання ефекту гетерозису необхідно постійно піклуватися про поліпшення батьківських форм. Для цього застосовують наступні методи:

Сестринські схрещування. Модифіковані гібриди переважають над гібридами від оригінальних ліній врожаєм зерна, підвищується врожай самих материнських форм, зберігається комбінаційна здатність.

Бекросні (насичуючі) схрещування з успіхом застосовують при створенні стерильних аналогів — закріплювачів стерильності та відновлювачів фертильності ((А х В) х В); ((С х Д) х Д) тощо.

Контроль за цвітінням та запиленням. Контроль за станом рослин на ділянках розмноження батьківських форм і гібридизації, за своєчасним і високоякісним проведенням агротехнічних і насінницьких заходів здійснює агроном — насіннєвод. Окремі важливі умови отримання високоякісного насіння (співпадання строків цвітіння качанів на материнських і волотей на батьківських рослинах, розтягнутий період утворення пилку тощо) повинні передбачатись і здійснюватись під час сівби кукурудзи.

На 40-50 день після сходів проводять оцінку рослин на типовість для розмножуваної лінії гібриду. Слаборозвинені й хворі, і, навпаки, не в міру високорослі рослини, що володіють гетерозисом внаслідок гібридного походження, повинні ще до викидання волоті бути вибракуваними.

При створенні гібридів на стерильній основі у рослин материнської форми перевіряють відсутність пилку у волотях. В разі виявлення у 3-4-х рослин волотей з нормально розвиненим пилком, тобто здатних самозапалитись насіннєвод повинен видаляти волоті вручну з материнських рослин. На ділянках, де виробництво