Реферат на тему:

Пізні ярі зернові й круп’яні культури

Просо

Кукурудза

Гречка

1. Просо

Біологічні особливості. Просо в онтогенезі проходить 12 етапів органогенезу і такі фенологічні фази: проростання насіння, сходи через 7-9 днів після сівби, кущення через 15-20 днів після сходів, стеблування через 10-15 днів після початку кущення , викидання волоті через 10-15 днів від початку трубкування, цвітіння через 3-5 днів, формування зернівок і дозрівання. Цвітіння в межах волоті продовжується 13-18 днів, а в межах поля — 30-40 днів. Така ж тривалість достигання зерна в межах волоті й поля. Вегетаційний період скоростиглих сортів — 60-80 днів, пізньостиглих — 100-120. На час достигання солома сира і частково зелена.

У проса добре розвинена коренева система, яка має слабку засвоювальну здатність. Продуктивна кущистість рослин — 2-5, маса 1000 зернівок — 5-9г, плівчастість — 20-30%, вихід пшона — 65-85%.

Просо — теплолюбна, жаростійка рослина. Біологічний мінімум проростання насіння — 8-10°С, для появи сходів — 10-11°С. Сходи при температурі мінус 3-5°С гинуть. Мінімальна температура для цвітіння — 15-17°С, оптимальна — 20-24°С, рослина посухостійка. Температури 30-40°С витримує краще, ніж хлібні колосові й овес. Транспіраційний коефіцієнт — 140-290. Оптимальна вологість ґрунту 60-80% НВ. Критичний період до вологи настає за 20 днів до викидання волоті і триває до кінця цвітіння. Дефіцит вологи в цей час спричиняє стерильність колосків. Рослина світлолюбна. Недостатнє освітлення, посилене низькими температурами у період формування генеративних органів(трубкування, викидання волоті), призводить до стерильності колосків.

Дуже вимогливе до ґрунтів. Найбільш придатні для нього чисті від бур’янів структурні ґрунти з високим вмістом легкорозчинних поживних речовин: чорноземні, каштанові, сірі лісові ґрунти легкого і середнього механічного складу з рН 5,5-7,5. Для формування 1ц зерна забирає з ґрунту 2,9-3,3 кг азоту, 1-1,5 кг фосфору, 2-3 кг калію.

Технологія вирощування.

Місце у сівозміні. Просо вимогливе до попередників, оскільки від сходів до кущення росте повільно і пригнічується бур’янами. В цей період низька активність кореневої системи, тому під посіви проса потрібно відводити родючі, чисті від бур’янів поля. Кращі попередники — зернові бобові, удобрені картопля, цукрові буряки, багаторічні трави, баштанні культури, а в зонах, де немає кукурудзяного стеблового метелика, — і кукурудза. Погані для нього попередники — просо, сорго, соняшник, ярий ячмінь, суданська трава.

Обробіток ґрунту повинен бути спрямований на очищення поля від бур’янів. Для цього після культур, які збирають рано, застосовують напівпаровий або поліпшений зяблевий обробіток, а після пізніх культур — звичайний зяблевий обробіток. Після збирання ранніх культур відразу лущать стерню на глибину 6-8 см дисковими лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15, ЛДГ-20, після проростання бур’янів орють на глибину 20-22 см. Далі при потребі поле слід боронувати та культивувати у міру появи сходів бур’янів. При багаторічному типі забур`янення після збирання попередника поле лущать дисковими лущильниками на глибину 6-8 см, після проростання бур`янів, через 12-14 днів — лемішними лущильниками на глибину 12-14 см, а потім, коли проростуть бур`яни, проводять зяблеву оранку на глибину 20-22 см.

Добрі результати дає пошаровий плоскорізний обробіток ґрунту: на полях забур`янених багаторічними коренепаростковими бур`янами, після збирання попередника поле розпушують плоскорізом на глибину 10-12 см. Після проростання бур`янів поле другий раз розпушують плоскорізом на глибину 14-16 см, третій — у жовтні на глибину 23-25 см. Поля після просапних картопля, буряки обробляють за допомогою дискових знарядь і культиваторами з одночасним боронуванням.

Весняний обробіток починають із ранньовесняного боронування і шлейфування. Потім проводять 2-3 культивації, останню з яких — на глибину загортання насіння. На пухких ґрунтах, щоб уникнути надмірно глибокого загортання насіння, перед сівбою поле коткують.

Удобрення. Просо добре реагує на органічні і мінеральні добрива. Але органічні добрива доцільно вносити під попередник, щоб уникнути додаткового забур`янення. Норми мінеральних добрив розраховують балансовим методом або користуються рекомендованими і поправочними коефіцієнтами на забезпечення ґрунту елементами живлення. Середніми нормами мінеральних добрив є N40-60Р40-70К40-70. Усю кількість фосфорно-калійних добрив краще вносити восени під основний обробіток ґрунту, а азотні — під культивацію весною, за винятком N10Р10К10, які вносять під час сівби в рядки.

Сівба. Для вирощування беруть сорти, які відповідають цілі вирощування і рекомендовані для ґрунтово-кліматичної зони: зернові сорти — Веселоподіляське 16 СЛП, Веселоподолянське 632 С, Лілове ЛП, Харківське 86 Л; цінні сорти — Веселоподолянське 176 П, Київське 87 Л, Миронівське 51 СЛП, Миронівське 94 ЛП, Сонячне Л, Старт С, Сяйво СЛП, Харківське 31 СЛ, Харківське 57 СЛП. Насіння повинне бути не нижче категорії РН-1-3, добре очищеним і відсортованим, з лабораторною схожістю не нижче 92% і чистотою не нижче 98%. Не пізніше як за 3-5 днів а краще за 1-2 місяці до сівби насіння протруюють проти сажки, кореневих гнилей, пліснявіння за методом інкрустування бенлатом 2 кг/т,вітаваксом 2 кг/т, фенорамом 2 кг/т, фундазолом 2 кг/т або іншими протруйником.

Сіяти просо потрібно тоді, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до температури 10-12°С і зникне загроза заморозків: у Степу — середина квітня, Лісостепу — перша декаді травня, на Поліссі — середина травня. На засмічених бур`янами полях та у регіонах недостатнього вологозабезпечення висівають широкорядним 45 см або стрічковим способом 45+15; за доброго вологозабезпечення на чистих полях — звичайним або вузькорядним способом сівалками СЗ-3,6; СЗ-5,4; СЗТ-3,6; СЗЛ-3,6; СЗП-3,6; СЗС-2, широкорядні посіви — сівалками буряковими ССТ-12А з пристроєм СТЯ-23.000. Глибина сівби за доброго вологозабезпечення на легких ґрунтах —