Польова схожість насіння у проса нижча, ніж в інших культур, і часто не перевищує 70-75%. Тому практикують порівняно великі норми висіву насіння: при звичайному рядковому способі сівби у Степу — 3-3,5 млн. 20-22 кг/га, Лісостепу — 3,5-4,5 24-30 кг/га, на Поліссі — 4,5-5 млн. схожих насінин на 1 га 30-34 кг/га. При широкорядній сівбі норми висіву зменшують на 0,5-0,7 млн/га.

Догляд за посівами. Слідом за сівбою поле коткують котками ЗККШ-6. Для знищення бур`янів у стадії білої ниточки за 2-5 днів до появи сходів посіви боронують легкими або середніми боронами ЗПБ-0,6А, БЗСС-1,0 упоперек сівби при швидкості 5-6 км/год. Пізніше, у фазі кущення, при значній забур’яненості можна використовувати гербіциди: агрітокс 0,7-1,5 л/га, базагран2-4 л/га, базагран новий 2-4 л/га, 2М-4Х 0,5-1,1 л/га або ін.

На широкорядних посівах перший міжрядний обробіток проводять у фазі 3-4 листків культиваторами УСМК-5,4, обладнаними плоскорізними лапами-бритвами, на глибину 4-5 см; друге — в фазі кущення тим же агрегатом із стрілчастими та долотоподібними лапами на глибину 5-6 см ( при потребі з одночасним підживленням азотними добривами). Якщо є необхідність, третє розпушування міжрядь виконують на таку ж глибину в середині фази стеблування.

Під час вегетації на просі можуть проявлятись такі хвороби як бактеріоз, пирикуляріоз, гельмінтоспоріоз, склероспороз. Найбільш шкодочинні шкідники — просяний комарик, який від яйця до дорослої стадії розвивається у квітках проса, хлібна смугаста блоха, стебловий кукурудзяний метелик, дротяники, підгризаючі совки. Обробку фунгіцидами та інсектицидами слід проводити лише при прогнозуванні інтенсивності їхнього розвитку вище економічної межі шкодочинності.

Збирання. На час збирання проса солома сира або й зелена. Тому збирати його треба роздільним способом, коли у більшості волотей достигне 80% зернівок. Скошене у валки просо обмолочують, коли вологість зерна знизиться до 15-16% і достатньо підсохне солома. Обмолочувати треба проводити добре відрегульованими комбайнами і не допускати шеретування зерна.

2. Кукурудза

Біологічні особливості.

Кукурудза — однорічна однодомна роздільностатева перехреснозапильна рослина. Життєвий цикл її складається з двох основних періодів: вегетативного, коли відбувається формування коренів, стебел, листків, і генеративного, коли утворюються суцвіття, квітки, насіння.

У вегетативно-генеративному циклі кукурудзи виділяють 12 етапів органогенезу, яким відповідають вісім фенологічних фаз: проростання, сходи, активне укорінення, формування надземних вегетативних органів, викидання волоті, цвітіння волоті й качана, формування, налив і дозрівання зерна воскової й повної стиглості. Волоть у своєму розвитку проходить дев’ять етапів органогенезу, початок — 12.

Ця культура теплолюбна. Зерно її починає проростати при температурі 8-9°С. При її середньодобових значеннях 12-13°С сходи з'являються на 20-22-й день, а при підвищенні її до 18-19 °С — на 8-9-й день. Квітки дозрівають не однаково: чоловічі — на 2-3 дні раніше від жіночих. Суха і жарка погода збільшує розрив у цвітінні. Сходи кукурудзи переносять невеликі заморозки (до мінус 2-3°С). Пошкоджені заморозками листки жовтіють і частково відмирають, але точка росту залишається непошкодженою. При зниженні температури в кінці вегетації до мінус 2 0 С рослини гинуть. Більш чутлива до низьких температур зубоподібна група, кремениста форма менше пошкоджується заморозками.

Кукурудза — посухостійка рослина. На проростання насіння вона потребує води 37- 40 % їхньої маси. Транспіраційний коефіцієнт становить 220-300, що свідчить про економне споживання вологи. Культура світлолюбна, короткого дня. За тривалості дня більше 12-14 годин вегетаційний період її продовжується, погано переносить затінення — в загущених посівах розвиток рослин затримується і качани не утворюються.

Середньоранні й середньостиглі гібриди кукурудзи за вегетацію споживають 2500-4500 мз/га води, включаючи вологу, яка випарувалась з ґрунту. Найбільше ця культура споживає води в період за 10 днів до викидання волоті й до середини фази цвітіння. Вона дуже чутлива до вологи і в період наливу зерна, погано переносить перезволожені ґрунти. Оптимальна вологість його в період вегетації повинна становити не нижче 75-80 % НВ.

Кукурудза потребує родючих ґрунтів, хоча на утворення одиниці сухої речовини споживає таку кількість основних елементів живлення, як і пшениця, жито, ячмінь. Із урожаєм зерна 60-65 ц/га вона виносить з ґрунту 180-200 кг азоту, 50-60 — фосфору і 150-170 кг/га калію. Найбільша потреба в поживних речовинах, особливо в азоті та калію, спостерігаються у період від фази виходу в трубку (11-13 листків) до початку молочно-воскової стиглості. Найкраще кукурудза росте на ґрунтах з нейтральною реакцією (рН = 6-7).

Технологія вирощування.

Місце в сівозміні. Кукурудзу вирощують у польових, кормових і спеціалізованих сівозмінах, а також як беззмінну культуру. Кращі попередники — озимі колосові, зернобобові культури, картопля, цукрові буряки. В районах недостатнього зволоження не рекомендується висівати цю культуру після цукрових буряків і соняшнику. Сама кукурудза, особливо при вирощуванні на силос, добрий попередник для озимої пшениці та всіх ярих зернових.

Гібриди та сорти. В Україні поширені в основному гібриди і зовсім мало сортів. Це пояснюється тим, що у гібридів першого покоління проявляється явище гетерозису — підвищується життєздатність рослин, зростає їхня продуктивність на 15-35 % більше порівняно з сортами.

Серед рекомендованих гібридів кукурудзи на зерно та силос найпоширеніші такі: Борисфен 191 МВ (Л), Бастіон МВ (ЛП), Дніпровський 203 МВ (СЛП), ЗПТК 196 (Л), Колективний 111 СВ (ЛП), Кадр 195 СВ (Л), Акцент МВ (СЛ), Расава 200 СВ (ЛП), Харківський 195 МВ (Л), Деа (Л), Дніпровський 284 МВ (СЛ), Еліта (ЛП), Колективний 225 МВ (ЛП), Кадр 217 МВ (Л), Баккара (Л), Сатурн (СЛП), Хельга (Л), Ювілейний 70